Справа № 309/1183/14-ц
У Х В А Л А
Іменем України
11 червня 2015 року м. Ужгород
Колегія суддів палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі
головуючого Дроботі В.В.
суддів Власова С.О., Бисаги Т.Ю.
при секретарі Рогач О.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Хустського районного суду від 09 лютого 2015 року,
в с т а н о в и л а :
Закарпатський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області пред’явив до Хустської районної державної адміністрації, ОСОБА_1, треті особи Крайниківська сільська рада, Управління Держземагенства в Хустському районі позов про визнання недійсними правоустановлюючих документів на землю.
Прокурор зазначав, що ОСОБА_1 на підставі розпорядження голови Хустської РДА № 694 від 29 грудня 2002 року та державних актів серії Р2 №251909, № 251910 та № 951911 одержав у власність для товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку площею 0,38 га в урочищі «Вовчий потік» на території Крайниківської сільської ради Хустського району. Посилаючись на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, а тому може передаватись лише в оренду, а також на те, що межі цієї ділянки не погоджувались з суміжними землекористувачами прокурор просив визнати розпорядження № 694 та три державні акти на землю недійсними.
Рішенням суду позов задоволено.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення і залишення позову прокурора без розгляду. Апелянт зазначає, що суд безпідставно не застосував до даних правовідносин строки позовної давності. Окрім того, доказів належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду прокурор не надав. Суд також не застосував у даній справі прецеденту практику Європейського суду з прав людини.
Колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції правильно встановлені слідуючі факти та обставини.
Розпорядженням голови Хустської районної державної адміністрації № 694 від 29 грудня 2002 року ОСОБА_1 було передано у власність земельну ділянку площею 0,38 га під гідроспорудами, яка знаходиться в урочищі «Вовчий потік» на території Крайниківської сільської ради Хустського району Закарпатської області.
В подальшому ОСОБА_1 були видані свідоцтво про право власності на нерухоме майно – гідроспоруди, а також державні акти на право власності на три земельні ділянки загальною площею 0,38 га.
Відповідно до пунктів п. «в» ч. 1 ст. 58 ЗК України землі, зайняті гідротехнічними спорудами, відносяться до земель водного фонду. Згідно положень ч. 4 ст. 59 ЗК України зазначені категорії земель громадянам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Враховуючи наведене, суд обґрунтовано визнав недійсним розпорядження голови райдержадміністрації, адже він розпорядженням № 694 передав ОСОБА_1 земельну ділянку водного фонду не в оренду, а у власність.
Оскільки видані відповідачу три державних акти на землю були оформлені на підставі незаконного акту органу (посадової особи) державної влади вони відповідно до вимог ст. 155 ЗК України судом визнані недійсними.
Доводи скарги у спростування вказаних висновків суду першої інстанції до уваги прийняті бути не можуть.
Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 19, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, проведеної Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області, фотографіями, довідкою Крайниківської сільської ради № 113, листом басейнового управління водних ресурсів річки Тиса № 01-09/1225 доведено, що земельна ділянка, щодо якої були видані правовстановлюючі документи, відноситься до земель водного фонду.
З акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 24 вересня 2013 року, складеного Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області та листа Хустської міжрайонної прокуратури № 148-1708 вих. 15(1708) від 21 травня 2015 року видно, що про зазначені вище порушення земельного законодавства при видачі ОСОБА_1 землі прокуратурі до 2013 року відомо не було.
Враховуючи наведене та вимоги ст.ст. 257, 260, 261 ЦК України підстав для застосування наслідків, передбачених ст. 267 ЦК немає. При цьому колегія констатує, що жодних протиріч з цього питання листи Хустського міжрайонного прокурора № 153-60-15 (1478 вих. 15) від 29 квітня 2015 року та № 148-1708 вих. 15(1708) від 21 травня 2015 року не містять.
Таким чином, заява відповідача про застосування строків позовної давності до даних правовідносин задоволенню не підлягає.
Колегія констатує, що обставини спору, правова ситуація та правовідносини, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року не є аналогічними з обставинами спору, правовою ситуацією у даній справі, а правовідносини, які виникли у ній, різняться від відносин у справі, розглянутої ЄСПЛ.
Отже, цей судовий прецедент колегією не може бути застосований у справі ОСОБА_1
Відповідно до положень ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Хустського районного суду від 09 лютого 2015 року залишити без змін
Ухвала набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Згідно з оригіналом :
Суддя апеляційного суду
Закарпатської області ОСОБА_3