У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2011 року                                                   м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних та адміністративних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді:                     – ОСОБА_1,

суддів                     – Малько О.С., Собіни І.М.,

при секретарі                     – Чалій Н.О.,

з участю представників МПП „Саюр” - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Корецького районного суду від 17 лютого 2011 року у справі за позовом малого приватного підприємства «Саюр»до ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог –закрите акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», про стягнення оплати за збереження та охорону транспортного засобу та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до малого приватного підприємства «Саюр», третя особа без самостійних вимог –закрите акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», про витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Корецького районного суду від 17 лютого 2011 року задоволено позов МПП «Саюр». Стягнуто з ОСОБА_4 13935 грн. оплати за збереження та охорону транспортного засобу, 1500 грн. витрат на правову допомогу, а також вирішено питання судових витрат. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Вважаючи рішення суду незаконним та необгрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права та без урахування обставин, що мають вирішальне значення для справи, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу. Зазначає, що між нею та відповідачем не укладався договір у визначеній законом формі про передачу автомобіля на збереження та охорону, а мала місце тільки усна домовленість із ЗАТ «Страхова група «ТАС»про доставлення автомобіля на територію позивача для проведення технічного огляду з метою уточнення страхового відшкодування. Стверджує, що після отримання листа від позивача про суму заборгованості за збереження автомобіля, вона відразу ж звернулася з вимогою забрати автомобіль, проте позивач відмовив, вимагаючи оплати. Спроби забрати автомобіль здійснювалися нею неодноразово, проте виявились безрезультатними. Таким чином, позивач умисно притримав у себе належний їй автомобіль, чим штучно створив заборгованість. Вважає, що судом безпідставно оцінено покази свідків з її боку як суперечливі. Покликаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову МПП «Саюр»в позові.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

_____________________________________________________________________________________________

Справа № 22-814/2011р. Головуючий у І інстанції –Загородько Н.А.

Категорія: 19 Доповідач –Ковальчук Н.М.

Задовольняючи позов МПП «Саюр»про стягнення з ОСОБА_4 коштів за збереження автомобіля, суд першої інстанції виходив з того, що зобов’язання, яке мало місце між сторонами, повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також врахував ту обставину, що на неї як на власника законом покладено обов’язок нести тягар утримання майна.

Посилання апелянта на те, що договору на зберігання автомобіля, як такого, між нею та МПП «Саюр»не укладалося, не заслуговують на увагу суду.

Відповідно до ч.1 ст. 937 ЦК України, письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Акт № 36-С-07 від 01.11.2007 року підтверджує, що МПП «Саюр»було прийнято від ОСОБА_4 автомобіль НОМЕР_1 на відповідальне збереження (а.с.5). Даний документ підписаний обома сторонами, і цей факт колегія суддів вважає достатнім доказом згоди ОСОБА_4 на передачу свого автомобіля на збереження позивачу.

В травні 2008 року МПП „Саюр” направило ОСОБА_4 повідомлення про необхідність забрати автомобіль з території підприємства і що її автомобіль перебуває під охороною з щомісячною оплатою(а.с.9).

Такі вимоги МПП „Саюр” надсилало для ОСОБА_4 та ЗАТ „Страхова група ТАС” неодноразово.

На підтвердження суми, яка підлягає стягненню на користь МПП «Саюр»в якості оплати послуг зберігання автомобіля, в рішенні суду першої інстанції містяться відповідні розрахунки, з якими погоджується і апеляційний суд.

Посилання в апеляційній скарзі на неправомірність покладення на ОСОБА_4 судових витрат колегія суддів відхиляє. Зважаючи на те, що у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено з огляду на його безпредметність, оскільки на час розгляду справи судом автомобіль було повернуто власнику, покладення судових витрат на відповідача узгоджується з вимогами ч.1 ст.88 ЦПК України.

За правилами ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а саме рішення постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Корецького районного суду від 17 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя: підпис ОСОБА_1

Судді: підпис ОСОБА_7

підпис ОСОБА_8

Згідно:суддя-доповідач ОСОБА_1