255/7234/13-к
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 липня 2013 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:
головуючої – судді Лагоди К.О.
при секретарі – Бесєдіної А.В.,
за участю прокурора – Асадчева Ю.І.,
представника заявника – ОСОБА_1,
заявника – ОСОБА_2,
розглянувши скаргу ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого відділу по розслідуванню ДТП СУ ГУМВС України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_3 від 22.08.2012 року про закриття кримінальної справи № 81-1666,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою на постанову старшого слідчого відділу по розслідуванню ДТП СУ ГУМВС України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_3 від 22.08.2012 року про закриття кримінальної справи № 81-1666 по факту наїзду транспортного засобу ГАЗ 2410 під керуванням водія ОСОБА_4 на пішохода ОСОБА_5, внаслідок чого настала його смерть передбаченого ч.2 ст.286 КК України, посилаючись на наступне.
Постановою старшого слідчого відділу по розслідуванню ДТП СУ ГУМВД України в Донецькій області майором міліції ОСОБА_6 від 22.08.2012 року за наслідками розгляду кримінальної справи № 81-1666 порушеної за фактом ДТП, за наслідками якого був смертельно травмований ОСОБА_5, кримінальна справа була закрита у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_4 складу злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
З даною Постановою не згодна, вважає, що кримінальна справа № 81-1666 по факту наїзду транспортного засобу ГАЗ 2410 під керуванням водія ОСОБА_4 на пішохода ОСОБА_5, внаслідок чого настала його смерть, закрита незаконно з наступних підстав.
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2. Була зареєстрована в шлюбі з ОСОБА_5 (свідоцтво про шлюб серії У-НО № 447420). Її чоловік, ОСОБА_5, до останнього часу знаходився на пенсії, ніде не робив. 26.01.2010 року у них гостив брат заявника, ОСОБА_7, та в вечірній час збирався йти додому. Її чоловік, ОСОБА_5, вирішив провести його до магазину. Оскільки тривалий час чоловік додому не повертався, вона почала дзвонити йому на мобільний номер телефону, однак на її дзвінки ніхто не відповідав. Зателефонувавши братові, останній їй повідомив, що з ОСОБА_5 вони розлучилися, не доходячи до магазину. Вийшовши з будинку, заявник пройшла деяку відстань, проте чоловіка не виявила. Приблизно в 20:00 їй на мобільний номер телефону передзвонила донька ОСОБА_8, яка повідомила, що зателефонувавши на мобільний номер телефону батька, їй відповів дільничний інспектор міліції, який повідомив, що власник телефону загинув. Після цього їй зателефонував її однокласник, який повідомив, щоб вона підійшла до будинку № 48 по вул. Кірова. Потім заявнику передзвонила ОСОБА_9, яка повідомила, що труп її чоловіка знаходиться біля будинку № 48 по вул. Кірова. Відразу ж вона вийшла з дому та попрямувала до оговореного дому. На шляху проїжджої частини вул. Леніна заявник помітила співробітників міліції. На проїжджій частині біля вказаного будинку вона знайшла свого чоловіка без ознак життя.
30 січня 2010 року слідчим відділу по розслідуванню ДТП СУ ГУМВД України в Донецькій області капітаном міліції ОСОБА_6 була видана Постанова про порушення кримінальної справи і прийняття її до свого провадження за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_5, за ознаками злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України.
Як вбачається з матеріалів справи ДТП зі смертельними наслідками мало місце 26.01.2010 року, але жодним чином до 13.02.2011 року слідчий фактично своїх обов'язків не виконував.
У п.2 ст.113 КПК України передбачено «будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу».
В продовж цього часу заявник постійно дзвонила слідчому Павлиному О.І. та намагалася отримати пояснення стосовно повної його бездіяльності.
Літом 2010 року слідчий зібрав всіх учасників для проведення відтворення обстановки та обставин події.
Зрозуміло, що від цієї слідчої дії підозрюваний відмовився від участі, але все одно слідчий попросив мене особисто і інших осіб, які були запрошені для участі у відтворенні обставин що мали місце 26.01.2010 року, допомогти зробити йому заміри.
Він особисто сідав у машину підозрюваного, на дорогу клався макет людини і слідчий особисто з нашою допомогою проводив заміри. При цьому жодних даних в протокол не вносилося, а слідчий пояснив, що це потрібно йому для консультування зі спеціалістом.
13.02.2011 року здійснилась слідча дія під назвою «відтворення обстановки та обставин подій», зафіксована протоколом слідчого відділу по розслідуванню ДТП СУ ГУМВД України в Донецькій області капітаном міліції ОСОБА_6, дані якої покладені в основу висновку судово-автотехнічної експертизи № 947 від 09.03.2011 року.
Цей слідчий експеримент взагалі важко назвати «відтворенням обстановки та обставин подій», так як ні сніжного покриття на асфальті, ні часу доби цілком не відповідали події, які мала місце 26.01.2010 року за фактом ДТП, за наслідками якого був смертельно травмований ОСОБА_5
По своєї суті відтворення обстановки та обставин події є експериментально наукове дослідження, тому саме його слід провадити при безпосередній участі експерта - автотехніка, який має про це поняття.
Тільки порівняння та оцінка всіх отриманих таким шляхом даних може надати дійсні об'єктивні дані для проведення експертизи. У даному випадку, тобто 13.02.2011 року, не зрозуміло з яких підстав слідчий не запросив для проведення слідчих дій експерта, що і стало на думку заявника причиною грубих порушень при здобутті вихідних даних, які містяться в протоколі від 13.02.2011 року.
Зазначила, що обстановка, яка зафіксована в протоколі слідчої дії 13.02.2011 року жодним чином не відповідає фактичним обставинам, які мали місце під час скоєння ДТП, тобто 26.01.2010 року приблизно о 17.30 годин.
В протоколі слідчої дії слідчий навмисно не зафіксував той факт, що до початку слідчої дії, в зв'язку з тим, що дорога була цілком вільною від снігу, тобто був сірий асфальт, на проїжджу частину за дорученням слідчого були з обочини дороги накидані снігові груди, а під час скоєння ДТП 26.01.2010 року, навіть з пояснень самого підозрюваного, стан дороги характеризується як «оледеневший снежный накат». Про те, що дорога дійсно була покрита сніговим накатом міститься і в поясненнях інших свідків.
Тобто фактично стан дороги, який мав місце під час відтворення обстановки і обставин події 13.02.2011 року, жодним чином не відповідав стану дороги, в якому вона була 26.01.2010 року.
Визиває сумнів сама методика встановлення слідчим відстані, з якої макет людини починав бути видимим. З самого протоколу відтворення це встановити взагалі не можливо, але заявник особисто і інші пойняті свідчать про те, що під час руху авто зі швидкістю 40 км/год, коли пойнята починала бачити макет людини, який лежав на дорозі, з моменту, коли пойнята казала «стоп» до повної зупинки автомашина ще продовжувала рухатися, а замір відстані брався саме з місця повної зупинки машини, а не з місця звідкіля макет людини починав знаходитися у полі зору.
В протоколі відтворення жодним чином не вказаний замір, який був проведений за участю ОСОБА_10, який також був присутній під час слідчої дії і разом з іншими учасниками і слідчим також сідав в машину, та згідно проведених під час слідчої дії замірів бачив макет з відстані 60 -70 метрів, але чомусь ці заміри жодним чином в протоколі слідчої дії не відображені.
При цьому слідчий, який керував відтворенням, пояснював, що заміри будуть братися лише з відстані, на якої макет починав розрізнятися посеред снігових груд.
Крім цього, снігові груди, які знаходилися на дорозі, і яких не було під час скоєння ДТП 26.01.2010 року, суттєво ускладнювали можливість виявлення і розрізнення макету серед інших нерівностей на дорозі, які були накидані, за розпорядженням слідчого, з обочини. Зрозуміло, що при таких обставинах фактична обстановка, яка була відтворена слідчим під час відтворення, жодним чином не відповідала той, яка мала місце 26.02.010 року.
Також під час проведення замірів час, в який вони фактично проводилися, не відповідав часу, в який було скоєно ДТП.
З матеріалів справи вбачається, що подія ДТП мала місце о 17 годин 30 хвилин. А заміри під час слідчої дії згідно пояснень її учасників фактично проводилися о 21.00 годині, тобто коли видимість на дорозі була значно погіршена в порівнянні з той, яка малася о 17.30 годин, тобто коли був скоєний наїзд.
Заявниця також зауважила, що під час слідчого експерименту слідчий з підозрюваним зникли з місця відтворення обстановки на деякий час в м. Мар'їнка, звідкіля вони до цього і приїхали, нібито для заправки авто та повернулися приблизно через 40 хвилин.
Тому фактичні слідчі дії почалися значно пізніше ніж вказано в протоколі.
Таким чином, оцінюючи подію, яка мала місце 13.02.2011 року під керівництвом слідчого Павлинова О.І., цю дію взагалі назвати «відтворення обстановки і обставин події» неможливо, але беручи до уваги те, що дані, отримані під час цієї слідчої дії, суттєво вплинули на висновок судово-автотехнічної експертизи, слід вважати, що і сама експертиза не може вважатися доказом, який остаточно і достовірно встановлює технічну можливість чи не можливість водія автомобіля ГАЗ 2410 ОСОБА_4 запобігти наїзду на ОСОБА_5, який під час ДТП знаходився на проїжджій частині.
Вважає, що під час проведення досудового слідства слідчим навмисно не перевірені та не взяти до уваги пояснення свідків, які суперечили поясненням, які надав сам ОСОБА_4, та не усунені протиріччя, які містилися в їх поясненнях, з урахуванням експертних досліджень.
З огляду на пояснення свідка ОСОБА_11, яка бачила, як потерпілий ОСОБА_5 намагався переткнути проїжджу частину та під час цього неодноразово падаючи підіймався. Є взагалі незрозумілим, чому під час відтворення обстановки слідчий прийняв за основу положення потерпілого під час дорожньої обстановки, яка склалася на момент ДТП, як знаходження потерпілого в лежачому стані, тоді як свідок каже про те, що він падав і знову підіймався. Може ОСОБА_5 саме в момент удару машини знаходився не в лежачому стані, про що свідчать і висновки судово-медичної експертизи, згідно якої положення ОСОБА_5 в момент травми встановлено, як «найбільш вірогідне», що не виключає і знаходження його під час ДТП наприклад в положенні стоячого рачки.
Що стосується відстані, з якої водій при постійному спостереженні за дорожньо-транспортною обстановкою під час руху мав побачити перешкоду на дорозі, то вона повинна бути зовсім іншою, ніж та, яка взята слідством, що в свою чергу, з огляду на вище вказане, викликає сумніви стосовно достовірності таких даних для використання автотехнічною експертизою.
З огляду на висновки судово-медичної експертизи №15 від 17.03.2010 року експерт дійшов висновку, що «при исследовании трупа множества ссадин и кровоизлияния с образованием подкожного кармана в верхнем-наружном квадранте правой ягодицы, возможно предположить о переезде тела потерпевшего с точкой контакта в области наружно - верхнего квадранта правой ягодицы с последующим волочением или скольжением о дорожное покрытие» - є таким, що підлягає сумніву і те, яким чином під час відтворення обстановки і обставин події слідчий розташував на дорозі макет людини, а саме паралельно рухомому авто.
Цілком зрозуміло, що при такому розташуванні людини паралельно дорозі наїзд колесом на сідницю був би можливим лише як щоб авто рухалося не паралельно проїжджій частині.
Виходячи з цього також зрозуміло, що водію людина, яка розташована на дорозі паралельно, менш помітна, ніж та що перебуває під будь яким кутом відносно напрямку рухомого по дорозі авто. І ця обстановка під час відтворення жодним чином не перевірялася.
Крім цього, під час відтворення обстановки і допиту ОСОБА_4 в якості підозрюваного, він утаював ту обставину, що почув сам момент наїзду на перешкоду, яка знаходилася на дорозі, як «товчок під днищем авто».
Тобто взагалі такі пояснення визивають сумнів стосовно того, що водій під час руху належним чином спостерігав за дорожньо-транспортною обстановкою, в зв'язку з чим повинен був під час руху заздалегідь побачити перешкоду та негайно прийняти міри до зниження швидкості руху (п. 12.3 ПДД).
Про те, що водій намагався приховати наслідки скоєного ним злочину, свідчить і його подальша поведінка, коли він побачив тіло чоловіка, яке показалося з під його машини, він не тільки повернувся додому, але і намагався скрити сліди скоєного злочину шляхом миття авто.
Вважає, що при провадженні досудового слідства слідчим Павлиновим О.І. грубо порушені вимоги КПК України.
Постанова слідчого відділу по розслідуванню ДТП СУ ГУМВС України в Донецькій області капітаном міліції ОСОБА_6 від 18.04.2011 року за наслідками розгляду матеріалів кримінальної справи № 81-1666 порушеної за фактом ДТП, за наслідками якого був смертельно травмований ОСОБА_5, кримінальна справу було закрито, у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_4 складу злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
8.02.2012 року заявницею було направлено скаргу на бездіяльність посадових осіб слідчого відділу по розслідування ДТП СУ ГУМВС України в Донецькій області до прокурора Донецької області державному раднику юстиції 2 класу ОСОБА_12 в якій просила про вжиття мір для прокурорського реагування щодо проведення дослідчої перевірки тому що жодних відомостей, яким чином слідчий відділ по розслідуванню ДТП СУ ГУМВС України в Донецькій області розслідував кримінальну справу № 81-1666 мені не відомо.
В червні місяці 2012 року до прокурора Донецької області державного радника юстиції 2 класу ОСОБА_13 заявником була направлена скарга на постанову про закриття кримінальної справи від 18.04.2011 року виданої слідчим відділу по розслідуванню ДТП СУ ГУМВС України в Донецькій області капітана міліції ОСОБА_6
Але ніяких слідчих дій для розслідування обставин ДТП зі смертельним наслідком її чоловіка ОСОБА_5 за участі транспортного засобу ГАЗ 2410 під керуванням водія ОСОБА_4І так і не було проведено. Слідчим відділу по розслідування ДТП СУ ГУМВС України не бралось до уваги ні скарги від неї про бездіяльність та недовіру до посадових осіб, ні заяви від ОСОБА_14, ОСОБА_8 та ОСОБА_15 про невідповідність протоколу під назвою «відтворення обстановки та обставин подій» від 13.02.2011 року слідчого відділу по розслідуванню ДТП СУ ГУМВД України в Донецькій області капітаном міліції ОСОБА_6 до подій тим, які були 26.01.2010 року.
24.04.2013 року заявнику було надіслано листа з прокуратури Донецької області з повідомленням про те, що її звернення від 16.03.2013 року, що надійшло з Генеральної прокуратури України було розглянуто, щодо незгоди з прийнятим рішенням про закриття кримінальної справи, та в зв'язку з тим що набрав чинності новий Кримінальний процесуальній кодекс України, який по-іншому регулює порядок оскарження учасниками процесу рішень слідчого та прокурора, я маю право оскаржити до суду, але, даний лист заявниця фактично отримала 07.06.2013 року.
Заявниця в скарзі просила постанову старшого слідчого відділу по розслідуванню ДТП СУ ГУМВД України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_6 від 22.08.2012 року про закриття кримінальної справи № 81-1666 по факту наїзду транспортного засобу ГАЗ 2410 під керуванням водія ОСОБА_4 на пішохода ОСОБА_5, внаслідок чого настала його смерть передбаченого ч.2 ст.286 КК України, визнати як незаконну і направити справу для проведення досудового розслідування.
В судовому засіданні заявник підтримала вимоги, викладені у скарзі у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник заявника скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити. Зазначив, що при відтворенні обстановки та обставин події слідчим не було залучено експерта, а враховуючи висновки експертизи, при вказаній слідчій дії було не вірно встановлено розташування потерпілого відносно автомобіля, внаслідок наїзду якого він загинув. Таким чином, представник заявника вважає, що слідчим не встановлено всіх обставин по справі, а тому постанова про закриття кримінальної справи підлягає скасуванню.
Прокурор в судовому засіданні вважав відсутніми підстави для задоволення скарги, оскільки органами досудового слідства проведені всі необхідні заходи та дії, внаслідок чого винесена постанова слідчого є законною та обґрунтованою.
Суд, вислухавши доводи заявника, думку прокурора, вивчивши матеріали кримінальної справи, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 236-5 КПК України, скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до місцевого суду за місцем знаходження органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом 7 днів з дня отримання її копії чи повідомлення прокурора про залишення скарги на цю постанову без задоволення.
На виконання вимог ст. 22 КПК України органом досудового слідства повинні бути прийняті всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи.
Судом встановлено, що 22.08.2012 року старший слідчий відділу ДТП СУГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_16 виніс постанову про закриття кримінальної справи № 81-1666, порушеної за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що призвело до загибелі потерпілого ОСОБА_17, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у зв’язку із відсутністю в діях водія ОСОБА_18 складу злочину.
В ході досудового слідства було призначено судово-медичну експертизу № 15 від 17.03.2010 року, згідно висновку якої пішоходу ОСОБА_5 були заподіяна поєднана травма тіла: - закрита черепно-мозкова травма: численні садна і рани обличчя, перелом кісток основи черепа, крововиливу під м'які мозкові і вбічні шлуночки: струс мозку; - переломи ребер справа посреднеключичной лінії 3 - 5 ребер, по середньо-лопатки лінії 9,10,11; переломи ребер зліва 3,4.5 по среднеключичной лінії; - численні садна і синець тулуба і кінцівок; - крововиливи з утворенням підшкірного кишені в проекції верхнього зовнішнього квадранта правої сідниці. Будь-яких інших ушкодження при дослідженні його трупа не виявлено. Вищевказані тілесні ушкодження утворилися за короткий проміжок часу (не більше 3 годин до моменту настання смерті), практично одночасно, оцінюються в сукупності і мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя. Виявлені тілесні ушкодження утворилися при дорожньо-транспортній пригоді від дії тупих предметів, якими могли бути виступаючі частини рухомого транспортного засобу і дорожнє покриття. При цьому можна говорити про те, що в момент зіткнення, потерпілий був звернений до травмуючих предметів правою бічною поверхнею тіла. Потерпілий міг знаходиться як в горизонтальному положенні, або в нестандартному положенні наближеному до горизонтального. Про послідовність утворення тілесних ушкоджень не представляється можливим через короткого проміжку часу між їх освітою.
Причиною його смерті стала травма - переломами кісток скелета, крововиливами під м'які мозкові оболонки і в бічні шлуночки головного мозку, що ускладнилася розвитком набряку і виражених розладів мікроциркуляції в головному мозку, набряк легень. Таким чином, є прямий причинний зв'язок між виявленими тілесними ушкодженнями та наступом смерті.
Враховуючи виявленні при дослідженні його трупа безлічі саден і крововиливи з утворенням підшкірного кишені в верхньо-зовнішньому квадранті правої сідниці, можливо, припустити про переїзд тіла потерпілого з точкою контакту в області зовнішньо-верхнього квадранті правової сідниці з подальшим волочінням або ковзанням про дорожнє покриття.
При судово-токсикологічному дослідженні крові, внутрішніх органів, сечі, вмісту шлунка виявлений етиловий спирт у кількості:в крові - 3,8% о, в сечі - 5,0%, що відповідає тяжкому алкогольному сп'янінню. Інші спирти, наркотичні та медикаментозні речовини не виявлені. Кров від його трупа відноситься до групи 0, з ізогемаглютинними анти-А і анти-В.
Враховуючи характер і локалізацію ушкоджень неможливо їх утворення при падінні з висоти власного зросту.
Яких бо ознак, що дозволяють судити про транспортний засіб, при дослідженні його трупа не виявлено.
Виявлені переломи кісток скелета, крововиливи під м'які мозкові оболонки і в шлуночки головного мозку, крововиливи з утворенням підшкірного кишені у. верхньому зовнішньому квадранті правої сідниці найімовірніше утворилися в результаті контакту з виступаючими частинами транспортного засобу, а інші виявлені тілесні ушкодження могли утворитися як при контакті з транспортним засобом, так і при подальшому падінні.
Питання «чи міг він залишитися живим, у випадку своєчасної медичної допомоги» входить до компетенції комісійної судово-медичної експертизи (а.с. 82-89).
Крім того, згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 320 від 27.05.2010, при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_17 виявлена поєднана травма тіла, що супроводжувалася закритою черепно-мозковою травмою з саднами і ранами обличчя, оскольчатим переломом кісток черепа, крововиливами під м'які мозкові оболонки і в бічні шлуночки головного мозку; закритою травмою грудної клітини з двосторонніми переламами ребер; саднами тулуба і кінцівок, крововиливом в підшкірно-жировій клітковині і м'язах правої сідничної області з формуванням кишені. Зазначені тілесні ушкодження утворилися від впливів тупих предметів, якими могли бути частини рухомого автомобіля і дорожнє покриття в умовах дорожньо-транспортної пригоди.
З урахуванням локалізації і характеру пошкоджень на одязі і тілі в момент травми ОСОБА_17 найбільш ймовірно, перебував у горизонтальному положенні обличчям вниз, і був звернений головою до транспортного засобу. Достовірно визначити послідовність заподіяння ушкоджень на увазі короткого проміжку часу, протягом якого вони утворилися, не представляється можливим. Однак, беручи до уваги характер і локалізацію ушкоджень на тілі потерпілого і його одязі, судово-медична експертна комісія вважає, що всі пошкодження на тілі та одязі потерпілого утворилися в результаті здавлення тіла між нижньою поверхнею рухомого автомобіля і дорожнім покриттям з волочінням тіла по дорожньому покриттю.
Характер ушкоджень, їх локалізація, дані мікроскопічного дослідження шматочків внутрішніх органів, дозволяють вважати, що з моменту утворення ушкоджень до настання смерті пройшов невеликий проміжок часу, обчислюваний від декількох хвилин до 1-2 годин.
Виходячи з тяжкості завданої черепно-мозкової травми (осколковий перелом склепіння та основи черепа, крововиливу під м'які мозкові оболонки і в бічні шлуночки головного мозку) комісія вважає, що потерпілий не міг залишитися в живих навіть за умови надання йому своєчасної кваліфікованої медичної допомоги.
На тканині одягу трупа гр-на ОСОБА_17, характерних для зіткнення з який або деталлю автомобіля, які б вказували на її конструктивні особливості, не виявлено. Характер ушкоджень на предметах одягу свідчить про те, що такі пошкодження виникли при різкому натягу тканини з наступним розтягуванням її і ковзанням одягу за щільною нерівній поверхні і зіткненням з гарячим предметом. Пошкодження на калошах ближче до ділянці носка утворилися при їх ковзанні по шорсткою поверхні від підошви догори і до носка (а.с. 166-176).
Крім того, як вбачається з наданих матеріалів, в ході досудового слідства були опитані свідки ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_11, ОСОБА_22, та інші особи, які були свідками подій у вказаний день, а саме 26.02.2010 рокую (а.с. 65-67, 73-74, 78-79, 100-101, 199-200)
Судом встановлено, що 13.02.2011 року слідчим було проведено відтворення обстановки та обставин пригоди, однак до вказаної слідчій дії не було залучено експерта. Крім того, як вбачається із долучених до протоколу фото, заміри робились не слідчим, а понятими. Таким чином, на фото, як визначено, встановлено відображення визначення видимості перешкоди на проїжджій частині, але на підставі чого слідчий прийшов до вказаних висновків, не вказано. Слід зазначити, що відповідно до схеми при відтворенні зображено, що потерпілий був розташований прямо, головою до автомобіля, тобто лежав паралельно на його шляху. (а.с. 213-223)
Однак, відповідно до висновків експерта № 15 від 17.03.2010 року, у потерпілого ОСОБА_17 виявлено серед інших тілесних ушкоджень, наявність крововиливу з підшкірним карманом у проекції верхнього зовнішнього квадранта правої сідниці. При наявних тілесних ушкодженням, експерт вважає можливим говорити, що в момент зіткнення потерпілий був повернутий до травмуючого предмету правою боковою поверхнею тіла, що не відповідає тим даним, які були зазначені слідчим у схемі відтворення обстановки та обставин пригоди, що тягне за собою не повноту та не об’єктивність проведеної слідчої дії та перевірки в цілому. (а.с. 85)
На підставі викладеного, суд вважає, що оскаржувана постанова про закриття кримінальної справи від 22.08.2012 року слідчого СВ ДТП СУ ГУМВС України в Донецькій області Павлінова А.І. підлягає скасуванню, а справа направленню для організації додаткового досудового слідства, в ході якого необхідно провести повторне відтворення обставин та обстановки пригоди, з урахуванням даних у висновках проведених експертиз із залученням експерта, а також інші необхідні слідчі дії, направлені на встановлення об’єктивних обставин дорожньо-транспортної пригоди, і притягнення винних осіб до відповідальності, у разі наявності в їх діях відповідного складу злочину.
Керуючись ст.ст. 236-5, 236-6 КПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого відділу по розслідуванню ДТП СУ ГУМВС України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_3 від 22.08.2012 року про закриття кримінальної справи № 81-1666 – задовольнити.
Постанову старшого слідчого відділу по розслідуванню ДТП СУ ГУМВС України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_3 від 22.08.2012 року про закриття кримінальної справи № 81-1666 – скасувати.
Матеріали кримінальної справи № 81-1666 направити прокурору Донецької області для організації досудового розслідування.
Постанова може бути оскаржена в Апеляційний суд Донецької області через Ворошиловський районний суд м. Донецька протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя Ворошиловського районного суду
м. Донецька К.О. Лагода