У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 листопада 2012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі
головуючого судді: Хилевича С.В.
суддів: Малько О.С., Шимківа С.С.
секретар судового засідання Панас Б.В.
за участю представника Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС” –ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС” на рішення Рівненського районного суду від 22 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС”, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Рівненського районного суду від 22 травня 2012 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС” (далі –ПАТ „Страхова група „ТАС” або Страховик) на користь ОСОБА_2 25 500 гривень страхового відшкодування.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 14 763, 92 гривень матеріальної шкоди, 450 гривень витрат на проведення оцінки пошкодженого автомобіля, 3 000 гривень понесених витрат на правову допомогу, 3 000 гривень моральної шкоди, 467 гривень державного мита, 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Не погодившись з законністю та обґрунтованістю рішення, Страховик подав апеляційну скаргу, де покликався на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
На її обґрунтування зазначалося, що на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 не знаходився в трудових відносинах з підприємцем ОСОБА_5, т.я. укладений 1 вересня 2010 року трудовий договір не зареєстрований в органах державної служби зайнятості, тобто юридичної сили він не набув. Щодо подорожнього листа, виданого ОСОБА_5 ОСОБА_4, то вважав його незаконним, оскільки був оформлений за формою, яка не відповідає Інструкції про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування. Тому законних підстав на керування належним ОСОБА_5 автомобілем ОСОБА_4 не мав.
Вважав, що характер спірних відносин є договірним, а відтак всю заподіяну шкоду позивачу повинен відшкодувати власник автомобіля „Вольво”-ОСОБА_5.
Просив скасувати рішення Рівненського районного суду від 22 травня 2012 року щодо задоволення вимог до ПАТ „Страхова група „ТАС” та ухвалити нове, яким відмовити у позові до Страховика.
Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі, і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_4Ю, керуючи належним ОСОБА_5 на праві власності вантажним автомобілем і бувши з нею у трудових відносинах як з фізичною особою-підприємцем, порушив Правила дорожнього руху України, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, пошкодження автомобіля позивача і заподіяння їй шкоди.
Судом вірно встановлено, що ОСОБА_5 застрахувала свою цивільно-правову відповідальність як власника транспортного засобу, а тому завдані ОСОБА_2 збитки в межах ліміту відповідальності зобов’язано відшкодувати зі Страховика.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Мукачівського міськрайонного суду від 18 січня 2011 року ОСОБА_4 визнано винним у тому, що 27 жовтня 2010 року об 11 годині 40 хвилин на автодорозі Київ-Чоп поблизу с. Городище Рівненського району при керуванні вантажним автомобілем „Вольво”, р.н. НОМЕР_1, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечного інтервалу, здійснив обгін, унаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем „Форд”, р.н. НОМЕР_2, чим порушив п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України.
Провадження у справі закрито через закінчення строку притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності (а.с. 10).
Звітом №383П про оцінку автомобіля встановлено наявність матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_2 як власнику автомобіля „Форд”, розмір якої визначено у 40 263, 92 гривень, що відповідачами не заперечується (а.с. 6-6, зв.).
29 березня 2011 року ПАТ „Страховою групою „ТАС” відмовлено у виплаті на користь ОСОБА_2 страхового відшкодування за заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду з тих підстав, що трудовий договір між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не зареєстрований відповідно до ст. 24 (1) КЗпП України у державній службі зайнятості, а тому юридичної сили не набув.
Нормами ст. 22 Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Поліс №ВЕ7761216 від 23 вересня 2010 року свідчить про страхування ОСОБА_5 як власником автомобіля, яким керував ОСОБА_4, цивільно-правової відповідальності, внаслідок чого випливають зобов’язання Страховика виплатити страхове відшкодування у розмірі 25 500 гривень на користь позивача (а.с. 11).
Доводи апеляційної скарги про незаконність трудового договору укладеного між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 через відсутність його реєстрації в державній службі зайнятості за місцем проживання спростовуються обставинами справи та вимогами закону.
Так, стаття 24 (1) КЗпП України вказує, що у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа або за нотаріальним дорученням уповноважена нею особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.
Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 року №260 „Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою” містить вказівку на укладення між працівником та фізичною особою трудового договору лише у встановленій формі, який в обов’язковому порядку повинен бути зареєстрований.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода є працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Як убачається, ОСОБА_4 допущено до виконання обов’язків водія вантажного автомобіля „Вольво”, що не заперечується ОСОБА_5. У трудовому договорі зазначено всі істотні умови, визначені законом для роботодавця і працівника. Зокрема, окреслено обсяг виконуваної роботи та створення робочого місця –робота водія протягом 12 місяців, забезпечення всіх робочих нормативів, потрібних для виконання трудових функцій, підпорядкування працівника внутрішньому трудовому розпорядку –40-годинний робочий тиждень з двома вихідними днями та щорічною 24-денною відпусткою, а також нарахування і виплату заробітної плати –1 500 гривень щомісячно.
Покликання про невідповідність форми подорожнього листа Інструкції про порядок затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування не заслуговують на увагу, оскільки транспортний засіб, яким керував ОСОБА_4 не є легковим автомобілем.
За таких обставин у сукупності з наявністю подорожнього листа, виданого роботодавцем працівнику, керування ОСОБА_4 автомобілем „Вольво” в момент дорожньо-транспортної пригоди відбувалося на законних підставах.
Щодо відсутності відмітки про реєстрацію договору у державній службі зайнятості, то обов’язок зареєструвати трудову угоду покладається виключно на роботодавця, який і повинен нести відповідальність за недотримання вимог закону у встановленому порядку.
Ця обставина не впливає на характер правовідносин між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у момент дорожньо-транспортної пригоди, які безумовно були трудовими.
У силу правил ч. 1 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не вправі вийти за межі доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, а тому в іншій частині рішення суду колегією суддів не переглядалося.
Згідно з ч. 1 ст. 308 цього Кодексу додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права є підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС” відхилити, а рішення Рівненського районного суду від 22 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: