Справа № 20322/09 Головуючий у першій інстанції Бондарчук Г.Д.
Категорія 19 (1) Доповідач Турік В.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2009 року
колегія судців судової палати у
цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області
в складі: головуючого-судді Неклеси В.І.
суддів Турік В.П., Савіної Г.О.
при секретарі Іванюк О.В.
за участю представника позивача Відкритого акціонерного товариства Птахофабрика «Лозуватська» Вернигора Володимира Петровича, представника відповідача ОСОБА_1-ОСОБА_2, представника відповідача Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2008 року за позовом Відкритого акціонерного товариства Птахофабрика «Лозуватська» до ОСОБА_1, Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про розірвання договору, передачу господарством працівникові у власність приватного житлового будинку та стягнення збитків,
встановила:
Позивач Відкрите акціонерне товариство Птахофабрика «Лозуватська» (надалі-ВАТ Птахофабрика «Лозуватська») звернулося до суду з позовом про розірвання договору, передачу господарством працівникові у власність приватного житлового будинку та стягнення збитків, посилаючись на те, що за договором від 25.01.1999 року про передачу господарством працівникові у власність приватного житлового будинку з надвірними будівлями відповідачу було передано житловий будинок та надвірні будівлі за адресою АДРЕСА_1. Вартість вказаного будинку з надвірними спорудами складає 109936, 95 грн. Передача будинку відбувалась на умовах щоквартальної плати до 2018 року. Але з 01.12.2002 року погашення кредиту відповідач припинив. Всього не погашено залишається сума 25625, 12 грн. У 2005 році ВАТ «Птахофабрика» «Лозуватьська» визнана банкрутом. В ході ліквідаційної процедури було виявлено дебіторську заборгованість.
Позивач просив суд постановити рішення, яким розірвати Типовий договір про передачу господарством працівникові у власність приватного житлового будинку з надвірними будівлями від 25.01.1999 року, укладений між позивачем та ОСОБА_1, стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача збитки в сумі 25625, 12 грн., завдані розірванням договору та судові витрати.
Рішенням Криворізького районного суду м. Кривого Рогу від 12 грудня 2008 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
В апеляційній скарзі представник позивача вказує, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом помилково застосована ч.2 ст. 651 ЦК України щодо розірвання договору у зв*язку з його істотним порушенням іншою стороною, а також наслідки розірвання договору, передбачені п.5
ст. 653 ЦК України. Судом до суми збитків була помилково зарахована сума грошових зобов*язань, строк виконання яких не настав. Відповідачем до матеріалів справи надані докази, які позивачем та судом не спростовані. Також судом не досліджений протокол № 51 засідання правління ВАТ Птахофабрика «Лозуватська» від 05.08.2002 року, відповідно до якого всі основні засоби, в тому числі будівлі та споруди передані на баланс ДП Птахофабрика, а в подальшому в повному обсязі передала активи ДП Птахофабрика «Лозуватьська» ЗАТ «Укрзернопром».
Просить скасувати рішення, та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.
В запереченнях позивач не згоден з доводами, міркуваннями та твердженням відповідача, вважає, що ухвалене рішення є законним та обґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25.01.1999 року відповідач ОСОБА_1, як працівник ВАТ Птахофабрика «Лозуватська» уклав з ВАТ Птахофабрика «Лозуватська» Типовий договір про передачу йому як працівнику будинку з надвірними будівлями, розташованих за адресою АДРЕСА_1 у власність вартістю 109936, 95 грн. з виплатою господарству 32981 грн. у рахунок часткового повернення витрат на його будівництво протягом 20 років щомісячно рівними долями, тобто до 2018 року по 412 грн., та щоквартально по 417, 25 грн. у 2018 році.
Суму боргу по кредиту 39981 грн. відповідач зобов*язався сплатити позивачу до 1У кварталу 2018 року. З березня 1999 року та по 01.12.2002 року ОСОБА_1 виплачував господарству витрати на будівництво, сплативши за зазначений період 7355 грн.88 коп.3 2002 року виплати щомісячних платежів відповідачем припинено.
Рішенням виконкому Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 0.01.2004 року № 22 за ОСОБА_1 визнано право власності на жилий будинок та видано свідоцтво про право власності на домоволодіння.
Залишок боргу ОСОБА_1 щодо погашення кредиту за переданий йому житловий будинок з надвірними спорудами складає 25625, 12 грн.(а.с. 30-31).
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору, допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розрахувала при укладенні договору.
Із матеріалів справи вбачається, що згідно умов Типового договору про передачу житлового будинку з надвірними будівлями у власність від 25 січня 1999 року, працівник ВАТ Птахофабрика «Лозуватська» - відповідач ОСОБА_1 після отримання у власність житлового будинку з надвірними будівлями зобов*язався сплатити господарству 30% витрат на його будівництво протягом 20 років відповідно до встановлених розмірів платежів та строків їх сплати.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, посилаючись на факт припинення з грудня 2002 року сплати щомісячних платежів у часткове відшкодування витрат позивача на будівництво жилого будинку з надвірними будівлями як на порушення умов Типового договору від 25 січня 1999 року. У зв*язку з порушенням відповідачем своїх зобов*язань, викладених в Типовому договорі від 25 січня 1999 року, позивач не отримує щомісячно від відповідача встановлену суму у часткове відшкодування витрат на будівництво житлового будинку та надвірних будівель, переданих йому у власність.
Ухвалюючи рішення, суд вірно оцінив зазначене порушення відповідачем умов вказаного договору, як істотне порушення.
Доводи представника відповідача про те, що відповідач отримав від позивача незакінчений будівництвом житловий будинок і що він повернув позивачу його фактичні затрати на будівництво житлового будинку і за свої кошти добудував будинок, став його законним власником, а також, що до суми збитків була помилково зарахована сума грошових зобов*язань, строк виконання яких не настав, та, що ВАТ Птахофабрика «Лозуватська» не є належним позивачем, спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
Інші доводи представника позивача, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з
висновками суду по їх оцінці.
За таких обставин колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачає.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов*язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підстверждені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1-ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.