Справа № 2а- 884/09
Категорія статобліку
УХВАЛА
про відмову у відкритті провадження
4 лютого 2009 року м. Кіровоград
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Ком'якович Г.М., розглянувши матеріали
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до прокуратури Кіровоградської області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області
про визнання бездіяльності прокуратури та міліції незаконною, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 3 лютого 2009 року звернувся із позовом до прокуратури Кіровоградської області, Управління Міністерства внутрішніх справ про визнання бездіяльності прокуратури Кіровоградської області та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області незаконною.
Позивач просить визнати визнання бездіяльності прокуратури Кіровоградської області та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області незаконною та зобов'язати зазначені органи вжити всіх передбачених законодавством України заходів щодо належного розслідування фактів, викладених у його заявах про вчинення щодо нього злочинів.
Обґрунтовуючи своє право на звернення до суду із позовом, позивач посилається на ст.ст. 17, 18, 104, 105 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб. Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Разом з тим, суди повинні дотримуватися встановлених процесуальними законами правил підсудності та підвідомчості спорів, враховувати, що тільки права, свободи та законні інтереси учасників правовідносин, які виникають із визначених законом підстав та інших юридичних фактів, підлягають судовому захисту в передбачений законом та/або договором спосіб.
Статтею 107 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Після вивчення позову ОСОБА_1 та матеріалів до нього, суд дійшов висновку, що фактично позивачем оскаржуються дії посадових осіб органів прокуратури Кіровоградської області та УМВС України в Кіровоградській області, які були вчинені під час виконання службових обов'язків, а саме провадженні дослідчих дій органів дізнання та здійсненні прокурорського нагляду за дотриманням законності при провадженні цих дій.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завдання адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень збоку посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
При цьому з частини другої зазначеної статті вбачається, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України чітко визначено, що компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства. Призначенням Кримінально-процесуального кодексу України є визначення порядку провадження у кримінальних справах (стаття 1 КПК України). Главою 22 Кримінально-процесуального кодексу України передбачено спеціальний порядок оскарження дій слідчого і прокуратури, а саме ст. ст. 234 - 236-8 КПК України, в тому числі до суду.
У своєму Рішенні від 23 травня 2001 року за № 6-рп/2001 Конституційний Суд України навів визначення кримінального судочинства як врегульованого нормами КПК України порядку діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних справ, свобод та законних інтересів.
Статтями 97, 98 КПК України встановлений порядок прийняття заяв про злочини, порядок їх розгляду та порушення кримінальних справ. Такий порядок є складовою частиною кримінального судочинства, що пов'язаний з діяльністю у тому числі і прокурора по забезпеченню належного розслідування кримінальних справ, дотримання законності, а також забезпечення права інших учасників кримінального процесу на захист своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Згідно зі ст.4, 12 Закону України «Про звернення громадян» до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать у сфері управлінської діяльності такі, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності. Дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінально - процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством і законодавством про захист економічної конкуренції.
Інформаційні правовідносини у кримінальному судочинстві щодо розв'язання скарг на процесуальні дії, доступу до матеріалів кримінальної справи тощо регламентуються спеціальними нормами Кримінально-процесуального кодексу України, слід розглядати лише як спір з приводу неналежного здійснення учасниками кримінального судочинства своїх повноважень, який і належить вирішувати за правилами саме кримінального процесу.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Для визначення спору як такого, що підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, має бути законодавче уповноваження хоча б одного суб`єкта владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, а ці суб`єкти відповідно зобов`язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта. Тому слід вважати, що до юрисдикції адміністративних судів віднесені тільки ті публічно-правові спори, які виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктами владних повноважень віднесених до їх компетенції владних управлінських функцій, а не взагалі всіх функцій, які виконують суб'єкти владних повноважень.
Стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ, це, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Статтями 94, 95 Кримінально-процесуального кодексу України встановлено, що приводами до порушення кримінальної справи є:
- заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян;
- повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним;
- явка з повинною;
- повідомлення, опубліковані в пресі;
- безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.
Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
Відповідно до статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню. По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу; відмовити в порушенні кримінальної справи; направити заяву або повідомлення за належністю.
Оскаржені позивачем дії є не управлінськими, а вчинені ними при виконанні своїх обов'язків та повноважень, передбачених діючим законодавством щодо вирішення питань по заявах про злочин.
У даних правовідносинах відповідачі не перебувають при здійсненні управлінських функцій і не мають встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак суб`єкта владних повноважень, що виключає можливість розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства.
Все вищеперераховане дає суду право для висновку, що позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а повинні розглядатись в порядку кримінального судочинства.
Згідно частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:
- що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
- що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;
- про накладення адміністративних стягнень;
- щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
За таких обставин, суд вважає неможливим розгляд даної справи в порядку адміністративного судочинства, оскільки компетенція адміністративного суду не поширюється на даний спір.
Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки зазначену заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст. п.1 ч.1 ст.109, ст.165 КАС України, -
УХ В А Л И В :
Відмовити у відкритті провадження по адміністративній справі за позовом до прокуратури Кіровоградської області, Управління Міністерства внутрішніх справ про визнання бездіяльності прокуратури Кіровоградської області та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області незаконною.
Копію ухвали невідкладно направити позивачу, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що його повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 5-денний строк з дня постановлення ухвали, а особою, без виклику якої було постановлено ухвалу - в той же строк з дня отримання нею копії ухвали і подання після цього протягом 10 днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, у разі її подання протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, а у разі її подання - після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення розгляду справи апеляційним судом.
Суддя
Кіровоградського окружного
адміністративного суду Г.М.Ком'якович