Справа № 2-406/2009 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
24 березня 2009 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого – судді Бурда Б.В.
при секретарі - Богуш Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом житлово-експлуатаційної дільниці Сумського обласного міжгосподарського об'єднання по будівництву "Облагробуд" доОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач свої вимоги мотивує тим, що в 1990 році у зв'язку з трудовими відносинами ОСОБА_3було надано кімнату АДРЕСА_1. У вказане житлове приміщення разом з ОСОБА_3 вселилися члени його сім’ї – відповідачі у даній справі. В 1993 році ОСОБА_3 звільнився з роботи в указаному об'єднанні за власним бажанням, висилився із гуртожитку, але в кімнаті залишилися проживати члени його сім'ї - відповідачі. Вважаючи, що відповідачки безпідставно займають спірне приміщення, просить виселити відповідачів з спірного житлового приміщення без надання іншого жилого приміщення.
Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали. Також просять стягнути з відповідачів понесені по справі судові витрати.
Відповідачі повідомлені про час та місце розгляду справи, але до суду не з’явилися. На підставі ст. 224 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом було встановлено, що ОСОБА_3 - чоловік і батько відповідачок - з 1990 року працював у ремонтних майстернях колективного АТП-1800 та в МПМК-35, що є структурними підрозділами Сумського обласного міжгосподарського об'єднання по будівництву "Облагробуд", у зв'язку з чим на підставі клопотання начальника АТП-1800 і голови профспілкового комітету від 11 грудня 1990 року ОСОБА_3 було надано спірну кімнату в гуртожитку. В якій останній зареєструвався 11.01.1991 року.
21.11.1991 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, а 26.02.1992 року ОСОБА_1 зареєструвалася у спірному житловому приміщенні. (а.с. 14, 54)
Згідно з копією наказу від 5 лютого 1993 року № 48 ОСОБА_3 звільнився з роботи за власним бажанням і в 1995 році знявся з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2.
В спірній кімнаті залишилися проживати його колишня дружина та донька - відповідачки у справі.
Відповідно до ст. 129 ЖК Української РСР, ч. 1 п. 10 Положення Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208 на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Пунктом 17 Положення передбачено, що громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вправі вселити в займані приміщення своїх неповнолітніх дітей. Вселення інших членів сім'ї в указані приміщення допускається лише з дозволу адміністрації, профспілкового комітету, установи, організації та письмової згоди членів сім'ї громадянина, які проживають разом з ним.
Як встановлено судом, ордер на право заняття жилої площі в гуртожитку - кімнаті 42 по вул. Зої Космодем'янської, 10 в м. Суми було видано на одного чоловіка – ОСОБА_3. У вказане спірне житлове приміщення, з урахування вимог зазначених вище нормативних актів, була вселена на законних підставах та зареєстрована його неповнолітня донька ОСОБА_2
В той же час, ОСОБА_1 вселилася до спірного житлового приміщення з порушенням встановленого законом порядку вселення членів сім'ї в жилі приміщення гуртожитку, оскільки дозволу адміністрації, профспілкового комітету, установи, організації на її вселення не надавалося.
Згідно з ч. 2 ст. 132 ЖК Української РСР працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.
Статтею 125 ЖК Української РСР, п. 41 Положення Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208 (далі - Положення) визначено, що без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, а саме у разі, якщо робітники і службовці припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією за власним бажанням, не може бути виселено певне коло осіб, у тому числі одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.
Відповідно до п. 2 зазначеного Положення, ст. 127 ЖК України гуртожитки призначаються лише для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період їх роботи або навчання.
В той же час, суду не надані жодні докази які б свідчили, що ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах із Сумським обласним міжгосподарським об'єднанням по будівництву "Облагробуд".
Суд вважає, що позивачем не пропущений строк позовної давності, оскільки право власності позивача на гуртожиток було визнано судовим рішенням від 29 листопада 2004 року, зареєстровано в установленому порядку лише 10 січня 2005 року. В той же час, позивач звернувся до суду з даним позовом 28.08.2007 року, тобто в межах 3 річного строку.
Таким чином, суд вважає, що з урахуванням того, що відповідач ОСОБА_1 вселилася у спірне житлове приміщення без достатніх правових підстав, а відповідач ОСОБА_2 самостійних прав на користування спірним житловим приміщенням не має, а її право на його зайняття похідне від права батька, якій його втратив з підстав визначених ст. 125, 132 ЖК України, а тому відповідачі підлягають виселенню з спірного житлового приміщення без надання іншого жилого приміщення. Також суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача понесенні останнім судові витрати в розмірі 264,50 грн. ( 17 грн. судового збору, 7,50 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, 240 грн. розміщення оголошення про виклик відповідача у пресі)
Керуючись ст. 125, 127-132 ЖК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Виселити без надання іншого жилого приміщення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_1та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь житлово-експлуатаційної дільниці Сумського обласного міжгосподарського об'єднання по будівництву "Облагробуд" 264,50 грн. судових витрат.
Відповідач протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення може подати до Зарічного районного суду м. Суми заяву про його перегляд.
Позивач протягом десяти днів з дня проголошення рішення може подати заяву до Зарічного районного суду м. Суми про його апеляційне оскарження. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в двадцятиденний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя