ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

14 листопада  2008 року                                                               Справа № 2-а-1196/08

Кіровоградський окружний адміністративний суд     

в складі головуючого: судді Ком'якович Г.М.                     

при секретарі:  Господарикову М.О.

   за участю представників:

   позивача: ОСОБА_1

   відповідача: ОСОБА_2(доручення б/н, вих. № 2618/14 від               6 грудня 2007 року

   розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

            за позовом: ОСОБА_1

            до відповідача: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кіровограді

            про визначення розміру відшкодування шкоди та зобов'язання вчинити дії, суд -

ВСТАНОВИВ:

 

До Кіровоградського окружного адміністративного суду 23.09.2008 року звернувся з адміністративним позовом гр-н ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Кіровограді про визначення розміру відшкодування шкоди та зобов'язання вчинити дії.

Позов мотивовано тим, що позивач у 1986 році, працюючи на Кіровоградському ливарному заводі, внаслідок нещасного випадку на виробництві отримав виробничу травму - травматичну ампутацію одного пальця лівої руки. З приводу вказаних обставин підприємством 25.11.1986 року було складено акт про нещасний випадок. Висновком медико-соціальної експертної комісії через наслідки травми йому було встановлено з початку 50% втрати професійної працездатності строком на рік, а пізніше 25 % втрати професійної працездатності безстроково. У зв'язку із втратою працездатності роботодавець, наказом від 06.05.1987 року за № 215, призначив йому компенсаційні виплати із середнього заробітку, який він мав до ушкодження здоров'я, у сумі  100,64 рублів.

В подальшому відшкодування шкоди перераховувалось лише у зв'язку із зміною відсотка працездатності. Підприємство не перераховувало його виплати в зв'язку із зростання тарифних ставок, або мінімальної заробітної плати у країні.

У 1999 році був прийнятий Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності 01.04.2001 року.

Відповідно до вказаного Закону, відшкодування шкоди працівникам, які отримали травму на виробництві, з 01.04.2001 року покладається на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Підприємства, що здійснювали відшкодування шкоди працівникам, які отримали травму на виробництві, зобов'язанні з 01.04.2001 року передати до Фонду справи на всіх зазначених потерпілих із визначеною сумою втраченого заробітку.

З 01.04.2001 року Кіровоградський ливарний завод передав його особову справу до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у                      м. Кіровограді. При цьому сума втраченого заробітку на момент передачі справи складала 50 грн. 95 коп. Вважає, що сума втраченого заробітку не відображала реального втраченої ним заробітної плати.

Розмір його середньомісячної заробітної плати перед настанням нещасного випадку становив 307 руб. 70 коп., що підтверджується наказами Кіровоградського ливарного заводу.

Відповідно до п. 12 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266:

«У разі коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності минуло більше року з дня настання страхового випадку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов'язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування, що провадиться робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, за формулою

З = 3(н) хС:М,

де 3 - середньомісячна заробітна плата застрахованої особи, у гривнях;

3(н) - середньомісячна заробітна плата найманих працівників, зайнятих в економіці України, за календарний рік, що передує року з якого призначається страхова виплата;

С - сума коефіцієнтів заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць розрахункового періоду (К1 + К2 + КЗ + К4 + К5 + К6);

М - кількість календарних місяців у розрахунковому періоді.

У разі відсутності на момент призначення страхових виплат даних про середньомісячну заробітну плату найманих працівників, зайнятих в економіці України, за попередній рік береться фактична середньомісячна заробітна плата найманих працівників, зайнятих в економіці України, за місяці попереднього року з наступним перерахунком її після надходження даних про середньомісячну заробітну плату найманих працівників, зайнятих в економіці України за календарний рік, що передує року, з якого призначається страхова виплата.

Коефіцієнт заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць у розрахунковому періоді, який враховується при призначенні страхових виплат, визначається за формулою

К = 3(в) : 3(с),

де К - коефіцієнт заробітної плати застрахованої особи;

3(в) - заробітна плата застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка враховується при призначенні страхових виплат за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати;

3(с) - середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати».

Відомості про середньомісячну заробітну плату найманих працівників зайнятих в економіці України з 1958 р. містяться у «Положенні обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України від 14.09.2004 р. № 66.

Враховуючи, що середньомісячний заробіток перед настанням нещасного випадку складав - 307,70 руб., необхідно поділити на середньомісячну зарплату одного штатного працівника по народному господарству України у 1986 року - 174,19 грн. Коефіцієнт необхідний для обрахунку його середньої зарплати на дату передачі особової справи до Фонду - 1,7664.

Надалі, керуючись п. 12 Порядку, заробітну плату одного штатного працівника по народному господарству України на момент передачі справи (квітень 2001 р.), що становить 288,93 грн., слід перемножити на отриманий коефіцієнт: 288,93 х 1,7664 = 510,36 грн.

Таким чином, станом на 01.04.2001 року (на момент передачі документів до Фонду) вважає, що його середньомісячна заробітна плата складала            510,36 грн., а втрачений заробіток з урахуванням 25% втрати професійної працездатності повинен становити - 127,59 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив суд задовільнити їх посилаючись на обставини, що викладені в позовній заяві.

Представник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кіровограді ОСОБА_2надав до суду письмове пояснення, у якому вказав наступне:

Відповідно до пункту 2 статті 7 Закону «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам, які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Передача документів, які підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхові виплати, інші соціальні послуги внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання здійснюється відповідно до Інструкції «Про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату», затвердженої постановою правління Фонду від 20.04.2001 року № 10.

Отже, особова справа на ОСОБА_1 була передана роботодавцем позивача із визначенням розміру відшкодування шкоди станом на 01.04.2001 року. При цьому слід зазначити, що відділення Фонду не уповноважене чинним законодавством перевіряти обґрунтованість розміру відшкодування шкоди, яка передається роботодавцем.

В разі якщо потерпілий на виробництві не згоден із розміром відшкодування втраченого заробітку, що визначений роботодавцем, то він може звернутись до суду із вимогою щодо встановлення нового розміру втраченого заробітку.

Розмір втраченого заробітку, який був визначений позивачу роботодавцем не відповідає розміру заробітної плати, яку мав позивач до настання нещасного випадку.

Розрахунок розміру втраченого заробітку, наведений в позовній заяві, повністю відповідає нормам чинного законодавства. Відповідний розрахунок здійснений на підставі норм Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266 та з використанням базових розмірів середньої заробітної плати в галузях економіки України по роках, що закріплені у Положенні про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України від 14.09.2004 р. № 66.

Враховуючи, що зазначені нормативи є базові при проведенні перерахунку втраченого заробітку, то розрахунок позивача є законним і обґрунтованим.

З огляду на викладене, відділення Фонду вважає, що вимоги позивача стосовно встановлення розміру втраченого заробітку станом на 01.04.2001 року в сумі 127 грн. 59 коп. підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобов'язання здійснити перерахунок страхових виплат, то вони є передчасними, адже за умови визначення розміру втраченого заробітку рішенням суду відділення Фонду самостійно здійснить зазначений перерахунок.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши надані докази та матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України від 23.09.1999 року «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Частиною 2 ст. 16 цього Закону передбачено, що безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.

Згідно ст. 17 вказаного Закону правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків, зокрема, спрямовує і контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів; затверджує інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів, погоджену з Національним банком України і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, інші нормативні документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду.

         Рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання всіма страхувальниками та застрахованими.

         Частиною 2 ст. 29 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року передбачено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання в попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Згідно з пп. 4.4.2. - 4.4.4. Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), узгодженого з Міністерством праці та соціальної політики України й затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31 січня 2002 року № 7, (діючого на час виникнення спірних відносин) при проведенні перерахування щомісячних страхових виплат з 1 березня кожного року середньомісячна заробітна плата підлягає коригуванню. При цьому відкоригована середньомісячна заробітна плата не може перевищувати встановлену на дату настання права на перерахування максимальну величину (граничну суму) заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески до Фонду.

Перерахування щомісячних страхових виплат проводиться з урахуванням вимог абз. 3 ч. 1ст. 34  базового Закону № 1105-ХІV від                23 вересня 1999 року, а саме у разі, коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв'язку з одним і тим самим нещасним випадком або професійним захворюванням, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

Сума перерахованої щомісячної страхової виплати та пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (станом на 1 березня відповідного року) обмежується відкоригованим середньомісячним заробітком потерпілого.

При перерахуванні щомісячних страхових виплат з 1 березня для коригування середньомісячної заробітної плати застосовується коефіцієнт, на який перераховуються щомісячні страхові виплати потерпілим (членам їх сімей) за рішенням правління Фонду.

Аналогічна норма міститься й у редакції Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня  2007 року № 24, згідно з п. п. 3.4.4., 3.8.2. якого  розмір щомісячної страхової виплати встановлюється з урахуванням коефіцієнтів перерахування, які встановлюються правлінням Фонду щороку з 1 березня; перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

            Відповідно до частини 1 і 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних і управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

            До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів та положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що вимоги позивача стосовно встановлення розміру втраченого заробітку станом на 01.04.2001 року в сумі 127 грн. 59 коп. підлягають задоволенню.

В задоволенні інших вимог позивача про зобов'язання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кіровограді здійснити перерахунок страхових виплат необхідно відмовити. Як повідомив представник Фонду в судовому засіданні, надавши письмові пояснення, за умови визначення розміру втраченого заробітку рішенням суду відділення Фонду самостійно здійснить зазначений перерахунок.

Однак, при перерахунку необхідно врахувати, що згідно із роз'ясненнями, викладеними у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, -     

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Встановити, що розмір втраченого заробітку ОСОБА_1внаслідок нещасного випадку на виробництві складає 127грн. 59 коп. станом на 01.04.2001 року.

 В решта позовних вимог відмовити.

           Судові витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету України.

           Судові витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в  10-денний  строк з дня її  проголошення, а в разі складення постанови  у повному обсязі,  відповідно до ст. 160 КАС України - з дня  складення в повному обсязі,  заяви про апеляційне  оскарження, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 

 

 

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду                                                                       Г.М.Ком'якович