Справа № 2а-94/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                   

12 березня 2009 року                                м. Кам’янка-Дніпровська

Кам’янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області у складі:

Головуючого                             судді Яковлєвої М.С.

при секретарі                                       Гайванюк М.М.  

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративний позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення  до адміністративного суду та  оскарження бездіяльності  Управління пенсійного фонду України і здійснення  перерахунку та виплати недоплаченої щомісячної суми допомоги „Дітям війни”,  

ВСТАНОВИВ:

Позивач   ІНФОРМАЦІЯ_1  року звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому зазначає, що   вона в силу ст. 1 Закону України від 18 листопада 2004 року № 2196- IV «Про соціальний захист дітей війни»   має статус «дитини війни», про що свідчить відмітка у її  пенсійному посвідченні. Згідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності 1 січня 2006 року, розмір її пенсії підвищується на 30 (тридцять) відсотків мінімальної пенсії за віком. Як зазначено у п. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно правовими актами. Але Верховною радою України 20 грудня 2005 року було прийнято Закон України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та 19 грудня 2007 року було прийнято Закон України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була призупинена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», про збільшення розміру її пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

 Позивач вважає, що її позовні вимоги відповідають як нормам національного, так і міжнародного законодавства - ч. 1 ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположник свобод, яка є частиною законодавства країни, а також практиці Європейського Суду з прав людини, як джерелу права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, належать до компетенції адміністративних судів. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 18 КАС України усі адміністративні справи у спорах фізичних осіб з суб’єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, підсудні місцевим загальним судам і адміністративним судам. Згідно до ч. 1 ст. 104 КАС до адміністративного суду мас право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи або інтереси в сфері публічно-правовик відносин.

Згідно до п. 2 ч. 3, ч. 4 ст. 105 КАС адміністративний позов може включати вимогу про зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або Вчинити певні дії, а так само інші вимоги на захист прав, свобод або інтересів и сфері публічно-правовик відносин.

Позивач зазначає, що вона звернулася із заявою до Управління пенсійного фонду України у Кам'янсько-Дніпровському районі Запорізької області, як «дитина війни», з проханням перерахувати та виплатити мені надбавки до пенсії, згідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з ІНФОРМАЦІЯ_2  року по ІНФОРМАЦІЯ_3  року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. На свою заяву вона отримала відповідь, в якій було зазначено, що вони не заперечують проти перерахунку та виплати їй всієї суми заборгованості, однак з причини того, що не прийняті відповідні державні та урядові рішення, щодо його впровадження, в Управлінні пенсійного фонду України у Кам'янсько-Дніпровському районі Запорізької області відсутні відповідні розпорядчі документи, які визначають порядок та механізм перерахунку, а остаточне рішення щодо моєї заяви буде прийнято після отримання Відповідачем  відповідних документів.

Однак по цей час вона не отримала остаточного рішення щодо своєї заяви, у зв'язку з чим  звертається  до суду.

 Позивач зазначає, що через бездіяльність Відповідача, за період з ІНФОРМАЦІЯ_2  року по цей час нею недоотримано дуже значну для неї суму, яку мав їй нарахувати та виплатити  відповідач.

Позивач просить суд:

1.  Відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з ІНФОРМАЦІЯ_2  року до ІНФОРМАЦІЯ_3  року.

1.   2.     Визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Кам'янсько-Дніпровському районі Запорізької області, щодо не здійснення перерахунку та невиплати мені у повному обсязі надбавки до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з ІНФОРМАЦІЯ_2  року по ІНФОРМАЦІЯ_3  року.

2.   3.     Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Кам'янсько-Дніпровському районі Запорізької області здійснити мені перерахунок та виплату надбавки до пенсії, згідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з ІНФОРМАЦІЯ_2  року по ІНФОРМАЦІЯ_3  року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

До судового засідання позивач ОСОБА_1  не з’явилась, від неї надійшла заява з проханням позов розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує.  

Представник відповідача до судового засідання не з’явився. До суду надійшла заява з проханням розглядати справу у відсутність відповідача, крім того, відповідачем надано до суду заперечення щодо адміністративного позову ОСОБА_1  В своїх запереченням проти заявлених вимог відповідач   пояснює, що порядку  отримання доплат, надбавок  та підвищення до виплат із системи пенсійного забезпечення  протягом 2006-2007 року не передбачено. Питання про встановлення величини підвищення по статусу „Діти війни” законодавчо не врегульовано.  Так, ч. 1 ст. 28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування” визначено мінімальний  розмір пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за наявності стажу 20 (25) років, але ч. 3  цієї ж статті встановлено обмеження щодо застосування поняття мінімального розміру пенсії  за віком – мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 цієї ж статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених цим законом.  Відповідач посилається на те, що до 01 січня 2008 р. механізм розрахунку підвищення пенсії дітям війни відсутній, крім того, законодавчо не врегульовано   механізм виплати підвищення за статусом „дітям війни”.   Фінансування зазначених виплат в Пенсійному фонді немає. Законодавчі норми, що передбачають обов’язок органів Пенсійного фонду виплачувати підвищення за статусом, порядок фінансування з Державного бюджету, строки початку та механізм здійснення виплати підвищення до 01.01.2008 року відсутні.  Тому вважають, що управлінням ПФУ в Кам’янсько-Дніпровському районі  в період з ІНФОРМАЦІЯ_2  р. по ІНФОРМАЦІЯ_4  р. із зазначених підстав вимоги чинного законодавства не порушувались.  Крім того, відповідач вважає,  що в даному випадку за вимогами позивача з ІНФОРМАЦІЯ_5  р. по ІНФОРМАЦІЯ_6  р. пропущені строки звернення до адміністративного суду.    В 2006 році дія статті 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” була зупинена законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік”, а після внесення до останнього   змін, було передбачено поетапне запровадження такого підвищення.  Статті ЗУ „Про державний бюджет України на 2006 рік” діяли протягом року, іншими нормативно-правовими актами не скасовані, не визнані неконституційними.  Закон України „Про державний бюджет України на 2006 рік ” оприлюднено в  офіційному виданні „Урядовому кур’єрі” 30.12.2005 р., в „Голосі України”  30.12.2005 р.  В 2007 році  дія ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” була зупинена, разом з тим , відповідно до ст. 111 ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 рік” було встановлено підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 ЗУ   „Про соціальний захист дітей війни”  виплачується особам, які є інвалідами, у  розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.  Вказані положення визнано неконституційними відповідно до рішення  Конституційного суду України від 09.07.207 р. за № 6/пр/20777. Дію ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”   відновлено з 09.07.2007 року в наступній редакції: „дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна  соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком ”. До   09.07.2007 р. ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” не діяла, мотивація  для виконання відсутня, в зв’язку з чим органами пенсійного фонду не  здійснено  нарахування підвищення.

Також відповідач посилається на те, що ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 рік” було оприлюднено в офіційних виданнях, зокрема, в „Урядовому кур’єрі” – 23.12.2006 р., в „Голосі України” – 27.12.2006 р.  Рішення Конституційного суду оприлюднено в „Офіційному  Віснику України”  від 27.07.2007 р. Тому вважають, що посилання позивача  на  незнання закону є безпідставними, оскільки законодавчі акти органів державної влади є загальнодоступною інформацією.  Зазначають, що з 01.01.2008 р. пенсіонерам, які мають статус „дитина війни”,  до  пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки  для учасників війни, визначений як  10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме: з січня по березень - по 47,00 грн.,  з квітня по  червень – по 48,10 грн., з  липня по  вересень – по 48,20 грн.,  з жовтня по  грудень – по 49,80 грн.  Вважають, що управлінням ПФУ в Кам’янсько-Дніпровському районі вимоги чинного законодавства не порушено. Просять відмовити в задоволенні вимог в повному обсязі.  

      Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, розглянувши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає, що вимоги позову підлягають задоволенню частково на  підставі наступного.

Як було встановлено в судовому засіданні та як видно із матеріалів справи, позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_7  року, що підтверджується її паспортом (а.с. 8), та є пенсіонером за віком, що підтверджується її пенсійним посвідченням (а.с. 9), копії яких є у справі.

Позивач перебуває на обліку в УПФ України в Кам’янсько-Дніпровського районі Запорізької області, отримує пенсію за віком та має правовий статус дитини війни, що надає їй права на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни"     № 2195-IV від 18.11.2004 року.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частина 2 цієї статті встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції адміністративна справа) - публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про пенсійне забезпечення", постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду" № 497 від 11.04.2000 року,  пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р., Пенсійний  фонд  України  є центральним органом виконавчої влади і здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в  установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та  управління  Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державного управління, їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та в спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції, що діяла до набрання сили Законами України "Про державний бюджет України на 2006 рік" "Про державний бюджет України на 2007 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно до ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансування забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Разом з тим, п. 12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" № 3235-ІV від 20.12.2005 року, дію статті 6  Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено.

Згідно п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" № 489-V від 19.12.2006 р., дію ст. 6 Закону  України  "Про  соціальний  захист дітей війни" зупинено на 2007 рік.

Ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено,  що  у  2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного  грошового  утримання  чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється  дія  Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Згідно п. 41 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28.12.2007 року стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена у наступній редакції: дітям війни (крім  тих,  на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

З огляду на те, що п. 12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік", п. 12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" було призупинено дію ст.6 Закону  України  "Про  соціальний  захист дітей війни", п. 41 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 року внесені зміни до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", якими передбачений менший розмір виплат дітям війни, відповідач проводив відповідні виплати позивачу згідно з вищезазначеним порядком та розміром.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнані такими, що є неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік": пункт 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону; стаття 111, за якою підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") , у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Пункт 8 Постанови  КМУ № 530 від 28.05.2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня-48,1 грн., з 01 липня - 48,2 грн., з 01 жовтня - 49,8 грн.

Законом України "Про державний бюджет на 2009 рік" не призупинено дію ст. 6 Закону  України  "Про соціальний  захист дітей війни".

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Таким чином, при розрахунку розміру надбавки до пенсії як дитині війни слід керуватися ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Статтею 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

До основних прав і свобод громадянина ст. 46 Конституції України зокрема відносить і право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Суд керується вимогами ст. 8 КАС України, згідно якої суд, при вирішенні справи, керується принципом верховенства права відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.  

Крім того, згідно ст.17 п.1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду, як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції "Кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".  

Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутність механізму і грошових коштів на виплату надбавки до пенсії не позбавляє дитину війни права на отримання такої надбавки. Законом України "Про соціальний захист дітей війни" не передбачено обмеження прав наявністю фінансування.

Право позивача на отримання надбавки до пенсії закріплено у Законі, гарантовано державою та підтверджується відповідними доказами, а обов'язок здійснення перерахунку пенсії позивача покладено саме на Управління Пенсійного Фонду України в Кам’янсько-Дніпровському му районі.    

Ст. 99 КАС України встановлений річний строк для звернення до суду з адміністративним позовом.

Ст. 100 КАС України передбачає, що пропуск зазначеного строку є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

      Приймаючи до уваги, що позивачем пропущений строк звернення до суду за захистом своїх прав за період з ІНФОРМАЦІЯ_2  року до ІНФОРМАЦІЯ_3  року, відповідач у своїй заяві наполягає на тому, щоб суд не поновлював цей строк, судом не встановлено, що зазначений строк пропущено позивачем з поважних причин, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині поновлення строку для звернення до суду за захистом своїх прав і зобов'язання відповідача вчинити дії щодо перерахунку суми надбавки до пенсії за вказаний період задоволенню не підлягають.

Оскільки Управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області  проявило бездіяльність щодо законодавчо визначеного обов'язку вчинити дії, пов'язані з перерахунком надбавки до пенсії дитині війни, суд не може здійснювати розрахунок суми надбавки до пенсії позивача, оскільки це належить до повноважень відповідача, а лише має право зобов'язати його вчинити дії щодо перерахунку допомоги відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

На підставі викладеного, суд вважає, що позов  підлягає задоволенню в частині визнання дій  Управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області - протиправними та зобов'язання перерахувати та виплатити позивачу надбавку до пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 22 травня 2008 року (з дня винесення вищезазначеного рішення Конституційним Судом України) до дня розгляду справи в суді у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Крім того, позивач звернулася до суду ІНФОРМАЦІЯ_1  р., тобто в межах річного строку, починаючи з дня винесення вищезазначеного рішення   Конституційним Судом України (а.с. 3).

Позовні  вимоги задоволено частково, тому в силу ч. 3 ст. 94 КАС України, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно  до тієї частини вимог, у задоволенні яких  позивачеві відмовлено. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або  відповідного місцевого бюджету), тому суд вважає, що відповідно до задоволених вимог  витрати у розмірі 1,70 грн. необхідно віднести на рахунок Державного  бюджету, оскільки відповідача звільнено від сплати державного мита на підставі п. 34 ст. 4  Декрету Кабінету міністрів України  „Про державне мито” від 21.01.1993 р. за № 7-93, тому позивачеві необхідно повернути зазначену суму з Державного бюджету Кам’янсько-Дніпровського району.

Керуючись Конституцією України, Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", Законом України "Про соціальний захист дітей війни"№2195-IV від 18.11.2004 року зі змінами, Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", Законом України  "Про Державний бюджет України на 2008 рік",  Законом України  "Про Державний бюджет України на 2009 рік", Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року зі змінами, Законом України "Про загальнообов’язкове" державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року зі змінами, Положенням "Про Пенсійний фонд України" затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року,  Постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду" № 497 від 11.04.2000 року, Постановою КМУ №530 від 28.05.2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", ст.ст. 2, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11,12, 17, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та про оскарження  бездіяльності Управління Пенсійного фонду України  і здійснення перерахунку та виплати недоплаченої щомісячної суми допомоги „Дітям війни” задовольнити частково.

    Визнати бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Кам'янсько-Дніпровському районі Запорізької області, щодо не здійснення перерахунку та невиплати ОСОБА_1  у повному обсязі надбавки до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня 2008 року по ІНФОРМАЦІЯ_1  року протиправною.

    Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Кам'янсько-Дніпровському районі Запорізької області здійснити     ОСОБА_1  перерахунок та виплату надбавки до пенсії, згідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня 2008 року   по ІНФОРМАЦІЯ_1  року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7  року народження, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , суму в розмірі 1,70 грн. (одна грн. 70 коп.) з Державного бюджету Кам’янсько-Дніпровського району, сплачену нею по квитанції № НОМЕР_1  від ІНФОРМАЦІЯ_8  р. від отримувача  Державний бюджет Кам’янсько-Дніпровського району, призначення платежу  сплата держмита.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1  відмовити.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кам’янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.  Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження але апеляційна скарга не буде подана у строк, вказаний вище, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги  судове рішення, якщо  його не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення  апеляційного розгляду справи.

Суддя     (підпис)

З оригіналом згідно:

Суддя                         М.С. Яковлєва