Апеляційний суд Рівненської області
______________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого - Баглика С.П.
Суддів : Полюховича О.І., Іващука В.Я.
Прокурора – Горбань О.В.
Засудженого –ОСОБА_1
розглянула , у відкритому судовому засіданні в місті Рівне , кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Рівненського міського суду від 20 липня 2011 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України , ІНФОРМАЦІЯ_3, одружений, непрацюючий, раніше судимий, останній раз 9 липня 2008 року вироком Рівненського міського суду за ч.1 ст. 122 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки , відповідно до ст.75 КК України остаточно призначено іспитовий строк 3 роки ,
- засуджений за ч. 2 ст. 185 , ч. 3 ст. 357 КК України та призначено покарання :
- за ч. 2 ст. 185 КК України –один рік позбавлення волі .
- за ч. 3 ст. 357 КК України –один рік обмеження волі .
На підставі ч.1 ст.70 КК України , шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим –покарання визначити позбавлення волі на строк 1 рік .
Відповідно до ст.71 КК України, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за попереднім вироком остаточне покарання ОСОБА_1 визначити –позбавлення волі на строк два роки шість місяців .
Судом вирішено питання стосовно речових доказів .
ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що 14 квітня 2011 року , в денний час, в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, що в м. Рівне вчинив крадіжку майна ОСОБА_2 на суму 1567 грн. 49 грн, його паспорт.
В цей же день о 21 год. ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння з цієї ж квартири викрав викрав мобільний телефон „ Самсунг –Е210 „ , вартістю 277 грн. 72 коп. , в якому знаходилась картка оператора мобільного зв’язку „ Київстар 2 вартістю 30 грн., чим завдав ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 297 грн. 72 коп.
В поданій на вирок суду першої інстанції апеляції засуджений ОСОБА_1 не оспорюючи фактичних даних та кваліфікації дій вважає, що призначене йому покарання не відповідає ступені тяжкості злочину та даним про його особу та за своїм розміром є явно несправедливим через суворість.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про залишення апеляції засудженого ОСОБА_1 без задоволення, доводи засудженого ОСОБА_1 в підтримку своєї апеляції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції , колегія суддів не вбачає підстави для її задоволення .
Висновок суду , щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів ґрунтуються на послідовних показах самого засудженого , які на досудовому слідстві та під час судового слідства вину свою у вчиненому злочині визнав повністю , дані покази відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються дослідженим в судовому засіданні матеріалам справи , перевіреним в порядку ст. 299 КПК України , яким суд дав належну оцінку.
Кваліфікація злочинних дій засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 , ч. 3 ст. 357 КК України –правильна , та в апеляціях не оскаржується .
Покликання в апеляції засудженого, щодо залишення поза увагою пом’якшуючих обставин таких як , утримання дружини –інваліда І групи , повне визнання вини , щиросердечне розкаяння , активне сприяння розкриттю злочинів , примирення з потерпілими та відшкодування шкоди заподіяної злочинами , то дані обставини суд першої інстанції досліджував та дав їм належну оцінку.
Зокрема , вирішуючи питання про призначення засудженому ОСОБА_1 покарання, суд врахував дані про його особу, ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини та злочини проти життя та здоров’я , вчинив злочин в період іспитового строку , перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння , на шлях виправлення не став та достатніх висновків для себе не зробив .
Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочину, які згідно ст. 12 КК України є злочинами середньої тяжкості. Покликання засудженого на пом’якшуючі обставини , а саме на те що він утримує дружину –інваліда , яка постійно потребує його участі та опіки , колегія суддів бере до уваги , про те цей факт не може знизити суспільну небезпечність вчинених ним злочинів .
Однак , призначаючи покарання ОСОБА_1 суд першої інстанції врахував що засуджений вчинив новий злочин в період іспитового строку , та правильно застосував до останнього покарання у виді позбавлення волі.
Оскільки , у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину , суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71,72 КК України .
Згідно п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання” - в разі коли особа була засуджена до позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням ( ст.ст. 75,104 КК України), та в період іспитового строку або в строк умовно –дострокового звільнення вчинила новий злочин , суд зобов’язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м’які види покарання.
Вироком Рівненського міського суду від 09.07.2008 року ОСОБА_1, відповідно до ст. 75 КК України було призначено іспитовий строк 3 роки , проте висновків для себе не зробив , на шлях виправлення не став.
У цьому випадку реальне відбування ОСОБА_1 покарання буде справедливим , необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів .
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання" , особі , яка вчинила злочин , має бути призначене покарання , необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів . Суть покарання не в карі , а в попередженні нових злочинів .
.Суд першої інстанції данні вимоги виконав, отже підстав для зміни вироку суду першої інстанції , судова колегія , не вбачає.
Призначене судом першої інстанції покарання засудженому ОСОБА_1, колегія суддів вважає достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і підстав для його пом”якшення колегія суддів не вбачає .
Порушень кримінально-процесуального закону, які б істотно вплинули на правильність прийняття рішення в справі, не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення .
Вирок Рівненського міського суду від 20 липня 2011 року відносно ОСОБА_1 – без змін .
Головуючий:
Судді :