2/754/5027/13

Справа № 754/14379/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

05.11.2013 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого – судді Дубініна В.І.,

при секретарі – Краснощок О.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

                                                   ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в особі свого представника, 02.09.2013 року подав до суду позовну заяву до ОСОБА_2 про стягнення з неї, на його користь аліментів у розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку щомісячно з 02.09.2013 року.

19.09.2013 року представник позивача подав до суду заяву про часткову зміну (уточнення) підстав позову. (а.с.19,20)

В цій заяві зазначено, що посилання позивача на ч.3 та 4 ст. 86 СК України є помилковими.

Позивач зазначає, що є інвалідом ІІ-ї групи, потребує постійного догляду та лікування, на яке він вимушений витрачати зазначені кошти.

Він вказує, що при цьому утримує свого неповнолітнього сина ОСОБА_3, забезпечує його усім необхідним.

Позивач вважає, що матеріальний стан відповідача є таким, що вона може матеріально його підтримувати.

Шлюб вони зареєстрували у 1989 році. Від шлюбу мають двох дітей: сина ОСОБА_4- 1990 року народження та сина ОСОБА_3- 1996 року народження.

Відповідач заперечує проти позову. Вона в письмових поясненнях пише, що військова пенсія позивача у два рази більша за розмір її заробітної плати. Вона також вказує, що позивач успішно керує їх власним автомобілем в Білорусії, Київській та Чернігівській областях. Сама вона має низку хвороб і зараз на її утриманні знаходиться син ОСОБА_3.

Суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Суд встановив, що сторони по справі зареєстрували шлюб 15.04.1989 року.

Від шлюбу мають двох дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

На даний час сторони проживають окремо.

Відповідно до ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи.

На час розгляду цивільної справи позивач є інвалідом ІІ групи, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 не потребує матеріальної допомоги. Він не надав суду документ про розмір своєї військової пенсії.

В своїх запереченнях ОСОБА_2 вказала приблизний розмір військової пенсії позивача – 7200- 7300грн.(а.с.15)

Позивач або його представник в суді не спростували таку інформацію.

Сама позовна заява ОСОБА_1 свідчить про те, що він не протребує матеріальної допомоги. Так він в позовній заяві пише, що тривалий час здійснює утримання сина ОСОБА_3, сплачує за його навчання в коледжі (7000грн. за сесію), а також за витрати пов’язані з його розвитком здібностей та лікування. (а.с.2)

При таких витратах на дитину позивач не може вважатися таким, що потребує матеріальної допомоги.

Заробітна плата відповідача складає приблизно 4400грн., яка значно менше ніж можлива військова пенсія позивача. (а.с.68)

Із виписок медичної карти ОСОБА_2 вбачається, що остання має відповідні проблеми зі здоров’ям. (а.с.70-72)

Ст. 76 СК України також визначає, що право на утримання особа має право лише при умові, якщо вона потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Також позивач не надав суду жодних доказів, що його пенсія чи інші доходи не забезпечують його прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Як зазначено позивачем, в позовній заяві він – 7000грн. сплачує за навчання сина ОСОБА_3 і несе витрати пов’язані з його розвитком та лікуванням. Це свідчить , що у позивача є матеріальна можливість витрачати кошти не тільки на себе, а і на сина.

В судовому засіданні в якості свідка був допитаний неповнолітній ОСОБА_3.

Він показав, що вже місяць як живе з матір’ю.

Також він показав, що батько особисто керує автомобілем і сіделки при ньому він не бачив.

Відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України, позивач та його представник не довели ті обставини на які вони посилалися як на підставу позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 208, 209, 214, 218 ЦПК України, ст.ст. 76, 77, 79, 80, ч.3 ст. 86, 90 СК України, суд -

                               ВИРІШИВ:

          ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у розмірі 1/5 частини від усіх видів заробітку щомісячно з 02.09.2013 року – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення .

У разі постановлення рішення без участі особи яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: