Справа № 2604/28344/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2013 р. Дніпровський районний суд міста Києвау складі: головуючого судді Шевченко Н.М.,

при секретарі Фузік Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу,

встановив:

Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на їх користь страхового відшкодування в сумі 9924,02 грн., з яких 9184,02 грн. в порядку регресу, яке було виплачене страхувальнику за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась за участю ОСОБА_1 та 740,00 грн. додаткових витрат понесені позивачем на оплату аварійного комісара, крім того судових витрати по сплаті судового збору в розмірі 214,60 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 12.11.2009 року з вини ОСОБА_1, який керував автомобілем «Хонда», державний номерний знак НОМЕР_2, і не мав договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чинного на дату пригоди, було скоєно дорожньо-транспортну пригоду. Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 27.11.2009 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення. В результаті вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено автомобіль «Опель», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 У зв’язку із настанням події, позивачем здійснено виплату на користь потерпілого в розмірі 9184,02 грн. та понесені додаткові витрати в сумі 740,00 грн. за послуги аварійного комісара, а тому у позивача виникло право зворотної вимоги до відповідача.

Представник позивача Масімова Е.Е. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, підтвердив, що перед позивачем існує заборгованість заподіяної ним шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 9924,02 грн., з яких 9184,02 грн. виплачене позивачем страхове відшкодування та 740,00 грн. понесені витрати на оплату аварійного комісара, в іншій частині позовних вимог просив відмовити, оскільки вважає вимогу позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн. необґрунтованою та безпідставною.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Так, 28.04.2009 року НАСК «Оранта» полісом № ВА/5726635 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ОСОБА_2 забезпечено транспортний засіб «Opel Astra H», державний номерний знак НОМЕР_1, строком дії якого з 29.04.2009 року до 28.04.2010 року. (а.с. 7)

Судом встановлено, що 12.11.2009 року о 18 годині 30 хвилин ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Хонда», державний номерний знак НОМЕР_2, в м. Києві на перехресті бул. Перова та вул. Запорожця в м. Києві при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, що призвело до зіткнення з автомобілем «Опель», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 27.11.2009 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності. (а.с. 8)

Відповідно до частини четвертої ст.61 Цивільного процесуального кодексу України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як убачається з матеріалів справи, в результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено автомобіль «Опель», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2

Згідно висновку зі Звіту № 4813 від 20.11.2009 року про оцінку автомобіля «Опель», державний номерний знак НОМЕР_1, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Опель», складає 11020,82 грн. (а.с. 9-15)

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Підстави виникнення цивільних прав та обов’язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов’язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

За вимог Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно частини другої ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності повного господарського відання, оперативного управління або інших підстав.

За нормою ст. 1191 Цивільного кодексу України та п. 38.2.1 ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо іншій розмір не встановлено законом.

Право зворотної вимоги (регресу) — це вимога кредитора до боржника (особи, яка завдала шкоду) про повернення сплаченого за його вини відшкодування потерпілому.

Регресна вимога носить похідний характер. Вона виникає тільки на основі виконання якогось іншого зобов'язання, що стосовно регресного може бути названо основним. Регресне зобов'язання завжди є похідним від основного, оскільки коли припиняє дію основне, то виникає регресне зобов'язання.

В регресному зобов'язанні беруть участь дві сторони — кредитор (регредієнт) і боржник (регресант). Особливість кредитора полягає в тому, що він, перш ніж стати кредитором у регресному зобов'язанні, був боржником в іншому зобов'язанні, виконання якого і породило регресне зобов'язання.

Регресна вимога завжди спрямована на відшкодування втрат, понесених за рахунок або з вини іншої особи, а тому вона, по суті, є зобов'язанням по відшкодуванню шкоди й, отже, в більшості випадків є формою цивільно-правової відповідальності.

Об'єктом регресного зобов'язання є відшкодування, яке регресант зобов'язаний вчинити регредієнту. Зміст регресного зобов'язання становлять права і обов’язки сторін. У регресному зобов'язанні регредієнту належить право на одержання відшкодування, регресант зобов'язаний вчинити дії по відшкодуванню, тобто змістом регресного зобов’язання є стягнення сплаченого.

Розмір регресної вимоги не може бути більше суми фактичного сплаченого кредиторові в основному зобов'язанні.

Відповідно до платіжного доручення № 4838 від 21.12.2009 року Моторним (транспортним) страховим бюро України перераховано ОСОБА_2 9184,02 грн. страхового відшкодування. (а.с. 26)

Крім того, Моторним (транспортним) страховим бюро України понесені додаткові витрати внаслідок настання страхового випадку, а саме витрати на оплату аварійного комісара в загальному розмірі 740,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 4814 від 18.12.2009 року та № 4813 від 18.12.2009 року. (а.с. 30,31)

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Так, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги, що відповідач не заперечував проти задоволення позову в частині відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу та витрат понесених позивачем на оплату аварійного комісара, суд дійшов висновку про наявність законних підстав регресного стягнення з відповідача ОСОБА_1, як винуватця дорожньо-транспортної пригоди, на користь позивача МТСБУ суми страхового відшкодування в розмірі 9184,02 грн., виплаченої позивачем на користь потерпілого ОСОБА_2 за рахунок фонду захисту потерпілих, з підстав заподіяння шкоди транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якого на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована в установленому законом порядку та в добровільному порядку не відшкодована та 740,00 грн. понесених позивачем додаткових витрат на оплату аварійного комісара.

Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як визначено в статті 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Позивачем визначені витрати понесені на правову допомогу, які останній просить стягнути з ОСОБА_1 в розмірі 2000,00 грн., однак підтвердження сплати коштів за правову допомогу надано не було, при цьому в межах розгляду даної цивільної справи інтереси позивача представляли представники позивача за дорученнями, виданими від імені Моторного (транспортного) страхового бюро України, доказів, що мають підтвердити їх правовий статус як адвоката, суду надано не було, також в матеріалах справи відсутній акт прийому-передачі виконаних юридичних послуг в тій частині, яка стосується його виконання, пов’язаного з розглядом в суді даного спору, суду не надано розрахунок про кількість годин затраченого часу на правову допомогу, а тому визначена вартість наданих послуг з правової допомоги в сумі 2000,00 грн. суд вважає недоведеною, тому в цій частині вимоги позивача визнає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу підлягає частковому задоволенню, а саме присуджує до стягнення з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України кошти в розмірі понесених витрат в загальному розмірі 9924,02 грн.

В порядку ст.88 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 214,60 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Цивільного процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення в судовому засіданні.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 10, 58, 61, 88, 208, 212-215, 218, 224-226, 232-233, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) матеріальну шкоду в сумі 9924,02 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 214,60 грн., а всього загальною сумою 10138 (десять тисяч сто тридцять вісім) грн. 62 коп.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: