Справа № 2 -627- 2007р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2007 року                                  Олександрійський міськрайонний суд

Кіровоградської області у складі:

головуючого -судді  - Ясенової Т.І. при секретарі   - ТурікЛ.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування удаваною угодою та розірвання договору,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просить визнати договір дарування будинку, не закінченого будівництвом та земельної ділянки, що знаходяться в АДРЕСА_1, укладений 10 липня 1998 року між нею та її онуком ОСОБА_2 - удаваною угодою та розірвати договір.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що оскільки вона була пенсійного віку, дітей не мала, погодилась на укладення договору на тих умовах, що за її життя відповідач буде користуватися зазначеним будинком, добудує його та буде довічно її доглядати, займатися домашнім господарством, надавати їй фізичну допомогу.

На цих умовах вона погодилася підписати договір, текст якого не читала, вважаючи, що у договорі передбачено права і обов'язки про які вона домовлялась з відповідачем.

За віком та станом здоров'я вона не може виконувати ніякої важкої роботи по господарству.

Відповідач повністю ігнорує домовленість про надання допомоги. Крім цього, відповідач зловживає спиртними напоями, тривалий час не працює, виносить з будинку речі, вимагає в неї її пенсію. Своїми діями відповідач створює для неї неможливі умови для проживання у спірному будинку і заявляє що він є власником будинку, і що оформлений між ними договір не передбачає ніяких зобов'язань по її утриманню, адже вона не має ніяких прав на будинок за її життя.

За цих обставин, на даний час, вона змушена проживати в будинку своєї племінниці ОСОБА_3, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, іншого житла вона немає.

Однак, позивач весь час вважала, що будинок при житті належить їй, що вона може користуватися та володіти ним, оскільки до теперішнього часу на її ім'я відкриті рахунки по оплаті комунальних послуг, вона сплачує комунальні послуги, користується земельною ділянкою, засаджує город для особистих потреб.

Вважає, що договір дарування був укладений з метою приховати дійсну угоду про довічне утримання і тому є удаваною угодою.

Оскільки відповідач не надає ніякої допомоги, і за відсутності у її власності житла, вона не може укласти угоду про довічне утримання з іншою людиною. Також, зважаючи на ставлення відповідача до неї, не має впевненості, що відповідач не продасть її будинок і вона залишаться без житла. Фактично залишилась без прав на спірний будинок і без сторонньої допомоги.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги з наведених підстав. Також, суду пояснила, що на час укладення договору дарування будинку на ім" я відповідача, іншого житла вона не мала і не має. До 25.07.2006р. вона проживала у спірному будинку, власними силами добудовувала його, обробляла город. Як до, так і після укладення угоди щодо спірного будинку, відповідач обіцяв допомагати їй, коли вона буде потребувати допомоги.

Відповідач в судові засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи належно повідомлявся, про що свідчать зворотні поштові повідомлення. Причин неявки суду не повідомив.

Зі згоди позивача суд постановляє заочне рішення у справі, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд вважає можливим розглядати справу на підставі наявних доказів.

Вислухавши доводи позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивачу на праві власності належав будинок, не закінчений будівництвом з земельною ділянкою, що знаходяться в АДРЕСА_1.

Згідно договору дарування від 10.0/.1998р. позивач подарувала відповідачу зазначений будинок з земельною ділянкою. Договір посвідчено нотаріально, (а.с.5).

З довідки Олександрійського міжміського Бюро технічної інвентарізації вбачається, що зазначений будинок зареєстрований за відповідачем на підставі договору дарування від 10.07.1998р. (а.с.8)

Довідкою квартального комітету НОМЕР_1 від 22.11.2006р. встановлено, що відповідач прописаний по АДРЕСА_2, а проживає у спірному будинку (а.с.9).

Довідкою квартального комітету НОМЕР_2 від 09.11.2006р. встановлено, що позивач прописана по АДРЕСА_2 з 25.07.2006р.(а.с.10)

Поясненнями позивача та матеріалами справи встановлено, що після укладення спірного договору дарування, позивач проживала у спірному будинку та оплачувала комунальні послуги.

З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що позивач уклала з відповідачем договір дарування єдиного належного їй житла і з 25.07.2006р. вимушена проживати у будинку, що належить її племінниці.

Таким чином, про порушення свого права позивач дізналась у липні 2006 року.

Судом встановлено, що позивач іншого житла не має, все що вона придбала за трудове життя - подарувала відповідачу. На даний час позивач досягла 71-літнього віку за віком та станом здоров'я не здатна до праці.

Відповідно до ч.І, ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правих наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що при укладенні спірної угоди між сторонами існувала домовленість про те, що відповідач буде надавати допомогу позивачу після відчуження йому будинку позивачем і позивач була впевнена, що за її життя зазначений будинок з земельною ділянкою належить їй і сподівалась одержувати допомогу від відповідача.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що угода укладена сторонами не була безоплатною, як цього передбачає договір дарування, а укладена з метою приховати дійсну угоду про довічне утримання, а тому є удаваною угодою.

Разом з тим, укладений 10.07.1998р. між сторонами договір не відповідає вимогам закону стосовно форми та змісту договору довічного утримання.

2

При цьому, наслідки розірвання договору довічного утримання не можуть бути застосовані, оскільки сторони не вчиняли дій по здійсненню удаваної угоди.

Відповідно до п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № З від 28.04.1978р.( з подальшими змінами) Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", у тому разі, коли такий правочин суперечить законові, суд постановляє рішення про визнання недійсним укладеного сторонами правочину із застосуванням наслідків, передбачених для недійсності правочину, який вони мали на увазі.

Відповідно до ч.І ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 3,5,6 цього Кодексу.

Відповідно до ч.І ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на ви конання цього правочину.

Відповідно до ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Оскільки позовні вимоги задовольняються, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати в сумі 289грн.(а.с.1-2)

Керуючись ст.ст. 10,11,88,209, 212, 214-215, 218, 224 ЦПК України, ст.ст. 205, 215, 216, 235 ЦК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати договір дарування будинку, не закінченого будівництвом, що складає 11% готовності і знаходиться в АДРЕСА_2, а також земельну ділянку площею 968м кв., розміщену на землях, що знаходяться у віданні Олександрійської міськради по АДРЕСА_1, укладений 10 липня 1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за НОМЕР_3 -удаваною угодою.

Визнати договір довічного утримання укладений 10 липня 1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - недійсним.

Зобов'язати ОСОБА_2 повернути у власність ОСОБА_1 будинок, не закінчений будівництвом, що складає 11% готовності і знаходиться в АДРЕСА_2, а також земельну ділянку площею 968м кв., розміщену на землях., що знаходяться у віданні Олександрійської міськради по АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 289грн. понесених позивачем судових витрат.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

З