Справа № 2-а-5169/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

          13 вересня 2011 року суддя Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П., розглянувши в смт. Іванків у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області про визнання неправомірними дій відповідача щодо обчислення стажу роботи в сільській місцевості за вислугу років для призначення пенсії та стягнення недоплачених коштів індексації пенсії ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача у відмові обчислення стажу роботи в сільській місцевості для призначення пенсії за вислугу ороків відповідно до ОСОБА_2 Міністрів СРСР № 1397 від 17.12.1959 року неправомірною та зобов’язати відповідача провести обчислення стажу роботи за період роботи в закладах охорони здоров’я в сільській місцевості з 04.11.1993 року по 07.07.2003 року згідно вимог цього ОСОБА_2, Представник позивачки написав заяву, у якій просив справу розглядати без його участі та без участі позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позивачка в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що вона працювала з 10.06.1992 року по 07.07.2003 року лаборантом в Розважівській районній лікарні, і відповідно дол. Ст. 55 п. «е» Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991 року має право на пенсію за вислугу років. Згідно постанови РМ СРСР № 1397 від 178.12.1959 року «Про пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров’я та сільського господарства» відмічено, що робота в сільській місцевості рахується за 1,2 місяця. Відповідач, при виході позивачки на пенсію 07.07.2003 року цього положення не застосував, що призвело до невірного обчислення пенсії.

12.09.1991 року Верховна ОСОБА_2 України у зв’язку з прийняттям Акту проголошення незалежності України прийняла постанову № 1545 «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», де зазначено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції та законам України.

З 01.01.1992 року набув чинності Закон України «Про пенсійне забезпечення», який чітко визначав, що пенсії за віком за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. А саме: пп. «е»ст. 55 зазначеного Закону, було встановлено, що працівники закладів охорони здоров’я мають право на вислугу років при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається КМ України, незалежно від віку. Постановою КМ України від 04.11.1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», затверджено відповідний Перелік.

Починаючи з 01.01.2004 року пенсійне забезпечення громадян України здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». П.16 розділу ХУ Прикінцевих положень цього Закону визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що йому не суперечить. ОСОБА_2 Закону України «Про пенсійне забезпечення»застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років. При цьому обчислення страхового стажу, заробітної плати та розміру пенсії здійснюється за нормами Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Викладене вище свідчить про те, що питання права на пенсію за вислугу років ( як і обчислення відповідного стажу) на час виходу позивачки 07.07.2003 року на пенсію вже було врегульовано законодавством України, і підстав для застосування постанови РМ СРСР від 17.12.1959 року не було і не має на даний час.

На підставі викладеного, Закону України «Про пенсійне забезпечення», постанови ВР України від 12.09.1991 року № 1545 «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», Постанови КМ України від 04.11.1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», ст. 79, 122, 161-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського Апеляційного Адміністративного суду через Іванківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя                                                                                          Н. П. Слободян