Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 грудня 2012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого судді – Ковальчук Н.М.,
суддів: – ОСОБА_1, ОСОБА_2,
секретаря судового засідання – Пиляй І.С.,
з участю позивача - ОСОБА_3,
представника відповідача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства “Вищий навчальний заклад “ОСОБА_5 управління персоналом” на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства “Вищий навчальний заклад “ОСОБА_5 управління персоналом” про стягнення невиплаченої заробітної плати, відшкодування коштів за відрядження, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 червня 2012 року вказаний позов задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ “Вищий навчальний заклад “ОСОБА_5 управління персоналом” на користь ОСОБА_3 заробітну плату в сумі 24852 (двадцять чортири тисячі вісімсот п’ятдесят дві) гривні 37 копійок, середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 21340 (двадцять одну тисячу триста сорок) гривень 06 копійок, кошти за відрядження, послуги банку та кошти, сплачені за нотаріальне посвідчення фотокопій в розмірі 880 (вісімсот вісімдесят) гривень 00 копійок.
Стягнуто з ПрАТ “Вищий навчальний заклад “ОСОБА_5 управління персоналом” на користь ОСОБА_3 10000 (десять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вважаючи рішення суду таким, що постановлене з суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права, ПрАТ “Вищий навчальний заклад “ОСОБА_5 управління персоналом” оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує на те, що місцевий суд в порушення вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»вважав встановленими ряд обставин при відсутності доказів на їх підтвердження. Окрім того, зазначає, що позивач, перебуваючи на посаді в.о. директора неналежним чином виконував свої обов’язки, що в результаті спричинило ліквідацію Рівненської філії ПрАТ “Вищий навчальний заклад “ОСОБА_5 управління персоналом” та завдало моральної шкоди працівникам. Стверджує, що судом першої інстанції було стягнуто середній заробіток без відповідних розрахунків та без визначення періоду, за який ця сума стягнута, а також без урахування протоколів Наглядової ради, відповідно до яких йому зменшувалась винагорода за роботу в 2011 році.
Покликаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції,
просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
_______________________________________________________________________________
Справа 1715/2712/12 Головуючий у І інстанції –Діонісьєва Н.М.
Провадження № 22-ц 1790/2194/2012 Доповідач –Ковальчук Н.М.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачем доведено порушення його трудових прав відповідачем щодо не проведення з ним повного розрахунку під час звільнення, а тому, наявні підстави для стягнення боргу по заробітній платі, середньомісячного заробітку за весь час затримки розрахунку та моральної шкоди.
З такими висновком суду колегія суддів погоджується частково. .
Встановлено, що позивач працював у відповідача на посаді виконуючого обов”язки директора приватного акціонерного товариства “Вищий навчальний заклад “ОСОБА_5 управління персоналом” і з 10 січня 2012 року наказом № 2-п від 10 січня 2012 року звільнений у зв”язку з скороченням штату працівників(а.с.4).
Кодекс законів про працю України та Закон України "Про оплату праці" покладають обов’язок по доказуванню проведення повного розрахунку з працівником на роботодавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідачем не надано належних доказів того, що ОСОБА_3 виплачена заробітна плата за квітень 2010 року – січень 2012 року.
Відповідно до довідки № 05/01 від 10.01.2012 року заборгованість по заробітній платі позивачу складає 24 852,37 грн.(а.с.14)
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що з приватного акціонерного товариства “Вищий навчальний заклад “ОСОБА_5 управління персоналом” на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню невиплачена заробітна плата з квітня 2010 року по січень 2012 року в розмірі 24852,37 грн.
Частиною 1 ст. 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Нарахування відшкодування проводиться відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95р. №100, шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна заробітна плата розраховується діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів (годин). Період розрахунку –останні два повних робочих місяці, тобто листопад-грудень 2011 року.
Середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 складає: 2998,41 грн. (листопад 2011 року + 3372,81 грн. грудень 2011 року) : 44 робочі дні за два місяці ( 22 робочих днів у листопаді 2011 року та 22 робочих днів у грудні 2011 року) = 144,80 грн .
Період не виплати належної заробітної плати з 11 січня 2011 року по 18 червня 2012 рік (день постановлення рішення суду) становить 107 робочих днів.
Загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки по день постановлення рішення складає 15493 грн. 60 коп. ( 144,80 грн. х 107 робочі днів).
Враховуючи правила щодо визначення середньомісячного заробітку, встановлені Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95р. №100, колегія суддів рахує за необхідне зменшити розмір стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Судом першої інстанції встановлено, що допущені відповідачем порушення законних прав позивача на працю вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, порушили його нормальні життєві зв’язки та призвели до моральних страждань
При цьому, колегія суддів, виходячи з характеру та обсягу моральних страждань позивача, засад розумності, виваженості і справедливості, вважає за доцільне зменшити розмір стягнення з відповідача моральної шкоди до 500 гривень.
Жодного належного доказу про відсутність вини у невиплаті розрахункових, тяжкого фінансового стану, які б вказували на об’єктивні причини та відсутність вини власника або уповноваженого ним органу у невиплаті належних звільненому працівникові сум по справі встановлено не було. Доводи апеляції про те, що позивачем при заявленні вимог про стягнення заробітної плати та заробітку за час затримки розрахунку не враховані рішення засідання наглядової ради про зменшення винагороди позивачу за неналежне виконання трудових обов”язків не заслуговують на увагу, оскільки встановлено, що на засідання ради він не запрошувався, протоколи до його відома позивачем не доведені.
Суд врахував подані позивачем докази, дав їм належну оцінку і прийшов до правильного висновку щодо вини роботодавця у невиплаті належних звільненому працівникові сум.
Разом з тим, визначена судом першої інстанції на користь позивача сума середнього заробітку за час затримки такого розрахунку, та визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди підлягають зменшенню
Керуючись ст. ст. 303, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства “Вищий навчальний заклад “ОСОБА_5 управління персоналом” задовольнити частково
Заочне рішення Рівненського міського суду від 18 червня 2012 року змінити в частині стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди, зменшивши розмір стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку з 21 340,06 (двадцять одну тисячу триста сорок) гривень 06 копійок, до 15 493 (п”ятнадцять тисяч чотириста дев”яносто три) гривні 60 копійок та зменшити розмір відшкодування моральної шкоди з 10000(десять тисяч) гривень до 500(п”ятсот) гривень.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності негайно і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя підпис ОСОБА_6
Судді : підпис ОСОБА_1
підпис ОСОБА_2
Згідно:суддя-доповідач ОСОБА_6