Справа № 2-106/10

Провадження №без н/п

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

26 травня 2010 року Малинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Тимошенка А.О.,

за участю:

секретаря Єнько Т.А.,

прокурора Лозовика А.В.,

представника ВАТ «Державний ощадний банк України» - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Малині цивільну справу за позовом прокурора м. Коростеня в інтересах Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Прокурор міста Коростеня звернувся в суд з позовною заявою в інтересах ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в якій просив стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 7987 гривень 80 копійок, з них:

- залишок по кредиту – 6100 гривень,

- відсотки за вересень 2009 року - березень 2010 року – 773 гривні 49 копійок;

- пеня за несплачені відсотки – 42 гривні 82 копійки;

- пеня за прострочений кредит – 961 гривня 49 копійок;

- комісія – 110 гривень.

В судовому засіданні прокурор та представник ВАТ «Державний ощадний банк України» позов підтримали з підстав, які вказані в позовній заяві.

Представник ВАТ «Державний ощадний банк України» пояснив, що оскільки відповідачі не повертають заборгованість в добровільному порядку, то він просить суд стягнути її з них в солідарному порядку.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14 березня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 172 (а.с. 11-12), відповідно до якого ВАТ «Державний ощадний банк України» надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 11000 гривень із сплатою коштів за користування кредитом в розмірі 21% річних. Кредит надавався строком на 36 місяців до 13.03.2010 року. Погашення кредиту, відповідно до пункту 1.6. Договору (а.с. 11), повинно було здійснюватись шляхом щомісячної сплати частини кредиту в розмірі 305 гривень 55 копійок.

Вищевказаний договір свідчить про те, що між сторонами склались відносини з надання кредиту, які регулюються § 1 та §2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. В статтях 1049, 1050 Цивільного кодексу України зазначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Крім того, відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Така неустойка, у виді пені в розмірі 0,05% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, передбачена пунктом 4.2. кредитного договору (а.с. 12). Також банк має право стягувати щомісячну комісію за супроводження кредиту в розмірі 5 гривень 50 копійок, яка передбачена пунктом 1.8. кредитного договору (а.с. 11 зворот).

Згідно розрахунку (а.с. 46) заборгованість відповідача становить 7987 гривень 80 копійок, з них:

- залишок по кредиту – 6100 гривень,

- відсотки за вересень 2009 року - березень 2010 року – 773 гривні 49 копійок;

- пеня за несплачені відсотки – 42 гривні 82 копійки;

- пеня за прострочений кредит – 961 гривня 49 копійок;

- комісія – 110 гривень.

Отже позов обґрунтований і підлягає задоволенню. Суд стягує вищевказану заборгованість в розмірі 7987 гривень 80 копійок солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 поручились солідарно відповідати в повному обсязі перед банком за невиконання ОСОБА_2 своїх зобов’язань за кредитним договором.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд враховує, що відповідно до частини 5 статті 81 ЦПК України та пункту 30 частини 1 статті 4 Декрету КМУ «Про державне мито» органи прокуратури звільняються від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та судового збору. У зв’язку з цим суд стягує з відповідачів на рахунок Малинського районного суду витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та судовий збір.

Враховуючи вищевказане, керуючись ст. ст. 3, 11, 60, 88, 179, 185, 192, 193, 196, 197, 209, 212-216 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. ст. 611, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України,-

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором в сумі 7987 гривень 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рахунок Малинського районного суду витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 гривень – по 40 гривень з кожного, та на користь держави судовий збір в розмірі 79 гривень 88 копійок – по 26 гривень 63 копійки з кожного.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Малинського районного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: ОСОБА_5