Справа № 2- 4898 -2011 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2012 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді – ПИРОЖЕНКО С.А.

при секретарі –ТІТОВА О.І.

за участю прокурора –ШКРЬОБКИ О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Головного управління праці та соціального захисту населення обласної держадміністрації до ОСОБА_1, треті особи: Управління ДАІ УМВС України у Черкаській області, Черкаська митниця про вилучення та повернення предмету гуманітарної допомоги та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення обласної держадміністрації, треті особи: ДАІ УМВС України у Черкаській області, Черкаська митниця про визнання права користування автомобілем,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління праці та соціального захисту населення обласної державної адміністрації звернулося з позовом до ОСОБА_1 про вилучення та повернення предмету гуманітарної допомоги, посилаючись на те, що 19 липня 2005 року відповідно до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999 (з наступними змінами та доповненнями) інвалід війни 1 групи ОСОБА_2 узятий на облік Головним управлінням праці та соціального захисту населення Черкаської облдержадміністрації як такий, що підлягає забезпеченню автомобілем марки «Таврія»на пільгових умовах, з правом передачі керування цим автомобілем членам своєї сім»ї. Згідно з вимогами Закону України «Про гуманітарну допомогу»та Закону України «Про деякі питання ввезення на митну територію України транспортних засобів»ОСОБА_2 мав право на отримання через органи соціального захисту населення від іноземного донора, як гуманітарну допомогу, автомобіль віком не старше 8 років на момент ввезення в Україну з обсягом двигуна до 1 800 куб.см.

          01 серпня 2006 року громадянин ОСОБА_3 ОСОБА_4 подарував Головному управлінню праці як гуманітарну допомогу, автомобіль OPEL Astra-G-CARAVAN T98, 1999 року випуску, для передачі його ОСОБА_2 04 вересня 2006 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління праці з заявою про передачу йому подарованого автомобіля. Після митного оформлення зазначений автомобіль видано ОСОБА_2 з правом передачі керування членам його родини та зареєстровано у ВДАІ УМВС України у Черкаській області. Рішенням колегії Головного управління праці від 31 серпня 2006 року право керування надано ОСОБА_1 Інвалід ОСОБА_2 помер, в зв»язку з чим автомобіль повинен бути повернутий управлінню праці та соціального захисту населенню. 17 серпня 2011 року Управлінням було направлено лист відповідачу з вимогою добровільно повернути автомобіль, яким на пільгових умовах був забезпечений інвалід, який залишений відповідачем без реагування.

          ОСОБА_1 не погоджуючись з даним позовом звернувся до суду з зустрічним позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення обласної держадміністрації про визнання права користування автомобілем, посилаючись на те, що дійсно його тесть ОСОБА_2, який помер 14 грудня 2010 року, відповідно до рішення Головного управління праці та соціального захисту населення від 31 серпня 2006 року отримав автомобіль OPEL Astra-G-CARAVAN T98, 1999 року випуску в якості гуманітарної допомоги як інвалід війни 1 групи з правом передачі керування йому, ОСОБА_1, без права продажу, дарування. При цьому даний автомобіль ввезений в Україну та отриманий тестем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 999 від 19 липня 2006 року, та затвердженого «Порядку забезпечення інвалідів автомобілями». Оскільки зазначений транспортний засіб отриманий як гуманітарна допомога під час дії «Порядку забезпечення інвалідів автомобілями»в редакції Постанови КМУ №999 від 19 липня 2006 року, то він, як член сім'ї інваліда відповідно до вимог даного Порядку, має право після смерті тестя на керування даним автомобілем без права продажу (відчуження), а тому просить залишити спірний автомобіль у його користуванні.

          В судовому засіданні представник Головного управління праці та соціального захисту пояснила, що відповідно до протоколу № 10 засідання Комісії з питань гуманітарної допомоги при КМУ від 21 червня 2012 року визначено, що відповідач повинен сплатити 35456 грн. 33 коп. вартості автомобіля за передачу автомобіля у власність, що останнім відповідно до квитанції № 159W41438 від 29 серпня 2012 року проведено оплату коштів, тому поклалася на розсуд суду з даного приводу при прийнятті рішення по справі.

ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що відповідно до рішення сплатив кошти за автомобіль.

Прокурор в судовому засіданні, поклався на розсуд суду.

Представник Черкаської митниці в судовому засіданні підтвердила, що відповідач сплатив кошти, але ще необхідно отримати уніфіковану митну квитанцію МД-1, після чого можливо прийняти рішення по справі.

Представник Управління ДАІ УМВС України у Черкаській області до судового засідання не з»явився, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, у вирішенні спору поклався на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.

В судовому засіданні встановлено, що 19 липня 2005 року відповідно до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999 (з наступними змінами та доповненнями) інвалід війни 1 групи ОСОБА_2 узятий на облік Головним управлінням праці та соціального захисту населення Черкаської облдержадміністрації як такий, що підлягає забезпеченню автомобілем марки «Таврія»на пільгових умовах, з правом передачі керування цим автомобілем членам своєї сім»ї. Згідно з вимогами Закону України «Про гуманітарну допомогу»та Закону України «Про деякі питання ввезення на митну територію України транспортних засобів»ОСОБА_2 мав право на отримання через органи соціального захисту населення від іноземного донора, як гуманітарну допомогу, автомобіль віком не старше 8 років на момент ввезення в Україну з обсягом двигуна до 1 800 куб.см.

01 серпня 2006 року громадянин ОСОБА_3 ОСОБА_4 подарував Головному управлінню праці як гуманітарну допомогу, автомобіль OPEL Astra-G-CARAVAN T98, 1999 року випуску, для передачі його ОСОБА_2

Рішенням комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України № 26/ГД-10870 від 17 серпня 2006 року зазначений автомобіль визнаний гуманітарною допомогою, як подарований Головному управлінню ОСОБА_4 (м. Вупперталь, ОСОБА_3) для інваліда війни 1 групи ОСОБА_2

04 вересня 2006 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління праці з заявою про передачу йому подарованого автомобіля. Після митного оформлення зазначений автомобіль видано ОСОБА_2 з правом передачі керування членам його родини та зареєстровано у ВДАІ УМВС України у Черкаській області. Рішенням колегії Головного управління праці від 31 серпня 2006 року право керування надано ОСОБА_1 14 грудня 2010 року ОСОБА_2 помер.

У відповідності до п.41 вищевказаного Порядку в редакції 2006 року, чинного на момент оформлення ввезення транспортного засобу та видачі його інваліду, забезпечення інвалідів автомобілями, визнаним гуманітарною допомогою, здійснюється Головним управлінням без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за довіреністю) іншій особі. Після смерті інваліда автомобіль, отриманий як гуманітарна допомога, повертається (вилучається) Головному управлінню і здається підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видається в порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку.

Можливості залишення автомобіля іншій особі станом на час оформлення та видачі даного транспортного засобу чинним законодавством не передбачалося. Відповідні зміни до Порядку були внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 387 від 17 квітня 2008 року. Враховуючи те, що інвалід ОСОБА_2 помер 14 грудня 2010 року, до спірних правовідносин мають бути застосовані норми законодавства, що діяли станом на грудень 2010 року.

Відповідно до абзацу 2 ст. 11-1 Закону України «Про гуманітарну допомогу»та абзацу 7 п. 41 Порядку, чинних на день смерті інваліда, встановлено, що після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через органи праці та соціального захисту населення і користувався менше 10 років, може бути переданий у власність одному із членів сім»ї за рішенням Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля.

Судом встановлено, що в період розгляду справи в суді, а саме 24 лютого 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації з заявою про передачу у власність автомобіля OPEL Astra-G-CARAVAN T98, 1999 року випуску, надана як гуманітарна допомога його тестю ОСОБА_2, померлого 14 грудня 2010 року. Відповідно до Протоколу № 10 засідання Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України від 21 червня 2012 року вирішено, що відповідно до ст.. 11-1 Закону України «Про гуманітарну допомогу»Комісія не заперечує щодо передачі у власність заявнику зазначеного автомобіля за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля.

Відповідно до квитанції № 159W41438 від 29 серпня 2012 року та Уніфікованої митної квитанції МД-1 № 663753 від 30 серпня 2012 року ОСОБА_1 сплатив кошти за розмитнення автомобіля OPEL Astra-G-CARAVAN T98, 1999 року випуску, в сумі 35 456 грн. 33 коп.

В судовому засіданні сторони підтвердили факт сплати відповідних коштів та видання відповідних документів про його оплату.

Оплата ОСОБА_1 податків і зборів за розмитнення спірного автомобіля в повному обсязі у відповідності до норм чинного законодавства дає суду підстави для відмови Головному управлінню праці та соціального захисту населення у задоволенні позовних вимог про вилучення та повернення предмету гуманітарної допомоги.

З-приводу зустрічних позовних вимог, суд приходить до наступного. Судом встановлено, що Головне управління праці та соціального захисту населення було отримувачем автомобіля OPEL Astra-G-CARAVAN T98, 1999 року випуску в якості гуманітарної допомоги для інваліда війни 1 групи ОСОБА_2, як це передбачено ст.. 1 Закону України «Про гуманітарну допомогу», і набувач такої допомоги не його власником, тому спірний автомобіль не входить до складу його спадщини і не є спадковим майном відповідно до ст. 1218 ЦК України. Разом з тим, ОСОБА_1 не надав суду документів, що свідчать про те, що він є спадкоємцем ОСОБА_2 та має право здійснювати захист права власності від його імені.

Позовна вимога про надання права користування автомобілем не відповідає нормам ст. 386 ЦК України, що регламентую питання захисту права власності та не ґрунтується на нормах законодавства, що регламентують відносини щодо використання автомобіля, визнаного предметом гуманітарної допомоги як на момент видачі автомобіля інваліду, так і на момент його смерті. За таких обставин, суд вважає, що зустрічні позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Судові витрати, пов’язані з розглядом позовної заяви Головного управління праці та соціального захисту населення - віднести на рахунок держави.

          Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 16 ЦК України, Законом України «Про гуманітарну допомогу», Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999 (з наступними змінами та доповненнями), суд –

В И Р І Ш И В:

          Головному управлінню праці та соціального захисту населення обласної державної адміністрації в задоволенні позову –відмовити.

ОСОБА_1 в задоволенні позову –відмовити.          

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГОЛОВУЮЧИЙ: