Справа № 14- 1254/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2009 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого – судді Гуденко О.А.
при секретарі – Вакулі А.Є.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Миколаївської міської ради, Адміністрації Центрального району виконавчого комітету Миколаївської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи – ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання права власності на самочинно побудовані будівлі, –
ВСТАНОВИВ:
Позивачі звернулися до суду із позовом, в якому просили суд визнати за ними право власності на самовільно побудовані будівлі: сарай літ «З», розміром 2,45*2,50 м., вбиральню літ. «О», розміром 1,55*1,3 м., душ літ. «Р», розміром 1,57*1,57 м., на земельній ділянці, на якій розташоване АДРЕСА_1 , 37\100 частки якого належить їм на праві спільної часткової власності в рівних частках.
В судове засідання позивачі не зявились, надали суду заяви, в яких просили розглянути справу за їх відсутності, підтримали позовні вимоги та просили про їх задоволення.
Відповідачі Адміністрація Центрального району виконкому Миколаївської міської ради, Миколаївська міська рада у судове засідання своїх представників не направили, представили заяви, в яких задоволення позовних вимог відносять на розсуд суду та просили розглянути справу без участі їх представників.
Інші відповідачі також надали заяви про відсутність заперечень проти задоволення позову.
Треті особи надали суду заяви про відсутність заперечень проти задоволення позову.
Ухвалою суду справа розглянута у відсутності сторін та третіх осіб.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Позивачам на праві спільної часткової власності належить 37\100 частки АДРЕСА_1 в рівних частках.
На закріпленій за домоволодінням земельній ділянці позивачі без належного дозволу та без розробки проекту самовільно збудували сарай літ «З», розміром 2,45*2,50 м., вбиральню літ. «О», розміром 1,55*1,3 м., душ літ. «Р», розміром 1,57*1,57 м.,тобто зазначені споруди є самочинними.
Відповідно до ч.5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки, суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинне збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 4 жовтня 1991 р. із наступними змінами «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле, тобто в силу ст. 185 ЦК України є приналежністю головної речі (будинку), яка слідує за головної річчю. За такого підсобні будівлі не є самостійним об’єктом цивільних прав, в тому числі не можуть бути самостійним об’єктом права власності (ст. 177 ЦК України).
З урахуванням викладеного відсутні підстави для визнання права власності на спірні господарські споруди як самостійний об’єкт права власності.
Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» ст. 31 до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, в тому числі, розгляд і внесення до відповідних органів виконавчої влади пропозицій до планів і програм будівництва та реконструкції об’єктів на відповідній території; надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об’єктів містобудування незалежно від форм власності; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до положень ст. 19 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. акт прийому нерухомого майна до експлуатації, інші акти органів державної влади або оргванів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень є підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до п. 6 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на обєкти нерухомого майна, затв.Наказом МЮ України від 07.02.2002 р. № 7\5, свідоцтва про право власності на обєкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями, є правовстановлювальним документом на нерухоме майно.
Оскільки зі змісту позовної заяви та наявних в матеріалах справи документів вбачається, що уповноважений орган відповідача – Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Миколаївської міської ради погоджує зведення спірних будівель, самочинного захоплення земельної ділянки не здійснювалось, суміжні землекористувачі також не заперечують проти вимог позивачів, не вбачається підстав для відмови компетентного органу – Адміністрації Центрального району виконкому Миколаївської міськради в прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом спірних будівель та оформлення права власності на них своїм розпорядженням, отже відсутній спір про право.
За такого позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України, суд –
в и р і ш и в :
У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Миколаївської міської ради, Адміністрації Центрального району виконавчого комітету Миколаївської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи – ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання права власності на самочинно побудовані будівлі – відмовити.
Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України
Суддя О.А. Гуденко