Справа № 2а-2710/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2011 року суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Журба С. О, розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Соснівському районі міста Черкаси про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Соснівському районі міста Черкаси мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року має статус «Дитини війни», в зв’язку з чим згідно ст. 6 цього Закону з 01.01.2006 року йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Дію цього положення Закону щодо виплати допомоги було призупинено Законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». В наступні роки виплата допомоги хоча і здійснювалася, однак не в належному розмірі.

Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення, що призупиняли дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», були визнані такими, що не відповідають Конституції України та втратили свою чинність. Таким чином невиплата у вказані роки допомоги не ґрунтується на положеннях законодавства. Нарахування йому в подальшому допомоги в розмірі, меншому ніж 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, також порушує вимоги законодавства України. З огляду на викладене за думкою позивача відповідач зобов’язаний був здійснити перерахунок та виплату належної позивачу допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак йому в цьому було відмовлено.

Від представника Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси письмове заперечення проти позову не надійшло.

У відповідності до ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши всі фактичні обставини, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач є громадянином України, якому до 02.09.1945 року було менше 18 років, тобто відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», він є дитиною війни. Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси, що підтверджується пенсійним посвідченням позивача.

Рішенням Конституційного Суду України в від 03 жовтня 1997 року № 4-зп встановлено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 22.05.2008) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни, тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

П. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено на 2007 рік, а статтею 111 встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, з 01 січня по 9 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі ніж положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Законом України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а статтю 6 цього закону викладено в новій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Вказані норми почали діяти з 01 січня 2008 року.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України. Таким чином, з 01 січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а з 22 травня 2008 року поновили дію положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції від 18 листопада 2004 року.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Прийняті в подальшому закони України, не містять положень, що зупиняють дію Закону України «Про соціальний захист дітей війни» чи його окремих норм.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування заперечень проти позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню з урахуванням шестимісячного строку звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно із ст. 89 КАС України, на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України 3 гривні 40 копійок у відшкодування судового збору.

Керуючись ст. 8, 9, 11. 17, 94, 99, 128, 159-163, 183-2, 186 КАС України, ст. 19, 152 Конституції України, рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.05 року за заявою № 63134/00, ст. 1, 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», суддя

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративній позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Соснівському районі м. Черкаси про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити дії задоволити.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного Фонду України в Соснівському районі м. Черкаси щодо виплати ОСОБА_1 з 21.08.2010 року по 31.12.2010 року включно щомісячної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Соснівському районі м. Черкаси здійснити нарахування ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги як дитині війни за період з 21.08.2010 року по 31.12.2010 року включно у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та забезпечити її виплату з урахуванням фактично виплачених сум даної допомоги.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з моменту отримання копії постанови, в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Суддя                                                               С. О. Журба