Провадження № 2/754/3316/13
Справа № 754/8084/13-ц
У Х В А Л А
"04" листопада 2013 р. року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Смирнової Є.П.
при секретарі Грей О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу
за позовом
ОСОБА_1 до
ОСОБА_2,
ОСОБА_3, -
про відшкодування шкоди, завданої
джерелом підвищеної небезпеки, -
В С Т А Н О В И В :
21.05.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача майнову шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки у розмірі 84.069 грн. 95 коп., витрати по оплаті автотоварознавчого дослідження в сумі 1.200 грн., а також моральну шкоду в розмірі 20.000 грн.
При цьому позивач вказує на те, що 28.08.2010 року на перехресті вул. Закревського та вул. Драйзера в м. Києві відбулася ДТП з участю автомобіля «Фольксваген», д.н. НОМЕР_1, під його (позивача) керуванням, та автомобіля «ВАЗ-2101», д.н. НОМЕР_2, який належить відповідачу ОСОБА_2, під керуванням водія ОСОБА_3 Внаслідок вказаної ДТП автомобіль «Фольксваген», д.н. НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження.
Як вказує ОСОБА_1, вина ОСОБА_3 у даному ДТП підтверджується постановою Деснянського районного суду м. Києва від 15.10.2010 року.
Згідно Акту № 75 від 12.10.2010 року з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу автомобіля «Фольксваген», д.н. НОМЕР_1, розмір матеріального збитку становить 84.069 грн. 95 коп. За проведення автотоварознавчого дослідження ним було сплачено 1200 грн.
Крім того, позивач вказує на те, що протиправними діями відповідача йому було заподіяно моральні страждання, які полягають у тому, що тривалий час він не міг користуватися і до цих пір не користується своїм транспортним засобом у зв’язку з його повною непридатністю для експлуатації, необхідністю вирішення питання фінансування ремонту. Як зазначає ОСОБА_1, загальний термін простою із-за неможливості користування транспортним засобом на момент подання позовної заяви склав понад 30 місяців. До дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 28.08.2010 року, він користувався автомобілем щоденно, не менше 2-х годин на добу. За 30 місяців простій склав: 2 год. х 30 днів х 30 місяців = 1800 годин. Орієнтовну вартість простою транспортного засобу особистого користування можна визначити на підставі Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного автотранспорту, затвердженої Наказом № 1175 Міністерства транспорту та зв’язку України від 17.11.2009 року, за якою мінімальна вартість простою державного транспорту складає 10 грн. за 1 годину. Тому, позивач вважає, що його втрати із-за неможливості користування транспортним засобом склали: 10 х 1800 = 18.000 грн. Також, ОСОБА_1 вказує, що у зв’язку з відсутністю транспортного засобу він був змушений змінити звичайний спосіб життя, через що мав та продовжує мати незручності, що приблизно можна оцінити у 2.000 грн. Виходячи з викладеного, завдану йому моральну шкоду позивач оцінює в 20.000 грн.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просить задовольнити його вимоги та стягнути з відповідача ОСОБА_2, як власника автомобіля «АЗ-2101», д.н. НОМЕР_2, яким під час ДПТ, що сталася 28.08.2010 року, керувала ОСОБА_3, майнову шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки у розмірі 84.069 грн. 95 коп., а також витрати по оплаті автотоварознавчого дослідження в сумі 1.200 грн. та моральну шкоду в розмірі 20.000 грн.
Під час розгляду справи в суді співвідповідачем була притягнута ОСОБА_3 – яка на час ДТП 28.08.2010 року керувала автомобілем «ВАЗ-2101», д.н. НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_2,
18.10.2013 року ОСОБА_1 надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, солідарно, майнову шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки у розмірі 84.069 грн. 95 коп., а також моральну шкоду в розмірі 20.000 грн. Витрати по оплаті автотоварознавчого дослідження в сумі 1.200 грн. позивач просить стягнути лише з відповідачки ОСОБА_3 (а.с. 78-81).
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 уточнені позовні вимоги підтримали.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 проти уточнених вимог позивача заперечують. При цьому посилаються на те, що на момент скоєння ДТП, яка сталася 28.08.2010 року, відповідачка ОСОБА_3 на відповідній правовій підставі – довіреності, володіла та користувалася транспортним засобом «ВАЗ-2101»,д.н. НОМЕР_3, а тому саме вона, як винуватець ДТП, повинна нести відповідальність по відшкодуванню майнової та моральної шкоди перед позивачем ОСОБА_1, як потерпілою особою внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 100-101).
Представник відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_8 проти позову також заперечує. При цьому, в своїх запереченнях від 14.10.2013 року зазначає, що за клопотанням позивача ОСОБА_3 було залучено до участі у справі в якості відповідача 19.09.2013 року, в той час як ДТП сталася 28.08.2010 року. Враховуючи положення ст. 256 ЦК України, якою встановлено загальний строк позовної давності у три роки, представник відповідачки вважає, що суд має застосувати позовну давність та відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3
Крім того, ОСОБА_8 вказує на те, що на момент дорожньо-транспортної пригоди 28.08.2010 року, відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у страховій компанії «ІнтерТрансПоліс». Так як після ДТП пройшов термін позовної давності, поліс страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідача не зберігся, тому ОСОБА_3 було направлено запит до МТСБУ щодо надання інформації про наявність у неї даного Полісу обов’язкового страхування. Представник відповідачки вважає, що в даному випадку, відповідальність за збитки, заподіяні внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася на перехресті вул. Закревського та Драйзера, має нести страховик, або, у випадку банкрутства або ліквідації останнього - Моторне (транспортне) страхове бюро України.
Також, представник ОСОБА_3 вважає безпідставнимиі вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту заподіяння йому такої шкоди. Зокрема, представнику відповідачки не зрозуміло, якою логікою керувався позивач, розраховуючи розмір моральної шкоди в розмірі 18.000 грн. за Методикою розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного автотранспорту, яка застосовується виключно до пасажирського, а не до легкового транспорту, та передбачає прямі матеріальні збитки перевізної організації. Крім того, ОСОБА_8 зазначає, що позивачем взагалі не обґрунтована оцінка і решти моральної шкоди в розмірі 2.000 грн.
Що стосується розміру матеріальної (майнової) шкоди, то ОСОБА_8 вказує на те, що наданий позивачем розрахунок вартості збитків здійснений ним в приватному порядку на його замовлення. При проведенні цього розрахунку не були дотримані важливі процесуальні гарантії щодо обґрунтованості і незалежності висновку експерта, передбачені ст.ст. 53, 143-150 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судову експертизу».
Зокрема, експерта не було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок або за відмову від виконання покладених на нього обов’язків, а відтак, наявний в матеріалах справи Акт № 75 від 12.10.2010 року спеціаліста-товарознавця не можна розглядати як належний та допустимий доказ на підтвердження фактичних обставин справи щодо розміру матеріального збитку.
В обґрунтування своїх заперечень, представник ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням про призначення автотоварознавчої експертизи, на вирішення якої просить поставити наступне питання:
1. Який розмір матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 28.08.2010 року на перехресті вул. Закревського та Драйзера в м. Києві?
2. Чи мав автомобіль «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1, пошкодження до дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 28.08.2010 року на перехресті вул. Закревського та Драйзера в м. Києві, які впливають на вартість ремонту вказаного транспортного засобу?
Позивач ОСОБА_1, його представник ОСОБА_5, а також відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 проти призначення автотоварознавчої експертизи не заперечують.
Заслухавши думку сторін та їх представників, допитавши спеціаліста ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи, а також враховуючи, що для з’ясування обставин, які мають значення для об’єктивного вирішення справи, необхідні спеціальні знання, суд вважає необхідним призначити по справі автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
На підставі викладеного, керуючись ст.143,144 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
Призначити по справі судову автотоварознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання:
1. Яка вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 28.08.2010 року на перехресті вул. Закревського та Драйзера в м. Києві?
2. Чи мав автомобіль «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1, пошкодження до дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 28.08.2010 року на перехресті вул. Закревського та Драйзера в м. Києві, які впливають на вартість ремонту вказаного транспортного засобу?
Проведення експертизи доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (м. Київ, вул. Смоленська, 6), попередивши їх про кримінальну відповідальність за ст.ст.384,385 КК України.
В розпорядження експертів надати матеріали цивільної справи № 2-3316/13 року
Зобов’язати ОСОБА_1, проживаючого в АДРЕСА_2, надати судовому експерту для проведення огляду автомобіль «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1.
Витрати по експертизі покласти на ОСОБА_3, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1.
Провадження по справі на час проведення експертизи зупинити.
Ухвала в частині зупинення провадження у справі може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 5 днів з дня її проголошення.
Суддя: