Кримінальне провадження №1-кп/760/810/13
760/22568/13
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Про повернення обвинувального акту
01 листопада 2013 року м. Київ
Солом’янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Агафонова С.А.,
при секретарі Наконечній Т.В.,
за участю:
захисника ОСОБА_1,
обвинуваченого ОСОБА_2,
провівши підготовче судове засідання у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110140000749 від 09 вересня 2013 р., -
ВСТАНОВИВ:
До Солом’янського районного суду м. Києва 18 жовтня 2013 року надійшов обвинувальний акт від 27.09.2013 р. у кримінальному провадженні № 12013110140000749 від 09.09.2013 р. за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України.
Відповідно до даного обвинувального акту ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він будучи раніше неодноразово судимий, останній раз 22.03.2010 року Солом’янським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі та будучи притягнутим до кримінальної відповідальності 13.06.2013 року, за ч. 2 ст. 186 КК України Старокостянтинівським РВ УМВС в Хмельницькій області. 19.06.2013 року, за ч. 3 ст. 185 КК України Старокостянтинівським РВ УМВС в Хмельницькій області, а також 26.07.2013 року, за ч. 2 ст. 185 КК України Старокостянтинівським РВ УМВС в Хмельницькій області, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, вчинив нове корисливе кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 08 вересня 2013 року, приблизно о 22 годині 00 хвилин, ОСОБА_2 маючи злочинний умисел на повторне заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, перебуваючи в приміщенні Центрального залізничного вокзалу станції Київ-Пасажирський, що на площі Вокзальній у м. Києві, під час спілкування зі своїм знайомим ОСОБА_3, використовуючи при цьому довірчі стосунки, які склалися між ним та ОСОБА_3, під надуманий приводом - нібито необхідністю переглянути відео-файли, попросив у ОСОБА_3 належний йому мобільний телефон. В той же час у ОСОБА_2 виник злочинний умисел на заволодіння вказаним телефоном шляхом зловживанні довірою. ОСОБА_3 будучи введений в оману в дійсності намірів ОСОБА_2, довіряючи та будучи впевненим в його порядності, добровільно дав останньому власний мобільний телефон «НТС F310», ІМЕІ НОМЕР_1 Вартістю 1480 гривень, з сім-карткою оператора мобільного зв’язку "МТС" на рахунку якої були 5 гривень. Заволодівши вказаним мобільним телефоном ОСОБА_2 під вигаданим приводом, вийшов на вулицю та з місця вчинення кримінального правопорушення зник, внаслідок чого, зловживаючи довірою ОСОБА_3, заволодів належним останньому майном загальною вартістю 1485 гривень, розпорядившись ним за власним розсудом.
Таким чином, на думку сторони обвинувачення, ОСОБА_2 заволодів чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинивши злочин повторно, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України.
Відповідно до п. 5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити відомості, які прокурор вважає встановленими, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення. Формулювання обвинувачення має містити посилання на обставини, які у відповідності до положень ст. 91 КПК України входять до предмету доказування.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 91 Кримінального процесуального кодексу України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи дану вимогу процесуального Закону, при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України, в обвинувальному акті повинні бути зазначені обставини: форма вини (в т.ч. і вид умислу), мотив та мета вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з обвинувального акту, останній не містить даних про мотив вчинення інкримінованого обвинуваченому злочину, в ньому не зазначена форма вини (зокрема, умислу), як це визначає ч. 1 ст. 24 Кримінального кодексу України.
Крім того, обвинувачений в підготовчому судовому засіданні вказав на наявність в нього декількох незнятих та непогашених у встановленому законом порядку судимостей, про точну кількість та дати яких, він не пам’ятає.
Обвинувальний акт не містить відповідних даних, хоча дані обставини повинні бути встановлені під час досудового слідства та викладені в обвинувальному акті, оскільки вони впливають на кваліфікацію правопорушення саме за ч. 2 ст. 190 КК України (вчинення злочину повторно) або ж можуть бути визнані судом обставинами, які обтяжують покарання (напр.., рецидив), зокрема, за відсутності корисливих мотивів вчинення попередніх злочинів.
Враховуючи те, що суд має перевіряти обвинувальний акт саме у підготовчому судовому засіданні, в якому не має можливості дослідити матеріали справи, інформація про попередні судимості обвинуваченого, особливо коли вони є кваліфікуючими ознаками, повинна зазначатися в обвинувальному акті відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 91 Кримінального процесуального кодексу України.
Крім того, обвинувальний акт містить інформацію, що суперечить вимогам Конституції України та нормам європейського законодавства і є неправдивою.
Зокрема, в обвинувальному акті вказано, що ОСОБА_2 був притягнутим до кримінальної відповідальності 13.06.2013 року за ч. 2 ст. 186 КК України Старокостянтинівським РВ УМВС в Хмельницькій області, 19.06.2013 року за ч. 3 ст. 185 КК України Старокостянтинівським РВ УМВС в Хмельницькій області, а також 26.07.2013 року, за ч. 2 ст. 185 КК України Старокостянтинівським РВ УМВС в Хмельницькій області.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Таким чином, суд роз’яснює, що особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності виключно вироком суду, а не районним відділом УМВС, про що зазначено в обвинувальному акті.
На думку суду, зазначення прокурором в обвинувальному акті інформації, що не відповідає дійсності, стосовно притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності суттєво порушує його права на захист, а тому є незаконним і не може міститися в змісті пред’явленого обвинувачення.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Кримінального процесуального кодексу України, під час кримінального провадження … прокурор, слідчий … зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Дані вимоги прокурором та слідчим не дотримані.
Виходячи із зазначеного, в підготовчому судовому засіданні встановлено, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Кримінального процесуального кодексу України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 91, 291, 314 Кримінального процесуального кодексу України ст. 62 Конституції України, ст. 6 Європейської конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод", суд, -
УХВАЛИВ:
Повернути прокурору обвинувальний акт від 27 вересня 2013 р. за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110140000749 від 09 вересня 2013 р.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 вважати продовженим.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня отримання її копії.
Суддя С.А. Агафонов