У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючогоКармазіна Ю.М.,

суддівКосарєва В.І. та Пошви Б.М.,

за участю прокурораБрянцева В.Л.

та засудженогоОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні 30 січня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2006 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

громадянин України, не судимий,

засуджений до позбавлення волі:

- за ст. 115 ч. 2 п. п. 6, 10 КК України на чотирнадцять років з конфіскацією всього майна;

- за ст. 187 ч. 4 КК України на одинадцять років з конфіскацією всього майна;

- за ст. ст. 15 ч. 2, 152 ч. 4 КК України на десять років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на чотирнадцять років з конфіскацією всього майна.

ОСОБА_1 засуджено за злочини, які він вчинив, як установив суд першої інстанції, за наступних обставин.

24 червня 2005 року приблизно о 15 годині ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в лісопосадці, що знаходиться з південного боку навпроти будинків №№ 88, 86 на проспекті Металургів у місті Дніпродзержинську, побачив раніше не знайому ОСОБА_2, яка йшла на зустріч і розмовляла по мобільному телефону. Діючи з умислом на заволодіння майном потерпілої шляхом розбійного нападу, її згвалтування та умисне вбивство, ОСОБА_1 умисно наніс їй удар кулаком у скроневу область обличчя зліва, після чого захватив потерпілу ліктьовим суглобом за шию і став здавлювати до тих пір, поки та не втратила свідомість. Після цього він відтягнув ОСОБА_2 зі стежки у високу траву. Там він забрав із сумки потерпілої мобільний телефон “Моторола С 650” і зняв з неї золоті сережки, заволодівши у такий спосіб належним їй майном загальною вартістю 905 гривень 86 копійок. Крім цього, використовуючи безпорадний стан ОСОБА_2, ОСОБА_1 намагався вступити з нею у статевий зв'язок, але через фізіологічні причини не зміг довести свій умисел до кінця, хоча для вчинення згвалтування виконав всі необхідні дії. Смерть потерпілої настала в той же день на місці події від механічної асфіксії, яка розвинулась унаслідок здавлювання органів шиї.

У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджений ОСОБА_1 просить вирок у частині засудження за умисне вбивство ОСОБА_2 скасувати через недоведеність його участі у вчиненні цього злочину та перекваліфікувати дії з ч. 4 ст. 187 на ч. 1 ст. 187 КК України і пом'якшити покарання. Своє прохання обгрунтовує тим, що потерпілої не вбивав, а лише заволодів її телефоном.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1 на підтримання касаційної скарги, думку прокурора, який вважав вирок законним і обгрунтованим, а касаційну скаргу безпідставною, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, підстав для її задоволення колегія суддів не знайшла.

Висновки суду про винність ОСОБА_1 у злочинах, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними в ній доказами, які судом всебічно і повно досліджені та правильно оцінені.

Доводи касаційної скарги засудженого про те, що потерпілої він не вбивав, на матеріалах не грунтуються і спростовуються його ж показаннями на досудовому слідстві та в суді.

Так, на допитах як підозрюваного та обвинуваченого за участю захисника вину в інкримінованих злочинах ОСОБА_1 визнавав і з приводу обставин їх вчинення давав докладні показання, зміст яких зводився до того, що опівдні 24 червня 2005 року був п'яний і, перебуваючи в лісопосадці поблизу проспекту Металургів у місті Дніпродзержинську, побачив потерпілу, яка по стежці йшла йому назустріч, розмовляючи по мобільному телефону, яким він вирішив заволодіти. Порівнявшись з потерпілою, завдав їй кулаком удар у нижню щелепу зліва, сподіваючись, що від удару вона впаде, і він, скориставшись цим, забере телефон. Проте потерпіла не впала. Тоді він, передбачаючи, що та може його впізнати і викрити у злочині, взяв у захват ліктьовим суглобом правої руки шию потерпілої і здавив її, внаслідок чого вона знепритомніла. Після цього відтягнув потерпілу зі стежки ближче до кущів, поклав горілиць і забрав із сумки телефон “Моторола С 650”, таксофонну картку, зняв з вух золоті сережки.

Крім цього, за показаннями ОСОБА_1 він намагався вступити з непритомною потерпілою у статевий зв'язок. З цією метою він зняв з неї нижню білизну та виконав усі інші необхідні для цього дії, але свого умислу не довів до кінця з фізіологічних причин. Через кілька днів належним їй телефоном помінявся з ОСОБА_3, сережки здав у ломбард, а таксофонну картку викинув (т. 1, а. с. 66 - 69, 72 - 81, 88 - 89, 243 - 245).

Такі ж показання про обставини вчинення злочинів дав ОСОБА_1 і в судовому засіданні з тією лише різницею, що він заперечував свій умисел на умисне позбавлення життя потерпілої та на її згвалтування (т. 2 а. с. 97 зв. - 102).

Ураховуючи те, що показання засудженого про обставини розбійного нападу, поєднаного з умисним вбивством потерпілої, та замаху на її згвалтування, об'єктивно узгоджуються з іншими матеріалами справи і, зокрема, з даними протоколу огляду місця події, відповідно до яких 27 червня 2005 року в лісопосадці було виявлено труп дівчини, а біля нього сумку, нижню білизну, тапочки білого кольору, шнур від мобільного телефону і гребінця, які були опізнані потерпілою ОСОБА_4 такими, що належали її доньці ОСОБА_2, суд обгрунтовано поклав їх в основу обвинувального вироку (т. 1, а. с. 16 - 12).

Із показань свідка ОСОБА_5, яка першою виявила труп потерпілої, видно, що в сумці, яка знаходилася біля нього, був студентський квиток на ім'я ОСОБА_2 Свідок ОСОБА_3 підтвердив той факт, що влітку 2005 року за ініціативою ОСОБА_1 вчинив обмін з ним телефонами, одержавши від нього телефон “Моторола С 650”, якого він видав міліції.

Остання обставина підтверджується даними протоколу огляду цього телефону, під час якого на задній кришці під батарейкою була наявною наклейка з його серійним номером (ІМЕІ 353109007485735 ) (т. 1 а. с. 58).

Показання потерпілої ОСОБА_4 та надані нею квитанція і гарантійний талон дали суду підстави для висновку, що саме цей телефон був придбаний в м. Москві 25 вересня 2004 року і належав її доньці ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 112 - 113, 114, т. 2 а. с. 103 - 107).

Згідно з даними довідки магазину “Рубін” і квитанції НОМЕР_1 ОСОБА_1 здав у скупку дві золоті сережки 375 проби і йому було виплачено за них 23 гривні 86 копійок (т. 1 а. с. 121).

Продемонстрований ОСОБА_1 при відтворенні обстановки і обставин події спосіб нанесення потерпілій удару та умисного позбавлення її життя об'єктивно узгоджується з даними висновків судово-медичних експертиз про локалізацію та механізм утворення тілесних ушкоджень у лівій нижній частині підборіддя та в області шиї.

Згідно з даними висновку комісійної судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_2 настала від механічної асфіксії, яка розвинулася унаслідок здавлювання органів шиї (т. 1 а. с. 146 - 165).

Доводи касаційної скарги засудженого про те, що в нього не було умислу на вбивство потерпілої, є безпідставними.

Як видно із даних амбулаторної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1 у період часу, який відноситься до інкримінованих йому діянь, ознак будь-якого тимчасового хворобливого розладу душевної діяльності не виявляв, а знаходився у стані простого алкогольного сп'яніння. За вчинене він є осудним, бо міг віддавати собі звіт у своїх діях та керувати ними (т. 1 а. с. 200 - 203).

Враховуючи такі висновки експертизи та сукупність усіх обставин справи, суд дійшов обгрунтованого висновку, що ОСОБА_1 при вбивстві потерпілої діяв з непрямим (евентуальним) умислом. Здавлюючи органи шиї з достатньою силою, він усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті потерпілої і хоча не бажав, але свідомо припускав її настання.

Ретельно дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов обгрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_2, в замаху на її згвалтування, поєднаних із умисним вбивством потерпілої, і правильно кваліфікував його дії за статтями 187 ч. 4, 15 ч. 2, 152 ч. 4, 115 ч. 2 п. п. 6, 10 КК України.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам статті 65 КК України. Вирішуючи це питання, суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Підстав для його пом'якшення, про що просить засуджений у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає, оскільки таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування вироку чи його зміни, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

С у д д і:

Ю.М. Кармазін В.І. Косарєв Б.М. Пошва