УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "18" липня 2006 р. Справа № 16/2061
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Гансецького В.П.
при секретарі Байдала І.Г.
за участю представників сторін
від позивача Бєляєв О.М., дор. №06-1031/1195 від 01.11.05р.;
від відповідача не з'явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м.Житомир)
до Дочірнього підприємства "Ружин-молоко" (смт.Ружин)
про стягнення 4386,54 грн.
Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 4386,54 грн. адміністративно-господарських санкцій за недотримання 4% нормативу по працевлаштуванню інвалідів.
Представник позивача позов підтримав.
Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.
Нез'явлення представника позивача, належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи не є перешкодою для прийняття рішення у справі.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91р. № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.19 вказаного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Як вбачається із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу, осіб в господарстві становила 104 чоловіка.
Відповідно кількість місць для працевлаштування інвалідів повинна становити - чотири (104:100х4).
Фактично, згідно списку працюючих інвалідів - штатних працівників, які були зайняті в господарстві у 2005 році (зворотній бік зазначеного звіту (а.с.4)), відповідачем працевлаштовано 4 інваліда: Гоцалюк М.С., Прилуцький П.С., Парижан В.В.. Пичина О.Є.
Відповідно до ч.1 ст.20 названого Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Відповідно до ч.4 ст.20 того ж Закону, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.9 ст.20 того ж Закону, спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.
Позивач вважає, що відповідач не забезпечив 4 % норматив у кількості одного робочого місця. На цій підставі позивач визначив суму штрафних санкцій шляхом множення середньорічної заробітної плати штатного працівника на підприємстві відповідача (4386,54 грн.) на одне робоче місце не зайняте інвалідом, що становить 4386,54 грн.
Господарський суд не може погодитись з тим, що відповідачем не працевлаштовано одного інваліда, оскільки, як вбачається із звіту відповідача від 31.01.06р. про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р.(а.с.4) свій обов'язок щодо виконання 4% нормативу в кількості чотирьох робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідач виконав, оскільки фактично 4 робочих місця було зайнято працюючими інвалідами.
Слід такж зазначити, що Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91р. № 875-ХІІ та вказаний Порядок не ставлять сплату підприємством штрафних санкцій в залежність від кількості відпрацьованих інвалідом місяців у певному році. Даними нормативними актами передбачена відповідальність за кількість нестворених робочих місць і кількість непрацевлаштованих на них інвалідів, а не за фактичну кількість відпрацьованих інвалідом місяців.
За таких обставин господарський суд вважає, що на відповідача не може бути покладена відповідальність за неналежне виконання обов’язків по працевлаштуванню інвалідів, яка передбачена ст.20 вищезазначеного Закону у вигляді сплати адміністративно-господарських санкцій.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку про безпідставність заявлених вимог, а тому у їх задоволенні відмовляє.
На підставі Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91р. №875-ХІІ, керуючись ст.ст.158-163,167 КАС України, господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У позові відмовити.
Постанова господарського суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подачі заяви, а в разі складення постанови суду у повному обсязі відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Гансецький В.П.
Дата виготовлення постанови в повному обсязі 19.07.06р.
Віддрукувати: 3 прим.:
1 - в справу
2,3 - сторонам