У Х В А Л А

27 липня 2011 року                                                            м. Рівне

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді                               – Ковальчук Н.М.,

суддів – Собіни І.М., Ковалевича С.П.,

при секретарі           – Сеньків Т.Б.,

з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

представника ПАТ „Укрсоцбанк” - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду від 19 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” в особі Рівненської філії про визнання кредитного договору укладеним у національній валюті,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Рівненського міського суду від 19 квітня 2011 року позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Украсоцбанк»про визнання кредитного договору укладеним в національній валюті залишено без розгляду .

В поданій на ухвалу суду апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що вона є незаконною, необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права. Судом першої інстанції проігноровано норми Конституції України, згідно яких права і свободи людини й громадянина захищаються судом. Не враховано ст. 15, 16 ЦК України, які вказують, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання чи оспорювання в судовому порядку.Вказує, що оскаржувана ухвала суду суперечить вимогам п.33 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року „Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції”. Судом не взято до уваги доводи про те, що позивачка з вимогами про визнання договору кредиту укладеним у національній валюті має право звернутись до суду загальної юрисдикції незалежно від визнання нечинним п.6.2 кредитного договору, який передбачає розгляд спору за кредитним договором у третейському суді.Стверджує, що місцевий суд постановив ухвалу всупереч вимогам п.14 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», який передбачає, що третейські суди можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, в тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), а також всупереч Постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996р., якою передбачено, що споживачі за власним вибором звертаються до суду за місцем свого проживання або місцезнаходження відповідача, або за місцем виконання договору, або місцем заподіяння шкоди, і жоден з цих судів не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з мотивів непідсудності. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

          Судом встановлено, що в березні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогами визнати договір кредиту № 608Д від 01 грудня 2006 року таким, що укладений в національній валюті.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки між сторонами у справі укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду, позовну заяву необхідно залишити без розгляду з підстав, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

________________________________________________________________________________

Справа 22-1495-2011 Головуючий в 1 інстанції: Ореховська К.Е.

Рядок:3 Доповідач: Ковальчук Н.М.

Проте з таким висновком колегія суддів погодитися не може з наступних міркувань.

Відповідно до ст. 17 Цивільного процесуального кодексу України сторони мають право передати спір на розгляд третейському суду, крім випадків встановлених законом.

Згідно положень ст.6 Закону України "Про третейський суд" спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.Третейська угода ( третейське застереження) є різновидом цивільно-правового правочину, тому вона має відповідати також вимогам, встановленим цивільним законодавством.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі щодо відповідності Конституції України положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст. 17 ЦПК України, ст. 12 ГПК України, ст. 6 Закону України "Про третейські суди"), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).

З роз"яснень, які містяться в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді 1 інстанції" від 12 червня 2009 року № 2 слідує, що договір про передачу спору на розгляд третейського суду ( ст. 17 ЦПК) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом.

Враховуючи те, що позивачкою у справі заперечувалась передачу розгляду спору до третейського суду, посилання суду на п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, як на підставу для залишення її позовної заяви без розгляду, суперечить вимогам законодавства. Поза увагою суду залишилася та обставина, що істотною ознакою передачі розгляду спору до третейського суду є добровільне волевиявлення сторін.

Крім того, однією із підстав для звернення із позовом до суду позивач у своїй позовній заяві вказували на невідповідність кредитного договору нормам, що регулюють питання захисту прав споживачів.

За наявністю гарантованого кожному права на судовий захист та відсутністю процесуальних обмежень, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України тощо, суд безпідставно залишив позовну заяву без розгляду, чим позбавив позивачів права на судовий захист.

З огляду на допущені порушення норм процесуального права ухвала суду не може залишатися в силі і підлягає скасуванню.

          Керуючись ст. ст. 307, 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

                     у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського суду від 19 квітня 2011 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

          Головуючий: підпис ОСОБА_4

Судді: підпис ОСОБА_5

підпис           ОСОБА_6

Згідно:суддя-доповідач ОСОБА_4