Справа №2-825/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

м.Запоріжжя                                                                                                             10.02.2009

Комунарський районний суд  м. Запоріжжя у складі:

головуючого, судді                                                Кухаря С.В.

при секретарі                                                   Шол М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Відділ громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Комунарського РВ ГУМВС України в Запорізькій області про усунення перешкод у здійсненні права власності,

ВСТАНОВИВ:

У суд з позовом звернувся позивач до відповідача про усунення перешкод у здійсненні права власності.

В обґрунтування своїх вимог позивач пояснила, що з 17 жовтня 1992 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. З 1997 року вона оселилася у житловому будинку своєї тітки, ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1. За згодою ОСОБА_3у вказаному будинку разом з позивачкою як її чоловік оселився і відповідач ОСОБА_2Її та відповідача за згодою тітки позивачки було зареєстровано за цією адресою 19 квітня 1997 року, про що зроблені відповідні записи у домовій книзі. 28 грудня 2000 року через неможливість сумісного проживання з відповідачем шлюб було розірвано рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя. Однак відповідач категорично відмовився виселятися із будинку тітки позивачки, продовжував систематично порушувати правила співжиття, чим зробив неможливим для неї проживання з ним в одному будинку. Тому вона була вимушена переїхати на проживання до своїх батьків за адресою: АДРЕСА_2. Тітка позивачки ОСОБА_3через похилий вік та слабке здоров'я не могла добитися виселення ОСОБА_2 із свого будинку. Тому він продовжував проживати у її будинку, хоча і не був членом її сім'ї, не вів з нею спільного господарства, не сплачував комунальних послуг, періодично зникав на тривалий час, потім з'являвся знову, продовжував вчинювати сварки, пиятики, бійки. 22 грудня 2005 року ОСОБА_3подарувала позивачці належний їй на праві власності будинок за адресою: АДРЕСА_1, про що укладений договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Ніколаєвою Л.Б., зареєстрований у орендному підприємстві «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 10 січня 2006 року. 30 жовтня 2008 року ОСОБА_3померла. Відповідач ОСОБА_2і далі без згоди позивачки продовжує проживати у належному їй на праві приватної власності жилому будинку, хоча жодних прав на проживання у ньому не має, своєю поведінкою надалі перешкоджає їй у реалізації прав власника. За житлово-комунальні послуги відповідач не сплачує.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

4.4 ст.156 Житлового Кодексу Української PCP передбачає, що до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу: дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

ОСОБА_2 не можна визнати членом сім'ї власника будинку, оскільки ані з власницею будинку ОСОБА_3на момент вселення, ані зі мною на момент переходу до мене права власності на житловий будинок відповідач не перебував у відносинах, що дозволили б його віднести до цієї категорії. Тому відповідно до ст. 98 Житлового кодексу Украйнської PCP він може бути визнаним тимчасовим мешканцем, який на вимогу наймача (власника) або членів сім'ї, які проживають разом з ним, зобов'язаний негайно звільнити приміщення, а в разі відмовлення -підлягає виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

До того ж, відповідно до ст.157 Житлового кодексу Української PCP, навіть членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

ОСОБА_2систематичним порушенням правил співжиття робить неможливим для проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними. Зазначені обставини також є підставою для виселення відповідача без надання іншого жилого приміщення.

Зазначені у позовній заяві обставини можуть підтвердити свідкиОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Окрім того, зазначені обставини підтверджуються матеріалами про відмову в порушенні кримінальних справ Комунарського PB ЗМУ ГУ МВС України в Запорізькій області - ЖРЗПЗ №8089 від 15.09.2007 р., ЖРЗПЗ №4580 від 08.05.2008 p., ЖРЗПЗ №8913 від 16.09.2008 p., ЖРЗПЗ №9218 від 25.09.2008 р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.З, 11, 60, 88, 118, 120, 130, 137 ЦПК

України, ст.391 ЦК України, ст.ст.64, 98, 116, 156 ЖК Україської СРСР, -

ПРОШУ:

1.      Позовні вимоги - задовольнити.

2.      Усунути перешкоди в користуванні належним мені на праві власності житловим будинком за адресою: м. АДРЕСА_1, шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення ОСОБА_2.

3.      Зобов'язати ВПРФО Комунарського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2 в будинку за адресою: м. АДРЕСА_1.

Відповідач до суду не з'явився, будучи при цьому належним чином повідомленими про час та місце судового засідання. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Представник третьої особи в своїй письмовій заяві просив справу розглянути без його участі.

Суд вислухавши позивача, вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з підстав вказаних позивачем і які знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

         Позивачці на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 23.09.1992.  Відповідач був зареєстрований у вказаній квартирі як чоловік позивачки, однак 27.02.1992 ще до моменту виникнення у позивачки права власності на квартиру, шлюб між ними в судовому порядку був розірваний і колишній чоловік забрав всі свої речі з місця проживання виїхав у невідомому напрямку. Відповідач не знявшись з реєстрації перешкоджає позивачці в повній мірі користуватися належними їй правами власника квартири. Місце його проживання їй невідомо.

У відповідності зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

            Відповідно до ст 319 ЦК України позивач, як власник квартири має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У відповідності до  ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Ця ж норма закріплена статтею 48 Закону України „Про власність”, згідно якої  власник може вимагати усунення перешкод у користуванні власністю будь-яких порушень його права, хоча б ці порушення не були пов'язані з позбавленням власності. Захист порушеного права здійснюється судом.

            На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 386, 391 ЦК України, ст. 48 Закону України „Про власність", ст.ст. 6, 8, 10, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

            Позов задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненніОСОБА_7 права власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстрації за вказаною адресою ОСОБА_8.

Зобов'язати відділ громадянства, іміграції і реєстрації фізичних осіб Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області зняти ОСОБА_8 з реєстрації  по останньому місцю реєстрації за  адресою: АДРЕСА_1

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до Апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження з поданням її копії до апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя                                                             Кухар С.В.