Справа № 373/569/13-к Головуючий у І інстанції Залеська

Провадження № 11-кп/780/245/13 Доповідач у 2 інстанції Авраменко М.Г.

Категорія 57 04.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

02 липня 2013 року колегія судів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого –Авраменка М.Г.,

суддів – Дриги А.М., Семенцова Ю.В.,

з участю прокурора – Стаховської Н.О.,

потерпілої – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу обвинуваченого на вирок Переяслав – Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року, яким, -

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця с. Середня Баранівського району Житомирської області, українця, громадянина України з середньою спеціальною освітою, розлученого, не працюючого, зареєстрованого та прож.: АДРЕСА_1

- засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до 160 (ста шістдесяти) годин громадських робіт.

В С Т А Н О В И Л А:

Судом встановлено, що 01 лютого 2013 року близько 20 години 10 хвилин ОСОБА_3, прибув до будинку своєї колишньої співмешканки ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 де на грунті неприязних стосунків та ревнощів влаштував сварку з ОСОБА_2 в ході якої у нього виник умисел на нанесення тілесних ушкоджень останній. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 умисно наніс ОСОБА_2 один удар лівою рукою в область правої щоки та коли та упала на підлогу наніс ще два удари кулаком правої руки в область лівої та правої ключиці. Далі ОСОБА_3 силою повів ОСОБА_2 в іншу кімнату, та посадивши її на диван знову наніс по кілька ударів правою рукою в область грудної клітини, в область живота та в праву частину спини.

За висновком судово-медичного експерта, отримані ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в різних ділянках передпліччя, плеча, грудей, живота та тулуба відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Обвинувачений подав апеляційну скаргу на вирок суду, в якій зазначив, що він не погоджується з вироком в частині визначеного виду покарання, у зв’язку з тим, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ст.ст. 50, 65 КК України.

Зазначає, що обираючи йому покарання у вигляді громадських робіт, суд першої інстанції не врахував, що відбування даного виду покарання позбавить його основної, неофіційної роботи де він зайнятий з 08-00 до 19-00 години, що призведе до позбавлення йог засобів для існування та можливості сплачувати аліменти на дитину.

Судом не обговорювалося питання про призначення йому менш суворого покарання, оскільки він вперше вчинив злочин, виключно позитивно характеризується, визнав свою вину, сприяв розкриттю злочину, вибачився перед потерпілою, цивільний позов вона не заявляла. Він має неповнолітню дитину на утримання якої сплачує аліменти.

Просить вирок Переяслав–Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року змінити та призначити йому покарання у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 ст.125 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого на підтримку вимог апеляційної скарги, думку потерпілої, яка наполягає саме на такому покаранні, міркування прокурора про відсутність підстав для зміни вироку суду,перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить, виходячи з наступного.

Висновок суду про доведеність винності обвинуваченого в умисному заподіянні потерпілій ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оспорюється. Дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 125 КК України.

Що стосується доводів апеляційної скарги засудженого про незаконність вироку суду в частині призначеного покарання, то вони на думку колегії суддів є безпідставними.

Судом першої інстанції обговорювалося питання про вид покарання, яке на думку суду необхідно було призначити обвинуваченому.

При призначенні покарання судом враховано думку потерпілої, яка не прийняла його вибачення, часткове визнання вини, відсутність обставин, які б пом’якшували чи обтяжували покарання та призначено покарання у виді громадських робіт.

Таке покарання передбачене санкцією ч. 1 ст. 125 КК України на думку колегії суддів відповідає засадам ст. 65 КК України та відповідає характеру і ступеню тяжкості злочину й даним про особу винного і є необхідним для виправлення останнього та запобіганням новим злочинам.

Підстав для призначення більш м’якого покарання колегія суддів не знаходить.

Враховуючи викладене і керуючись, ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

вирок Переяслав –Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року, щодо ОСОБА_3 засудженого за ч. 1 ст. 125 КК України залишити без змін.