Справа № 755/17485/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2013 р.Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Антипової Л.О.

при секретарі Філімоновій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на її утримання та утримання дитини. Свої вимоги мотивує тим, що хоча вона з відповідачем і перебувають у зареєстрованому шлюбі, проте спільне господарства не ведуть, не живуть однією сім’єю та за різними адресами. Від шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач знаходиться у працездатному віці та має можливість працювати, проте не надає повноцінної матеріальної допомоги на утримання та виховання дитини, тому вона бажає отримувати аліменти офіційно в примусовому порядку, що й стало підставою звернення до суду з даним позовом. Також, захищаючи свої права, як дружини, на утриманні якої знаходиться дитина до досягнення нею трьох років, просить стягнути з відповідача кошти на її утримання.

В судове засідання позивач надала заяву, в якій підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила розглядати справу у її відсутність. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання надав заяву, в якій визнав позов та не заперечував проти його задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що визнання відповідачем позовних вимог не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Визнання відповідачем позовних вимог прийнято судом.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням визнання відповідачем позовних вимог, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 11.07.2013 року по теперішній час (а.с. 3). Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4).

Сторони не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету, проживають за різними адресами. Відповідач знаходиться у працездатному віці та має можливість працювати та утримувати дитину та дружину, однак він не приймає участі у вихованні та матеріальному утриманні доньки, яка проживає разом з позивачем, інших утриманців, крім доньки ОСОБА_3, не має.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, які будуть стягуватися з відповідача на утримання дитини, судом враховані наступні обставини: матеріальний стан позивача, яка веде окреме господарство, має окремий бюджет, перебуває у декретній відпустці, та на утриманні якої знаходяться малолітня дитина, їх стан здоров’я, потреби, та відповідача, який знаходиться у працездатному віці, інших утриманців, крім доньки, не має, й має достатні можливості сплачувати аліменти на її утримання.

Згідно статті 180 Сімейного Кодексу (далі - СК) України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини першої статті 181 СК України способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, проте такої домовленості сторони, як встановлено в ході розгляду справи, не досягли.

Позивач просить суд призначити розмір аліментів на утримання дитини у розмірі ? частини зі всіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Суд вважає такі вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини у визначеному розмірі, що є достататніми й можливими, як для стягувача, так й отримувача аліментів.

Підстав для відмови у цій частині позовних вимог судом не встановлено.

В разі винесення судом рішення про стягнення аліментів, згідно частини 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (частина перша статті 183 СК України).

Відповідно до частини 2 статті 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дітей присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

Позивач звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів на її користь на утримання дитини 19.07.2013 року, що підтверджується штемпелем на зазначеній позовній заяві (а.с.1), тому із вказаної дати підлягають відрахуванню аліменти з відповідача на користь позивача на утримання їх дитини.

Згідно ч.2 ст. 84 СК України суд вважає доведеними вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь коштів, як дружини, на підставі наданих доказів, вимог закону, принципу співмірності та потреб у розмірі 3000 грн. щомісяця, до досягнення дитиною трьох років.

Відповідно до частини 2 статті 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

При задоволенні позовних вимог з відповідача на користь держави підлягають стягненню судовий збір у розмірі 229,40 грн., від сплати яких позивач була звільнена при зверненні до суду з даною позовною заявою відповідно до Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, ст.ст. 180, 181 ч.1, 183, 184, 185, 191 ч.1, 91, 84 Сімейного кодексу України, з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.06.2006 року та, керуючись ст.ст. 5, 6, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 64, 88, 195, 196, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 293, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.07.2013 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 кошти на її утримання, як дружини в розмірі 3000 грн. щомісячно, починаючи з 19.07.2013 року і до досягнення донькою ОСОБА_3 трьох років.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1) на користь держави 229,40 грн. судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: