УХВАЛА

                                                         І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

25  березня  2009 року                                                                м. Рівне                                                                                

 

             Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду  Рівненської області в складі :

             головуючого - судді                      Мельника Ю.М.

             суддів:                                             Гордійчук С.О., Ковалевича С.П.

             при секретарі -                              Сеньків Т.Б.

             з участю представника позивача ОСОБА_1,

 

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Ей-І-Ес Рівнеенерго» на рішення Млинівського районного суду від 3 грудня 2008 року в цивільній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Ей-І-Ес Рівнеенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію ,-

                                                                       в с т а н о в и л а :

            У жовтні 2006 року ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго»  звернулося в суд із позовом до ОСОБА_2. про стягнення 890 грн. 92 коп.  за надані  відповідачеві послуги із електропостачання до будинку АДРЕСА_1

            У липні 2007 року ЗАТ  «Ей-І-Ес Рівнеенерго»    збільшило позовні вимоги і просило стягнути із відповідача 1606 грн. 86 коп. боргу станом на  1 червня 2007 року.(а.с.17-18).

            В обґрунтування позову вказував , що ОСОБА_2., як споживачеві надається електроенергія  до будинку АДРЕСА_1однак відповідач сплачує за використану електроенергію  кошти не у повному обсязі.

            Рішенням Млинівського районного суду від 3 грудня 2008 року в задоволенні позову  відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

            Не погодившись з рішенням суду, ЗАТ «Ей-І-Ес Рівненерго» подало апеляційну скаргу, в якій покликається на його незаконність, через порушення судом норм матеріального і процесуального права, та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

            Вказувало, що станом на 1 червня 2007 року заборгованість за спожиту електроенергію, у відповідності до зафіксованих показників лічильника ОСОБА_2. , складає 1606 грн. 86 коп. Зазначений борг відповідачем не сплачений. Вказує, що відповідно до законодавства ОСОБА_2,як працівник міліції , був зобов»язаний сплатити  кошти за отриману електроенергію і вимагати відшкодування витрат  у порядку , визначеному постановою КМ України від  31 березня 2003 року № 426. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні позову і відповідач має сплатити борг в повному обсязі.

            Просило рішення Млинівського районного суду від 3 грудня 2008 року скасувати, та ухвалити нове, яким позов задовольнити.  

         У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача , давши пояснення в межах доводів апеляційної скарги , просить її задовольнити у повному обсязі.

             Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню  частково з наступних підстав.

            Відмовляючи ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго» у задоволенні  позову, суд  1 інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 є працівником органів внутрішніх справ України та згідно зі ст. 22  Закону  України  "Про  міліцію"  має пільги з оплати житлово-комунальних

Справа № 22-391/09                                    Головуючий в  суді 1-ій інст.: Одемчук Є.В.

 Категорія №  19                                          Суддя-доповідач : Мельник Ю.М.

 

послуг, у  тому числі й за послуги з електропостачання, і йому та членам його  сім'ї надається 50% знижка з їх оплати. Суд також вказав , що між сторонами не було укладено договору на постачання електроенергії , а тому вимоги позивача про стягнення коштів не  ґрунтуються на договорі і не відповідають закону .

           

            Колегія суддів   вважає, що  місцевий  суд розглянув справу за відсутності відповідача і відповідач не був належним чином повідомленим про розгляд справи судом, що є безумовною підставою для скасування рішення місцевого суду та для передачі справи на новий розгляд.      

            Так, ухвалюючи заочне рішення , суд 1 інстанції виходив із того , що  відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлений про  час та місце розгляду справи в суді .

            Проте,  таке твердження суду не ґрунтується на матеріалах справи. У матеріалах цивільної справи відсутні  дані про належне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи в суді.

            Наявні у справі  повідомлення про те, що на адресу відповідача було направлено виклики до суду ( а.с.  24 , 33,34)  свідчать про те, що  повідомлення про виклик  відповідача до суду йому вручено не було у зв»язку із його не проживанням за зазначеною у повідомленні адресою.

            За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач не був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в суді.

            Відповідно до ст. 224 ЦПК України  суд може ухвалити заочне рішення лише у тому разі, коли  відповідач був належним чином повідомленим про час і місце  розгляду справи і від нього не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані судом неповажними .

            Оскільки ОСОБА_2 не був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в суді , тому суд не мав права ухвалювати заочне рішення.

            Згідно п.3 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд , якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб , які беруть участь у справі , належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання.

            Із урахуванням зазначеного колегія суддів приходить до висновку , що рішення суду 1 інстанції було ухвалене за відсутності  відповідача , який не був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в суді, а тому таке рішення підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду 1 інстанції.

           

             Окрім того , відсутність ОСОБА_2. у судовому засіданні призвело до того , що судом не було з»ясовано обставини , які мають істотне значення для справи.

            Так, із матеріалів справи вбачається , що  на ім»я ОСОБА_2. відкритий особовий рахунок НОМЕР_1згідно якого здійснюється облік за споживанням наданої до будинку АДРЕСА_1електроенергії.

            Проте , суд не перевірив правового статусу житлового будинку , не перевірив чи є ОСОБА_2 власником або наймачем цього житлового будинку.

            Відкриття особового рахунку на ім»я ОСОБА_2. при відсутності письмового договору між сторонами про надання послуг із електропостачання не свідчить про те, що ОСОБА_2 є споживачем цієї електроенергії і що саме ОСОБА_2 має обов»язок по її оплаті.

            Довідка  ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго»  вказує на те, що  за період із  січня 2002 року по   червень 2007 року  ОСОБА_2.  було  використано електроенергії на суму 2214 грн. При цьому за цей період ним було сплачено 607 грн. 14 коп. Заборгованість ОСОБА_2. перед позивачем за спожиту електроенергію становить 1606 грн. 86 коп. ( а.с.19-20).

            У той же час в матеріалах справи є  лист ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго»  в якому вказано , що станом на 1 січня 2008 року розмір заборгованості ОСОБА_2. становить 1464 грн. 99 коп. ( а.с.27)

            Відповідно до ст. 22 Закону України «Про міліцію» працівники міліції та члени їх сімей мають право на 50 % знижку по оплаті комунальних послуг.

            Згідно статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуги із електропостачання відносяться до житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Суд 1 інстанції, відмовляючи у задоволенні позову з тої підстави , що між сторонами не було укладено письмового договору на електропостачання ,  не перевірив із чиєї вини такий договір не було укладено - з вини споживача чи  з вини  ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго». 

Окрім того  ст. 95 Конституції України   визначено,  що виключно  Законом  про  Державний бюджет України  визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні  потреби,  розмір  і цільове спрямування цих видатків.

У статті  4  Бюджетного  кодексу України    зазначено,  що  при  здійсненні   бюджетного процесу   в   Україні    положення    нормативно-правових    актів застосовуються  лише  в  частині,  в  якій  вони   не   суперечать положенням цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

Статтею 53 Закону України "Про Державний  бюджет  України  на 2002 рік" визначено джерело покриття витрат на надання пільг, компенсацій і гарантій громадянам, яким вони  надаються  за професійною ознакою. Витрати на безоплатне матеріальне та побутове забезпечення, на які згідно з законами України мають право  окремі категорії працівників бюджетних установ, здійснюються  за  рахунок коштів цих установ.

     Статтею 59 Закону України "Про державний  бюджет  України  на 2003  рік"   установлено,  що  пільги,  компенсації   і гарантії, на які згідно з  законами  України  мають  право  окремі працівники бюджетних установ щодо  знижки  плати  за  користування житлом  (квартирної  плати),  паливом,  телефоном  та   плати   за комунальні послуги (водопостачання,  газ,  електрична  та  теплова енергія) надаються у разі, якщо  грошові  доходи  цих  працівників менше   величини   прожиткового   мінімуму,    встановленої    для працездатних осіб.   

Згідно зі ст. 78 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", ст. 71  Закону  України  "Про  Державний бюджет  України  на  2005  рік"   було встановлено, що витрати на безоплатне або пільгове матеріальне  та побутове забезпечення, на яке, за законами  України,  мають  право деякі  категорії   працівників   (військовослужбовців)   бюджетних установ (військових формувань), провадяться за рахунок і  в  межах бюджетних  асигнувань   на   утримання   цих   бюджетних   установ (військових формувань).

Статтею 42 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" встановлено, що пільги, компенсації і гарантії, на які згідно із законами України мають право особи рядового і начальницького складу, щодо знижки плати за користування  комунальними послугами (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія), надаються у разі, якщо зазначені працівники мають право на податкову соціальну пільгу. Розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом з грошовими доходами зазначених працівників не повинен перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Статтею 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та статтею 36 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було встановлено аналогічні умови надання пільг, компенсації і гарантій, на які згідно із законами України мають право  особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

            Постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 31 березня 2003  року був затверджений Порядок  надання пільг,  компенсацій  і  гарантій  працівникам  бюджетних  установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.

            Відповідно до  п. 2, 3  цього Порядку ці пільги надаються шляхом відшкодування пільговику передбаченої частини фактичних витрат за користування комунальними послугами за рішенням керівника установи, де працює пільговик, за рахунок і в межах асигнувань на утримання цих установ.

           

            Суд 1 інстанції  на вказане уваги не звернув і не з»ясував   обставин , які мають істотне значення для справи.

            Із урахуванням зазначеного колегія суддів прийшла до висновку , що рішення суду 1 інстанції підлягає скасуванню  а справа підлягає передачі на новий розгляд іншим складом суду.

            Керуючись п.5 ч.1 ст. 307,  п.3 ч.1 ст. 311 , ст.. 315, 317   ЦПК  України  колегія суддів

                                                                       УХВАЛИЛА :

            Апеляційну скаргу   відкритого    акціонерного    товариства « Ей-І-Ес Рівнеенерго"   задовольнити частково.

            Рішення Млинівського   районного  суду   від 3 грудня 2008 року  у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Ей-І-Ес Рівнеенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію - скасувати, а справу передати до суду 1 інстанції на новий розгляд іншим складом суду.

            Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України  на протязі двох місяців із дня набрання нею законної сили.

 

Головуючий :

           Судді :