Справа № 2/1018/1728/12 Головуючий у І інстанції Проць Т.В.

Провадження № 22-ц/780/1031/13 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 44 16.04.2013

УХВАЛА

Іменем України

10 квітня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого           Приходька К.П.

суддів                     Голуб С.А., Таргоній Д.О.

при секретарі Бутенко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою ,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2012 року позивач пред»явив в суді названий позов посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки площею 0,055 га , що знаходиться на території СТ «Арсеналець-6» Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку. Власником суміжної земельної ділянки, є відповідач у справі. В минулому році при присвоєнні кадастрового номеру земельній ділянці з»ясувалось, що фактична площа його земельної ділянки є значно меншою від зазначеної в державному акті. Оскільки, вважає, що його земельна ділянка зменшилась через зміщення відповідачем межі в його бік просив суд зобов»язати останню демонтувати паркан та сарай, що розташовані на його земельній ділянці та встановити межові знаки між земельними ділянками відповідно до даних державного кадастру.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 26 грудня 2012 року позов задоволено частково. Зобов»язано ОСОБА_2 звільнити частину земельної ділянки розташованої на території Садового товариства «Арсеналець – 6» Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, належної ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю, виданого Підгірцівською сільською радою Обухівського району Київської області 24.05.2000 року від паркану та сараю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати 107 грн. 30 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач оскаржила його в апеляційному порядку з підстав ухвалення рішення судом з порушенням норм процесуального права. Просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В доводах апеляційної скарги звертає увагу на те, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач просив суд зобов»язати відповідача демонтувати відповідні споруди. А суд обрав інший спосіб захисту прав позивача.

Крім того, апелянт вважає, що надані позивачем докази, а саме кадастровий план земельних ділянок не мав бути прийнятим судом до уваги, оскільки він є лише складовою частиною документації із землеустрою і не може виступати окремою повноцінною одиницею землевпорядної документації.

Вважає що суд безпідставно не прийняв до уваги доказу, наданому відповідачем, а саме акт робочої групи садівницького товариства «Арсеналець-6» та додану до нього викопіровку з генерального плану садівницького товариства «Арсеналець-6» .

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянтів, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі державного акту на право приватної власності на землю, виданого Підгірцівською сільською радою Обухівського району Київської області 24.05.2000 року ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 0,055 га в СТ «Арсеналець-6» на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області з цільовим призначенням для колективного садівництва.

На підставі державного акту на право власності на земельну длянку, виданого 21.04.2006 року ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,0485 га на території Обухівського району Підгірцівської сільської ради з цільовим призначенням для ведення садівництва.

Згідно свідоцтва про право власності на вказаній земельній ділянці знаходиться належний відповідачу садовий будинок, сарай, огорожа, колодязь.

Сторонами визнається та не ставиться під сумнів, що площа земельних ділянок не накладається, спір щодо накладення суміжних земельних ділянок відсутній, державні акти сторін в судовому порядку нечинними не визнавались.

Із зведеного плану земельних ділянок, кадастрового плану вбачається, що фактично у користуванні ОСОБА_2 знаходиться частина земельної ділянки, належної позивачу ОСОБА_3

Як пояснила сама відповідачка на вказаній частині земельної ділянки дійсно знаходиться огорожа та нею побудований сарай.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на земельній ділянці відповідача, яка йому належить на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку відповідачем збудована огорожа і сарай, його право на користування земельною ділянкою підлягає захисту шляхом звільнення частини його земельної ділянки від належних відповідачу споруд.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду виходячи із наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Способи захисту прав землевласників або землекористувачів встановлений ч.3 ст. 152 ЦПК України.

Оскільки доводи позивача про те, що на належній йому земельній ділянці розташовані господарські споруди, які належать відповідачу не спростовані у судовому засіданні відповідачем, суд обґрунтовано виходив з того, що право позивача на належну йому на праві власності земельну ділянку підлягає захисту в обраний ним спосіб.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що позивачу неправильно був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку, на підтвердження чого відповідача надавав генеральний план садівницького товариства та інші докази. Але, оскільки оскарження державного акту на право власності на земельну ділянку, який видавався позивачу не було предметом розгляду суду, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв їх до уваги.

Враховуючи наведене, судова колегія прийшла до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів-

У Х В А Л ИЛ А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів .

Головуючий

Судді