АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/9377/12 Справа № 0417/2/2404/12 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Чубуков О.П.

Категорія 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2012 року колегія суддів Судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Судді-головуючого ОСОБА_2

Суддів:          Єлізаренко І.А., Михайловської С.Ю.

при секретарі судового засідання: Качур Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 за довіреністю, на рішення Індустріального районного суду у м. Дніпропетровську від 13 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, - третя особа Публічне акціонерне товариство «Платинум Банк»про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Індустріального районного суду у м. Дніпропетровську від 13 липня 2012 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором в розмірі 335571 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 за довіреністю ОСОБА_3 просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити. Рішення вважає незаконним, необґрунтованим і прийнятим з порушенням процесуальних та матеріальних норм права, а також у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить.

          Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, мотивував таке своє рішення тим, що 23 листопада 2007 року між ПАТ «Платинум Банк»та відповідачкою ОСОБА_4 було укладено договір про надання останній кредитної лінії № 100.840.07.21, згідно якого банк надав ОСОБА_4 грошові кошти у вигляді непоновлювальної відкличної кредитної лінії, окремими траншами з лімітом користування в 53 000,00 доларів США строком до 22 листопада 2012 року зі сплатою 15,5 % річних.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 23.11.2007 року між банком та позивачкою ОСОБА_5 було укладено договір поруки №100.840.07.21.1, згідно якого остання відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і відповідачка ОСОБА_4: всім, належним їй на праві власності, майном та грошовими коштами. Позивач передала банку в іпотеку належну їй на праві власності квартиру вартістю 404 359 грн.

Банк, як Позичальник, повністю виконав свої зобов'язання, передбачені умовами договору № 100.840.07.21 від 23.11.2007 року, надавши відповідачці ОСОБА_4 кредитні кошти в розмірі 53 000,00 доларів США.

Отримавши від банку зазначені грошові кошти, ОСОБА_4 не здійснила жодних дій, спрямованих на виконання своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за невиконання останнім свого обов'язку.

В червні 2010 року позивачка ОСОБА_5 отримала від банку претензію щодо сплати грошових коштів за договором про надання ОСОБА_4 кредитної лінії № 100.840.07.21 на загальну суму 49 579,84 доларів США.

У відповідності до ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпеченого порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

В зв'язку з тим, що відповідачка не виконує своїх зобов'язань за договором, позивачкою було внесено на розрахунковий рахунок ПАТ «Платинум Банк»грошові кошти у розмірі 335 571,60 гривень, що на дату їх внесення за курсом Національного банку були еквівалентом 42 000,00 доларів США, чим набула права кредитора.

21.01.2012 року позивачка звернулася до відповідачки письмово з вимогою повернути їй зазначену суму.

Проте остання в добровільному порядку не здійснила жодних дій щодо повернення сплачених за неї ОСОБА_5 банку грошових коштів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги законні та обґрунтовані, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 за довіреністю, відхилити.

Рішення Індустріального районного суду у м. Дніпропетровську від 13 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

          Суддя-головуючий:

          Судді колегії: