Справа № 22ц-20221/2009 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія 26 (І) Грищенко Н.М.
Доповідач - Михайлів Л.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2009 року
колегія судців судової палати у
цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Митрофанової Л.В.
суддів - Михайлів Л.В., Соколан Н.О.
при секретарі - Рачук Я.Л.
за участю: представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 10 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі - Відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що вона працювала тривалий час у шкідливих умовах праці - з березня по жовтень 1984 року - водієм тролейбусу у тролейбусному депо № 1, з лютого по листопад 1985 року і з серпня по жовтень 1989 року - провідником пасажирських вагонів у Криворізькій пасажирській дільниці, з березня 1987 року по червень 1989 року - електромонтером дільниці централізації, сигналізації та блокування в управлінні залізничного транспорту ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», з квітня 1993 року працювала машиністом конвеєру дробарко - сортувальної фабрики шахти «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка», отримала професійне захворювання - хронічне обструктивне захворювання легень І-П с-(хронічний обструктивний бронхіт, емфізема легень І-П ст. ), легенева недостатність П ст.
Висновком МСЕК від 16.02.2005 року їй було встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 30% у зв'язку із професійним захворюванням і визнано інвалідом третьої групи. Висновком МСЕК від 22.02.2008 року збільшено ступінь втрати професійної працездатності до 70% з 01.03.2008 року безстроково та встановлено безстроково другу групу інвалідності.
У зв'язку із профзахворюванням їй спричинено моральну шкоду, розмір якої вона визначила у 100000 грн. та просила стягнути цю суму з Відділення Фонду на підставі ст. ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 10 листопада 2008 року частково задоволено позов ОСОБА_2 Стягнуто з Відділення Фонду на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 33000 грн., в решті позову відмовлено. Стягнуто з Відділення Фонду 01, 50 грн. в рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Інші судові витраті віднесено на рахунок держави.
В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, оскільки судом порушено норми матеріального і процесуального права.
Зокрема, судом не прийнято до уваги, що дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...» в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку зупинено на 2006, 2007 роки, а з 01.01.2008 року взагалі припинено, а тому Фонд є неналежним відповідачем.
В матеріалах справи відсутні докази заподіяння позивачці моральної шкоди, в тому числі немає висновку ЛКК щодо наявності моральних страждань у неї, а довідка МСЕК про відсоток втрати працездатності є лише підставою для розрахунку і відшкодування потерпілому матеріальної шкоди і не підтверджує факту її заподіяння.
Судом не враховано, що строк позовної давності по вказаним категоріям справ становить три місяці та не наведено ніяких мотивів, відповідно до яких він прийшов до висновку про відшкодування моральної шкоди саме у розмірі 33000 грн.
В апеляційній скарзі представника позивача - ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог, посилаючись на те, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає вставленим обставинам справи, характеру тих моральних страждань, які зазнає позивачка внаслідок втрати працездатності й суперечить вимогам п.3 ч.1 ст. 215 ЦПК України, п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення», п.9 Постанови пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Відділення Фонду та представника позивача - ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2, працюючи на шахті «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка» машиністом конвеєру дробарко - сортувальної фабрики з 01.05.1993 року, виконувала роботу в умовах запиленості, яка перевищувала гранично допустимі концентрації, отримала професійне захворювання.
З 12.02.2007 року звільнена за п.2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі станом здоров'я, що перешкоджає роботі.
Рішенням ВЕК Українського НДІ промислової медицини від 13.01.20005 року ОСОБА_2 встановлено професійне захворювання - хронічне обструктивне захворювання легень І-П ст. (хронічний обструктивний бронхіт, емфізема легень І-П ст. ), легенева недостатність П ст.
У відповідності до висновку МСЕК від 16.02.2005 року позивачці встановлено стійку втрату професійної працездатності в розмірі 30 % та визнано інвалідом третьої групи, при черговому огляді стану її здоров'я ступінь втрати профпрацездатності збільшено до 70 % безстроково з 01.03.2008 року та визнано інвалідом другої групи безстроково.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини
справи та дійшов правильного висновку про відшкодування позивачці моральної шкоди у зв'язку з отриманим нею професійним захворюванням.
Цей висновок суду відповідає положенням ст. ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачці вперше стійкої втрати працездатності, якими передбачено, що відшкодувати заподіяну громадянам шкоду від нещасних випадків, включаючи і моральну покладено на відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, та рішенню Конституційного Суду України №1-рп/2004 від 27.01.2004 року.
Оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивачки ще до набрання чинності як Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», так і Законами України «Про державний бюджет України на 2007 та 2008 роки», доводи Відділення Фонду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог безпідставні.
Крім того, згідно рішень Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007, №10-п/2008 від 22.05.2008 p., визнано неконституційними зупинення дії абз. 4 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 р.» в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку, оскільки законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасувати їх з об'єктивних причин, це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
При визначенні розміру моральної шкоди судом було враховано роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме: розмір моральної шкоди суд визначив в межах заявлених вимог, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стану здоров'я потерпілого, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретні обставини справи.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
З урахуванням вищевикладеного посилання представника позивача -ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на невідповідність визначеного судом розміру відшкодування моральної шкоди вставленим обставинам справи, характеру тих моральних страждань, які зазнала позивачка внаслідок втрати профпрацездатності, спростовується в повному обсязі матеріалами справи.
Доводи Відділення Фонду про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та такими, що суперечать «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у, відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачці з лютого 2005р. встановлено стійку втрату професійної
працездатності.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційні скарги Відділення Фонду та представника позивача - ОСОБА_1 підлягають відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області та представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 10 листопада 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.