КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/686/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військової частини А2622, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів, за апеляційною скаргою Військової частини А2622 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до Військової частини А2622 та Чернігівського обласного військового комісаріату, в якому просив визнати протиправною бездіяльність другого відповідача стосовно не зарахування його на продовольче забезпечення з 18 березня 2014 року по 30 листопада 2014 року до військової частини А2622 та несвоєчасного подання документів на виплату грошової компенсації замість встановлених норм харчування до військової частини, визнати протиправною бездіяльність першого відповідача стосовно не виплати йому нарахованої згідно наказу ТВО військового комісара Чернігівського ОВК від 10.12.2014 №575 (додаток №6) грошової компенсації замість встановлених норм харчування за вищевказаний період у сумі 3453,52 грн, стягнути з першого відповідача зазначену суму грошової компенсації.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, перший відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачами порушено право позивача на отримання грошової компенсації замість встановлених норм харчування.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Як убачається із матеріалів справи, наказом ТВО військового комісара Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату від 18 березня 2014 року №32 позивача призвано на військову службу відповідно до мобілізаційного плану, призначено та зараховано до списків особового складу Чернігівського міського військового комісаріату на посаду начальника групи забезпечення.

Наказом ТВО військового комісара Чернігівського обласного військового комісаріату від 10 грудня 2014 року №575 вирішено, зокрема, виплатити військовослужбовцям, призваним у зв'язку із мобілізацією, грошову компенсацію замість належних норм харчування у розмірі вартості набору продуктів за нормою №1 (загальновійськова), за період з 18 березня 2014 року по 30 листопада 2014 року включено, згідно затверджених відомостей (додатки 1 - 18 до цього наказу) на загальну суму 2 446 343,18 грн. Згідно додатку 6 до вказаного наказу позивачу належить до виплати компенсація замість належних норм харчування у розмірі 3 453,52 грн.

Зазначений наказ винесений за результатами проведеного Північно-східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності продовольчої служби військової частини А2622, за підсумками якого складено звіт від 26 грудня 2014 року №234/1/31/82 та встановлено, що військовослужбовці Чернігівського обласного військового комісаріату, які були призвані на військову службу у зв'язку із мобілізацією, в порушення вимог пункту «н» до норми №1 (загальновійськова) постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації», не були зараховані на продовольче забезпечення, що призвело до недоотримання вищевказаною категорією військовослужбовців грошової компенсації замість належних норм харчування на загальну суму 2 446 343,18 грн.

Оскільки виплата грошової компенсації не була здійснена позивачу, він звернувся у суд із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Соціальний захист військовослужбовців, відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1 статті 9 вказаного Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктом 1 статті 9-1 цього Закону встановлено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту «н» пункту 1 приміток до «норми № 1 - загальновійськова» норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 426, за рахунок держави харчуванням забезпечуються, зокрема громадяни, які призвані на військову службу у зв'язку з оголошенням мобілізації, - з дня прибуття їх до військового комісаріату.

Відповідно до пункту 2.3 Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України від 09.12.2002 N 402, у Збройних Силах України забезпечення харчуванням військовослужбовців та інших категорій за встановленими нормами здійснюється за рахунок держави. Уточнення вартості норм харчування проводиться Головним продовольчим управлінням, виходячи із середніх діючих цін на продукти харчування, і доводиться ним до військ (сил) не частіше одного разу на квартал. Військовослужбовцям та іншим категоріям норми харчування видаються через відповідні їдальні або замість установлених норм харчування (основні й додаткові продукти) виплачується грошова компенсація у розмірі вартості цих норм.

Пунктами 1.4, 1.5 цього Положення передбачено, що до органів управління продовольчої служби належать, зокрема, продовольча служба в управліннях тилу головних командувань видів Збройних Сил України, оперативних командуваннях, армійських корпусах, авіаційних корпусах, корпусах протиповітряної оборони, з'єднаннях, на берегових (плавучих) базах і у військових частинах.

Забезпечення Збройних Сил України продовольством, технікою та майном здійснюється за схемою: Головне продовольче управління - вид Збройних Сил України, оперативне командування - продовольчий склад - військова частина (гарнізон) - військовослужбовець. Із зміною економічних відносин у державі схема забезпечення військ (сил) може змінюватися згідно з рішенням начальника Тилу Збройних Сил України.

Відповідно до розпорядження начальника центрального управління продовольчого забезпечення Збройних Сил України тилу Збройних Сил України від 07 червня 2012 року №905 Чернігівський обласний військовий комісаріат та військові комісаріати області з 01 вересня 2012 року перебувають на продовольчому забезпеченні при військовій частині А2622.

Як було з'ясовано судом, наказом ТВО військового комісара Чернігівського обласного військового комісаріату від 10 грудня 2014 року №575 вирішено, зокрема, виплатити позивачу грошову компенсацію замість належних норм харчування у розмірі вартості набору продуктів за нормою №1 (загальновійськова) за період з 18 березня 2014 року по 30 листопада 2014 року включно, що складає 3 453,52 грн.

Однак, військовою частиною А2622 станом на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій зазначена грошова компенсація замість встановлених норм харчування не виплачена через незарахування позивача на продовольче забезпечення Чернігівським обласним військовим комісаріатом та внаслідок бездіяльності військової частини щодо виконання вищевказаного наказу.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Судова колегія не враховує посилання апелянта на пропущення позивачем строків звернення до суду, адже відповідно до приписів статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Частиною 1 статті 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Оскільки оскаржувана бездіяльність апелянта полягає у невиконанні наказу щодо виплати позивачу грошової компенсації замість встановлених норм харчування, що прийнятий 10 грудня 2014 року, а матеріали справи не містять доказів того, коли саме позивачу стало відомо про протиправне невиконання цього рішення, відсутні підстави для висновків про пропуск позивачем встановленого процесуальним законом строку звернення до суду. Відтак, апеляційний суд не вбачає підстав для застосування положень статті 100 КАС України.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Військової частини А2622 залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко

суддя О.Є. Пилипенко

суддяО.М. Романчук

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М