Справа № 2-202/10

РІШЕННЯ

Іменем України

09.09.2010 року Києво – Святошинський районний суд Київської області в складі: головуючої судді Медвідь Н.О.

при секретарі Вдовенко Н.В.

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 про реальний виділ частки квартири, що перебуває у спільній частковій власності,,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом ОСОБА_2 ОСОБА_4 про реальний виділ частки квартири, що перебуває у спільній частковій власності посилаючись на те, що Сторонам на праві спільної часткової власності належить об'єкт нерухомого майна - квартира АДРЕСА_1..

Висновок щодо можливості виділити ізольовані жилі приміщення із самостійними виходами та усіма життєво необхідними комуніукаціями, які можуть використовуватись як окремі повноцінні квартири надасться спеціалізованою установою, яка співставляє результати огляду приміщення з вимогами державних будівельних норм та визначає, чи відокремлення часток не порушує вимоги будівельних норм.

Таким чином, вимога щодо виділу в натурі реальної частки спільного часткового майна відповідно до цивільного законодавства повинна бути та підлягає вирішенню в судовому порядку.

Просила виділити 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 відповідності державним будівельним нормам для чого провести експертизу.

В судовому засіданні представник позивачки позов підтримав.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, про час і день слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд вислухавши осіб, які приймали участь у розгляді справи, вивчивши матеріали справи, в задоволенні позову відмовляє з таких підстав:

Судом встановлено, що Сторонам по справі на праві спільної часткової власності (ідеальні частки - по 1/3) належить об'єкт нерухомого майна - квартира АДРЕСА_1, відповідно до Свідоцтва на право власності та технічної документації БТІ Києво-Святошинського району .

Статтею 67 Сімейного кодексу України визначено право на розпоряджання часткою у майні, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя .

Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу. міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.

Частиною 3 ст. 358 Цивільного кодексу України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Статтею 364 ЦК України передбачено, що співвласник має право на реальний виділ у натурі ідеальної частки майна, що є у спільній частковій власності. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. На звернення Позивача до Відповідачів про укладення Договору про реальний виділ частки нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, Відповідачі відмовили, мотивуючи слідуючим:

Відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Відповідно до ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно висновку № 1589/10 - 15 судової будівельно-технічної експертизи розділити квартиру АДРЕСА_2 району в натурі, виходячи із часток сторін в праві власності на неї так і з будь-яких інших часток, у відповідності з вимогами будівельних норм технічно неможливо.

Згідно ст..368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Згідно ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов висновку про не обґрунтованість та не доведеність вимог позивачки, оскільки вони не відповідають вимогам ст.57-59 ЦПК України.

За таких обставин вимоги позивачки суд знаходить не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст..ст.15, 16, 368, 372, ЦК України, ст.ст.9, 10,11,209, 212,214-215,256 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 про реальний виділ частки квартири, що перебуває у спільній частковій власності - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: