Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
26 березня 2009 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого - судді: Буцяка З.І.
суддів: Демянчук С.В., Хилевича С.В.,
при секретарі судового засідання Колесовій Л.В.
за участюОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 10 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета пору, на стороні позивача: житлово-комунальне підприємство «Західне»; про відшкодування моральної і матеріальної шкоди, завданих затопленням квартири,
в с т а н о в и л а:
24 січня 2008 року до суду звернуласьОСОБА_1. із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданих залиттям квартири, мотивуючи тим, що 25 січня 2005 року у зв'язку із проведенням робіт без повідомлення і погодження з відповідними органами на гарячому водопроводі у квартирі АДРЕСА_1було затоплено квартиру, яка належить позивачу.
Відповідач на пропозиції ОСОБА_1. уникала добровільно відшкодувати завдану шкоду.
Під час судового розгляду до участі в справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача житлово-комунальне підприємство «Західне» (далі - ЖКП «Західне»).
Просила стягнути із ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду сумою у 3 734 гривні 47 копійок та моральну шкоду сумою у 7 000 гривень
Заочним рішенням Рівненського міського суду від 10 вересня 2008 року позов ОСОБА_1. задоволено частково: стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1. матеріальну шкоду сумою у 3 734 гривні 47 копійок і моральну шкоду сумою у 500 гривень.
Не погодившись із законністю рішення,ОСОБА_1. подала апеляційну скаргу, де покликалася на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, вказувала, що судом при вирішенні справи і ухваленні рішення порушено правила п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Зокрема, при визначенні розміру моральної шкоди не враховано те, що вона є інвалідом другої групи довічно, та видаткові накладні на придбання будівельних матеріалів на значну для пенсіонера суму. На її думку, про тривалість вимушених змін свідчать письмові пропозиції відповідачу про відшкодування шкоди, від чого остання відмовилась. Вважала, що суд всупереч вимогам розумності і
Справа №22-4-09 Головуючий у суді 1 інстанції: Рогозін С.В.
Категорія: 29.30.34 Доповідач: Хилевич С.В.
справедливості, без наведення відповідних мотивів, визначив розмір моральної шкоди у 500 гривень.
Просила скасувати рішення Рівненського міського суду від 10 вересня 2008 року в частині відшкодування моральної шкоди і ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути із ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду сумою у 7 000 гривень.
У судовому засіданніОСОБА_1. підтримала апеляційну скаргу повністю і надала пояснення в межах її доводів.
ОСОБА_2, бувши повідомленою про час і місце розгляду апеляційної скарги належним чином, у судове засідання не з'явилась.
ЖКП «Західне», бувши належним чином повідомленим про час і місце розгляду апеляційної скарги, явку свого представника в судове засідання не забезпечило.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення, виходячи з такого.
Частково задовольняючи позов про відшкодування моральної шкоди, міський суд виходив із обгрунтованості моральної шкоди ОСОБА_1., завданої відповідачем, у 500 гривень.
Між тим, з таким висновком колегія суддів погоджується частково, оскільки він суперечить обставинам справи і зроблений з порушенням норм матеріального права.
Згідно із ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційним судом встановлено, що рішення Рівненського міського суду від 10 вересня 2008 року оскаржується в частині відшкодування моральної шкоди.
З матеріалів справи безспірно вбачається, що 25 січня 2005 року ОСОБА_2 провадились ремонтні роботи у квартирі АДРЕСА_1 без повідомлення і погодження з компетентними органами. Під час виконання робіт подача гарячої води працівниками водоканалу не припинялась. Внаслідок цього сталося затоплення квартириАДРЕСА_2, яка знаходиться поверхом нижче, власником якої єОСОБА_1. (а.с.а.с. 5, 6).
Колегія суддів знаходить, що крім матеріальної шкоди, з наявністю і розміром якої погодився міський суд, ОСОБА_1. завдано і моральної шкоди, розмір якої оскаржуваним рішенням визначено неправильно.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Пункт 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України вказує, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Абзацом другим п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 року №5) передбачено, що моральна шкода може полягати, зокрема, у порушенні права власності.
Беручи до уваги вину ОСОБА_2 у заподіянні позивачу моральної шкоди, ступінь душевних стражданьОСОБА_1пов'язаних із неправомірністю дій відповідача, вимушеність змін у життєвих стосунках у зв'язку із затопленням квартири, ту обставину, що подія сталася у холодну пору року - взимку, що потягло додаткові незручності у користуванні квартирою, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користьОСОБА_1має становити суму у 1 000 гривень.
Враховуючи порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржуване рішення в частині присудження моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
На підставі п. 3 ч. 2 ст. 23, ч. 1 ст. 1167 ЦК України, абзацом другим п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 року №5), керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 324-325 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 10 вересня 2008 року в частині відшкодування моральної шкоди - скасувати.
Позов ОСОБА_1 у цій частині задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 000 (одна тисяча) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
У решті - подану апеляційну скаргу відхилити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи сумою у 7 гривень 50 копійок.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення апеляційного суду до Верховного Суду України протягом двох місяців, починаючи з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: