ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2015 р. Справа № 9/5014/969/2012 (5/65/2011)

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Плахов О.В. , суддя Фоміна В. О.

при секретарі Курченко В.А.

за участю представників:

ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" - Самофал Л.І. (дов. №40/16 від 09.06.2015р.)

ПрАТ"Сєвєродонецьке об'єднання Азот" - Керімов Р.Р. (дов. №05/52 від 28.11.2014р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (вх. №2246 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2015р. у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011)

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот", м. Сєвєродонецьк

про стягнення 318594294,58 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.03.2015р. у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011) (колегія суддів: головуючий суддя Жигалкін І.П., суддя Буракова А.М., суддя Аюпова Р.М.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АЗОТ" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 313023445,02грн. основного боргу, 3411912,92грн. пені, 69425173,13грн. інфляційних, 8206220,29грн. - 3% річних та 73080,00грн. витрат по сплаті судового збору.

ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" з рішенням місцевого господарського суду не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2015р. у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011) та прийняти нове рішення яким повністю відмовити у позові ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки природного газу №06/11-48 від 28.01.2011р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В.) від 10.04.2015р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 23.04.2015р.

20.04.2015р. від апелянта електронною поштою (вх.№702) та 24.03.2015р. поштою надійшло клопотання (№04201) про відкладення розгляду справи (вх. № №6415, 6760).

23.04.2015р. від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№6683).

Розпорядженням секретаря другої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 року, у зв'язку з відпусткою судді Шевель О.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Фоміна В.О.

Пунктом 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Враховуючи викладене, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського від 23.04.2015р. відкладено розгляд справи на 05.05.2015р.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 05.05.2015 року, у зв'язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 05.05.2015р. оголошено перерву до 02.06.2015р.

27.05.2015р. від апелянта електронною поштою (вх.№933) та 02.06.2015р. поштою надійшло клопотання (№05271) про продовження строків розгляду справи на 15 днів та відкладення розгляду справи (вх. № №8409, 8544).

Розпорядженням секретаря другої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 року, у зв'язку з відпусткою судді Шевель О.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О., суддя Шутенко І.А.

Враховуючи викладене, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2015р. відкладено розгляд справи на 16.06.2015р. Зобов'язано ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" не пізніше ніж за три дні до судового засідання надати суду докази проведення взаєморозрахунків за договором поставки природного газу №06/11-48 від 28.01.2011р.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 року, у зв'язку з відрядженням судді Шутенко І.А. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Плахов О.В., суддя Фоміна В.О.

16.06.2015р. від позивача на виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2015р. надійшли додаткові документи (вх.№9392).

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Також, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткових документів у справі.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2015р. у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011) - без змін. Також, заперечував проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання апелянта про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому, наявність обставин, які б перешкоджали розгляду справи, встановлюється господарським судом у кожному випадку окремо.

Враховуючи, що ухвалами Харківського апеляційного господарського суду розгляд справи неодноразово відкладався, в тому числі у зв'язку неявкою у судове засідання представника апелянта, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши учасників процесу, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

У квітні 2011р. ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення з ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" заборгованості за договором поставки природного газу № 06/11-48 від 28.01.2011р., а саме: 313023445,02 грн. - основного боргу, 3411912,92 грн. - пені, 1499085,56 грн. - інфляційних, 659851,08 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Луганської області від 12.12.2011р. у справі №5/65/2011 за позовом ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" про стягнення 318594294,58 грн. позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлений природний газ в сумі 313023445,02 грн., зменшену пеню в сумі 2729530,34 грн., інфляційні нарахування в сумі 1499085,56 грн. та 3% річних в сумі 659851,08 грн., а також витрати зі сплати державного мита в сумі 25500,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.01.2012 р. по справі № 5/65/2011 рішення господарського суду Луганської області від 12.12.2011 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2012 р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.01.2012 р. та рішення господарського суду Луганської області від 12.12.2011 р. по справі № 5/65/2011 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

У зв'язку з проведенням антитерористичної операції дану справу було прийнято до розгляду господарським судом Харківської області.

12 грудня 2014 року на адресу господарського суду Харківської області від Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" надійшла заява про прийняття до розгляду справи №9/5014/969/2012(5/65/2011) до розгляду.

Ухвалою господарського суд Харківської області від 15.12.2014р. поновлено провадження у справі №9/5014/969/2012 (5/65/2011) та призначено її до розгляду.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.03.2015р. у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011) позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, задоволено в повному обсязі; стягнуто з відповідача на користь позивача 313023445,02грн. основного боргу, 3411912,92 грн. пені, 69425173,13грн. інфляційних, 8206220,29грн. - 3% річних та 73080,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

28.01.2011р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ЗАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (покупець) було укладено договір поставки природного газу № 06/11-48 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим Договором, використовується покупцем виключно для власних потреб (п.1.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 1625800,000 тис.

Умови поставки і обліку газу та інші права та обов'язки сторін за Договором закріплені також в Додатку № 1 до договору поставки природного газу № 06/11-48 від 28 січня 2011 року.

Згідно п. 4.1. договору, оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- оплата в розмірі по 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводяться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місця поставки газу;

- оплата в розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору позивачем протягом січня-березня 2011 року поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 1316023445,02 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2011 р. на суму 454059119,15 грн., 28.02.2011 р. на суму 400018420,84 грн., 31.03.2011 р. на суму 461945905,03 грн., які підписані та скріплені печатками сторін. В свою чергу відповідач прийняв товар, проте розрахувався за природний газ лише у сумі 1003000000,00 грн., у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 313023445,02 грн.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Враховуючи викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність основного боргу у розмірі 313023445,02грн., а тому правомірно задовольнив вказані вимоги позивача.

Пунктом 7.3.1 договору встановлено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, колегія суддів дійшла висновку, що він відповідає положенням законодавства та укладеного між сторонами договору, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 3411912,92 грн.

За невиконання грошового зобов'язання позивачем на суму основного боргу нараховані відповідачу інфляційні в розмірі 69425173,13 грн. та 3% річних у розмірі 8206220,29 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу.

Перевіривши розрахунки позивача та періоди нарахування, колегія суддів дійшла висновку, що вони відповідають положенням законодавства, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення інфляційних у розмірі 69425173,13 грн. та 3% річних у розмірі 8206220,29 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на відсутність інформації стосовно виконання п. 1.1., п. 1.2., п. 1.3. додатку № 1 до договору, зокрема укладання технічної угоди та надання заявок. Тобто, на думку відповідача, поставки газу, які є предметом спору, були позадоговірними, та, відповідно, ціни за ними регулювалися насамперед Меморандумом взаєморозуміння між Міністерством палива та енергетики України та ЗАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот".

Відповідно до ч. 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 статті 180 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 3 статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 статті 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 191 Господарського кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин), державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України. Державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих державних та комунальних цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницьких винагород, граничних нормативів рентабельності або шляхом запровадження обов'язкового декларування зміни цін.

Відповідно до положень п. 8 Додатку до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" із змінами і доповненнями в редакції від 28.01.2009 р., Національна комісія регулювання електроенергетики регулює тарифи на електроенергію, що відпускається населенню для побутових потреб, єдині тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім тарифів на електричну енергію, що відпускається на побутові потреби населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, та встановлює граничні рівні цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, а також граничні рівні цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання за погодженням з Мінекономіки, роздрібні ціни на природний газ для потреб населення; тарифи на транспортування магістральними трубопроводами газу природного, нафти, нафтопродуктів, аміаку та етиленових речовин, що поставляються споживачам України; тарифи на закачування, зберігання та відбір природного газу; тарифи на розподіл природного газу та його постачання.

Відповідно до п. 3.1. договору, ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 2282,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 194,90 грн., крім того ПДВ - 20%.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2522,54 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3027,05 грн.

Загальна вартість цього договору складається із сум вартості місячних поставок газу.

Сторони домовились, що ціна за 1000,0 кубічних метрів газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. У разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів, сторонами в обов'язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи (п. 3.2 договору).

За таких обставин, сторони укладаючи договір керувались нормативними актами уповноважених державних органів, що діяли на момент укладення договору та в період поставки природного газу, погодили таку істотну умову договору, як ціна газу (розділ 3 договору), і встановили, що вартість природного газу складається з ціни на газ + збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ + тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, крім того ПДВ 20%.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.11.3 договору всі зміни і доповнення до цього договору повинні бути викладені в письмовій формі, підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками сторін, крім випадків, передбачених п.11.2 цього договору.

Отже, доповнення до договору в частині погодження ціни, у разі зміни уповноваженими державними органом граничної ціни на газ та/або тарифів на газ, викладаються в письмовій формі, підписуються повноважними представниками сторін, скріплюються печатками сторін.

Посилання апелянта на Меморандум порозуміння укладеного між Міністерством палива та енергетики України та ЗАТ "Сєверодонецьке об'єднання Азот", яким на думку відповідача регулюється ціна природного газу, колегія суддів вважає не обґрунтованим, оскільки, по - перше, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", як постачальник по договору, не була стороною зазначеного Меморандуму, а по - друге, предметом даного спору є поставка природного газу протягом січня 2011 року - березня 2011 року, тоді як викладені у змісті Меморандуму домовленості щодо ціни на природний газ стосувались другого півріччя 2010р.

Таким чином, оскільки позивач не є стороною Меморандуму, а також те, що предметом спору є інший період поставки газу, ніж той що передбачений Меморандумом, та останній не змінює умов спірного договору, враховуючи те, що уповноважені державні органи не встановлювали граничну ціну на газ та/або тарифів для промислових споживачів на рівні 1825 грн. за 1000,00 куб.м., та сторони не підписували додаткових угод щодо зміни ціни до цього рівня - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ПрАТ "Сєверодонецьке об'єднання Азот" зобов'язані в рамках спірного договору керуватись ціною, яка встановлена в розділі 3 договору.

Крім того, умовами договору передбачено, що приймання-передача поставленого газу оформлюється актом приймання-передачі газу, що також є підставою для оплати (п.4.1. договору). У трьохсторонніх актах прийому - передачі природного газу від 31.01.2011 р., від 28.02.2011 р. та від 31.03.2011 р. за якими здійснено постачання природного газу на оспорювану суму, є чітке посилання на договір № 06/11-48 від 28.01.2011 р., зазначені акти підписані та скріплені печатками позивача, відповідача та ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України".

Окрім того, згідно наданих на вимогу суду платіжних доручень №1465 від 28.01.2011р., №1758 від 03.02.2011р., №1822 від 04.02.2011р., №1971 від 08.02.2011р., №2170 від 09.02.2011р., №2343 від 11.02.211р., №2394 від 14.02.2011р., №2556 від 16.02.2011р., №2891 від 22.02.2011р., №2892 від 22.02.2011р., №3008 від 23.02.2011р., №5513 від 21.03.2011р., №5578 від 22.03.2011р., №5576 від 22.03.2011р., №5618 від 23.03.2011р., №5620 від 23.03.2011р. на загальну суму 1003000000,00 грн. платежі були призначені як оплата за природний газ згідно угоди №06/11-48 від 28.01.2011р.

Тому доводи апелянта, стосовно того, що постачання природного газу та відповідно оплата поставленого природного газу здійснювалось на умовах Меморандуму взаєморозуміння є необґрунтованими.

Крім того, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що сторони шляхом вчинення конклюдентних дій фактично змінили умови договору щодо порядку розрахунків за договором, оскільки не зважаючи на факт відсутності передоплат за природний газ, що були передбачені п. 4.1 договору поставки природного газу №06/11-48 від 28.01.2011р., ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" не скористалася своїм правом призупинити виконання свого обов'язку поставки, передбаченим як положенням п. 4.2 договору так і нормами законодавства та надалі здійснювало на свій ризик поставку природного газу для ПрАТ "Сєверодонецьке об'єднання Азот", тому на думку апелянта строк оплати не настав.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Колегія суддів вважає, що відповідач мав належним чином виконувати умови договору щодо здійснення попередньої оплати товару, або ж оплатити отриманий товар, відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України. При цьому поставка позивачем товару без попередньої оплати не є вчиненням конклюдентних дій, які призвели до фактичної зміни умов договору, зокрема щодо порядку розрахунків, оскільки продавець скористався своїм законним правом у зустрічному зобов'язанні (див. Постанову Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі 904/4451/13).

Виходячи зі змісту ст. ст. 34, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює обставини справи у відповідності до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та приймає рішення за результатами оцінки всіх доказів, які були визнані судом як належні та допустимі.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку залишити апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2015р. у справі №9/5014/969/2012 (5/65/2011) - без змін.

Керуючись статтями 85, 91, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2015р. у справі №9/5014/969/2012 (5/65/2011) залишити без змін.

Повний текст постанови складено 18.06.15р.

Головуючий суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Фоміна В. О.