У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 квітня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі
головуючого –судді: Хилевича С.В.
суддів: Гордійчук С.О., Шеремет А.М.
при секретарі судового засідання Приходько Л.В.
за участю сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції на ухвалу Рівненського міського суду від 1 березня 2011 року у справі за скаргою Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства „Рівнеоблводоканал” на постанову Головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції,
в с т а н о в и л а:
Ухвалою Рівненського міського суду від 1 березня 2011 року скаргу Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства „Рівнеоблводоканал” (далі –„Рівнеоблводоканал””) задоволено: визнано неправомірною і скасовано постанову Головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_1 ВП №23065652 від 01.12.2010 року „Про відмову у відкритті виконавчого провадження”.
Не погодившись з законністю та обґрунтованістю ухвали, Відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції (далі –Відділ виконавчої служби) подав апеляційну скаргу, де покликається на невідповідність обставинам справи зроблених місцевим судом висновків і порушення норм процесуального права.
Обґрунтовуючи її, Відділ виконавчої служби зазначав, що вимогами ст.ст. 5, 19 і 55 Закону України „Про виконавче провадження” не передбачено права апелянта одержувати без обмежень від будь-яких підприємств і установ необхідні довідки та іншу інформацію, він не уповноважений збирати інформацію щодо сторін виконавчого провадження. Тому вважав, що дані про ідентифікаційний номер боржника (у разі їх наявності) мають бути обов’язково зазначені у виконавчому документі, який направляється судом, що його видав. Тим більше, ст. 7 Закону України „Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків” встановлено, що
Справа №22-763-11 Головуючий у суді 1 інстанції: ОСОБА_2
Суддя-доповідач у апеляційному суді: ОСОБА_3
ідентифікаційний номер Державного реєстру є обов’язковим для використання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності в разі укладення цивільно-правових угод, предметом яких є об’єкти оподаткування та щодо яких виникають обов’язки сплати платежів. Будь-яких причин відсутності цього суб’єктивного номера у виконавчому листі вказано не було.
Враховуючи наведене, Відділ виконавчої служби просив скасувати ухвалу Рівненського міського суду від 1 березня 2011 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні вимог скаржника.
У судовому засіданні Державний виконавець, підтримавши апеляційну скаргу повністю, надала пояснення в межах її доводів.
Представник „Рівнеоблводоканалу”, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, покликалася на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Задовольняючи скаргу „Рівнеоблводоканалу”, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова Державного виконавця суперечить положенням ст. 19 Закону України ”Про виконавче провадження”, оскільки у виконавчому документі дані про ідентифікаційний номер боржника повинні зазначатися у разі, коли вони були відомі суду чи іншому органу, що видав цей документ. Позаяк суд не володів такими даними, тому ніщо не перешкоджало Державному виконавцю при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження вжити відповідно до ст. 5 цього Закону заходів до примусового виконання і витребувати інформацію про щодо ідентифікаційного номера боржника.
Погоджуючись з правильністю досягнутих судом попередньої інстанції висновків, колегія суддів виходила з такого.
З матеріалів справи безспірно вбачається, що 1 грудня 2010 року Головний державний виконавець відділу виконавчої служби ОСОБА_1 відмовила у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом №2-7468, виданим 25.10.2010 року (а.с. 6-6, зв.). Підставами для постановлення цієї ухвали були суперечність виконавчого документа вимогам ст. 19 Закону України „Про виконавче провадження”, а саме відсутність анкетних даних боржника і його ідентифікаційного номера.
Правильно застосувавши до спірних правовідносин норму матеріального права і зробивши обґрунтований висновок про незаконність оскаржуваної постанови, міський суд об’єктивно розв’язав спір, зазначивши при цьому, що відомості щодо ідентифікаційного номера боржника і його анкетні дані (дата і місце його народження) є додатковими вимогами до виконавчого документа і вказуються у разі, якщо вони відомі суду чи іншому органу, який видав виконавчий документ.
Умотивованість такого висновку повністю збігається з положеннями ст. 215 ЦПК України, в переліку вимог якої не передбачено обов’язку суду зазначати у своєму рішенні дані про ідентифікаційний номер особи боржника і його анкетні дані.
Оскільки Цивільний процесуальний кодекс України є спеціальною нормою, якою керується суд при ухваленні свого рішення, тому виконавчий документ було видано на підставі цього рішення і з додержанням вимог закону.
За викладених обставин доводи апелянта про незаконність і необґрунтованість оскаржуваної ухвали на увагу заслуговувати не можуть і суперечать обставинам справи.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 312, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції відхилити, а ухвалу Рівненського міського суду від 1 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони мають право оскаржити ухвалу апеляційного суду безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів, починаючи з моменту проголошення цієї ухвали.
Головуючий: Судді: