Справа № 366/1069/15-ц

Провадження № 2/366/233/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 року Іванківський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Гончарука О. П., при секретарі Форощі І. С., за участю представника позивача – ОСОБА_1, представника відповідача – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванків Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3, за дорученням діє – ОСОБА_1 Управління Пенсійного фонду в Іванківському районі про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі про стягнення грошових коштів. Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона ОСОБА_5 є повною спадкоємицею своєї матері ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла в смт Іванкові ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Покійна ОСОБА_6 мала статус постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, вона була інвалідом 1-ї групи (з 18 квітня 2011 року, а до того часу - інвалідом 2-ї групи) і її інвалідність була пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи, в зв'язку з чим вона мала право на виплату пенсії та компенсацій (додаткової пенсії тощо), передбачених Законом України від 19 грудня 1991 р. № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " (далі - Закон № 796).

Так як відповідач по справі виплачував передбачені Законом № 796 компенсаційні виплати та пенсію в неналежному, зменшеному розмірі, ОСОБА_6 подала відповідний адміністративний позов до Іванківського районного суду.

Постановою від 18 квітня 2011 р. Іванківський районний суд задовольнив позов матері позивача (частково) і зобов'язав відповідача по справі провести перерахування та виплату їй пенсії та компенсаційних виплат відповідно до положень ст.ст. 39, 50, 54 Закону № 796, як інваліду 2-ї групи та постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, починаючи з 13 жовтня 2010 p.. з урахуванням вже проведених виплат.

Станом на 18.04.2011 р. відповідач нарахував та виплатив ОСОБА_6 всі належні їй виплати, згідно вказаної постанови місцевого суду від 18.04.2011 р. та Закону № 796, за період з 13.10.2010 р. по 17.04.2011 р. включно, як інваліду 2-ї групи та постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії.

Але в той же день, тобто 18 квітня 2011 р. ОСОБА_6 була визнана інвалідом 1-ї групи і, відповідно, з цього дня відповідач повинен був нараховувати їй і пенсію, і компенсаційні виплати по Закону № 796 як інваліду 1-ї групи.

Відповідач же не провів вказаного перерахування та виплат, внаслідок чого з 18 квітня 2011 р. по день смерті ОСОБА_6 (тобто за половину квітня та травень 2011 р.) їй відповідачем нараховувались всі належні виплати як інваліду інваліду 1-ї групи, але в зменшеному розмірі, не згідно Закону № 796, а згідно постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 р. «Про компенсаційні виплати особам, які по страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», сума недоотриманої пенсії складає 13. 421 грн. 45 коп.

Крім того, відповідачем було нараховано та виплачено позивачу матеріальну допомогу на поховання її матері в зменшеному, ніж передбачено законом в розмірі 1.899 грн. 40 коп., в той час як належний розмір вказаної грошової допомоги повинна складати 20. 627 грн., сума недоотриманої матеріальної допомоги на поховання матері позивачки складає 18. 727 грн. 60 коп.

Позивач вважає вказані дії відповідача незаконними та безпідставними, тому вона звернулась до них з листом про проведення вказаного перерахування та виплаті їй, як спадкоємиці, всіх належних ОСОБА_6 коштів.

Відповідач на звернення позивача дав негативну відповідь, відмовивши їй в задоволенні законних її вимог щодо вказаних вище виплат, в зв'язку з чим позивач змушена звертатись з даним позовом до суду.

За підрахунками позивача, всього, за період з 18.04.2011 р. по 15.05.2011 р. відповідач не виплатив їй належних її покійній матері ОСОБА_6, після смерті останньої, коштів в розмірі 13.421, 45 грн. (недовиплачена пенсія) та матеріальну допомогу на поховання в період з 01.06.2011 р. по 01.08.2011 р. в розмірі 18.727,60 грн., а всього на загальну суму 32. 149 грн. 05 коп. (відповідний Розрахунок додається до даного позову).

Оскільки в даний час іншого, окрім судового способу, для визнання дій відповідача по справі про відмову в виплаті належних позивачу виплат, які вказані вище, вона змушена звертатись з даним позовом до суду.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити. Також пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла ОСОБА_6 – мати позивача. Вона отримувала пенсію як інвалід І групи у заниженому розмірі, починаючи з 13.10.2010 і по 18.04.2011 року. За життя ОСОБА_6 не зверталась до суду про перерахунок їй пенсії як інваліду І групи.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала стосовно задоволення позову, вважає його безпідставним. Пояснила, що постановою Іванківського районного суду Київської області від 18.04.2011 р. позовні вимоги ОСОБА_6 до УПФУ в Іванківському районі було задоволено частково. Дана постанова була оскаржена представником відповідача і на час смерті ОСОБА_6 перебувала в Київському апеляційному адміністративному суді, а тому постанова від 18.04.2011 року не набула законної сили. ОСОБА_5 після смерті своєї матері подавала до УПФУ в Іванківському районі, але вони не мають права їх приєднувати до пенсійної справи вже померлої людини. Відповідачем було виконано виконавчий лист по постанові від 18.04.2011 року. Всі кошти були нараховані та сплачені по дату смерті ОСОБА_6

Дослідивши і оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення виходячи із наступного:

ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла ОСОБА_6, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 21.05.2011 року, яке видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Іванківського районного управління юстиції у Київській області.

За заповітом пр. право на спадщину за законом від 15.05.2012 р. спадкоємицею ОСОБА_6 є її дочка – ОСОБА_5

Постановою Іванківського районного суду від 18.04.2011 року зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_6 починаючи з 13.10.2011 року, а саме:

· пенсію, передбачену ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням проведених виплат;

· пенсію, передбачену ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі 75% мінімальної пенсій за віком, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням проведених виплат;

· доплати як працюючому пенсіонеру, передбачену ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі 2 мінімальних заробітних плат з урахуванням проведених виплат;

· щомісячної компенсації у разі втрати годувальника, передбачену ст. 52 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі 75% мінімальної пенсій за віком з урахуванням проведених виплат.

Іванківським районним судом винесено ухвалу від 02.12.2014 р. позовну заяву ОСОБА_5 до УПФУ в Іванківському районі про стягнення на користь позивача сум пенсій, відповідно до положень ст. 1218 Цивільного кодексу України було залишено без розгляду на підставі ст..100 КАСУ. Ухвалою Київської апеляційного адміністративного суду вищевказану ухвалу було скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

В судовому засіданні було встановлено, що позивачка є спадкоємицею нарахованої та невиплаченої пенсії, яка залишилася після смерті її матері, що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК № 364629 з 18.04.2011 року ОСОБА_6 було встановлено І групу інвалідності довічно по захворюванню, що пов’язане із впливом аварії на ЧАЕС.

Згідно заперечення на позовну заяву наданого управлінням Пенсійного фонду України в Іванківському районі від 10.06.2015 року № 3011/07-01 вбачається, що на момент отримання коштів ОСОБА_5 претензій щодо не донарахованих коштів, до УПФУ не було. Крім того, кошти, які не були нараховані померлому, не є належною пенсійною виплатою (недоотриманою пенсією). Статтею 1219 ЦКУ передбачено, що особисті немайнові права та права на пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом, не входять до складу спадщини. На момент, коли КААС розглядало справу № 2-а-4040/2011 ОСОБА_6померла, а отже за життя їй усі суми, які були нараховані згідно норм чинного законодавства, були виплачені (згідно з наявними у пенсійній справі документами). Також, усі суми, які не встигла отримати ОСОБА_6, після смерті матері отримала ОСОБА_7 Позивач намагається отримати грошові кошти відповідно до І групи інвалідності ОСОБА_6, а за судовою постановою № 2-а-4040/2011 предметом позову є ІІ група інвалідності ОСОБА_6

Відповідно до ст.63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету.

Матеріали справи не містять підтвердження того, що позивачка у встановленому законодавством порядку зверталася до суду про звернення ОСОБА_6 про зобов’язання провести перерахунок та виплату їй пенсії та компенсаційних виплат відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  як інваліду І групи та постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи. Даний факт особисто у судовому засіданні підтвердила представник позивача ОСОБА_1

В обґрунтування заявлених вимог позивачка в поданій заяві посилається на норми ст.1218 ЦК України, згідно якої до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» джерелом формування коштів Пенсійного фонду є кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до пенсійного фонду у випадках передбачених цим Законом.

Кошти Пенсійного фонду використовуються на: виплату пенсій; надання соціальних послуг; фінансування адміністративних виплат; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду.

Забороняється використання коштів пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі не передбачені цим Законом, зазначено в ст.73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст.63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає заявлені ОСОБА_5 позовні вимоги про стягнення грошових коштів після смерті ОСОБА_6, а саме грошові кошти в розмірі 32, 149 грн., та виплати грошових коштів у зазначеному розмірі не обґрунтованими матеріалами справи,   непідтвердженими наданими доказами.

На підставі наведеного та керуючись вимогами:  ч.1 ст. 1227 ЦК України;  п.3 ч.1 ст.72, 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; ст. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; ст.ст. 10. 11, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі про стягнення грошових коштів відмовити за безпідставністю позовних вимог .

Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнити ОСОБА_5 від сплати судового збору.

Відповідно до п.18 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнити Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області від сплати судового збору.

Вступна та резолютивна частина рішення складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 11 червня 2015 року. Рішення у повному обсязі виготовлено 16 червня 2015 року.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Іванківський районний суд Київської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. П. Гончарук