7 лютого 2007 року                                                                                     м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 6 липня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2006 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до              ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.

Зазначала, що 10 січня 2006 року на вул. О. Теліги у м. Києві відповідачка у не встановленому для пішохідного переходу місці та в стані алкогольного сп'яніння намагалася перетнути проїзну частину.

Посилаючись на те, що з вини відповідачки сталася дорожньо-транспортна пригода, пошкоджено належний їй на праві власності автомобіль “Опель”, д.н НОМЕР_1, просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 4 442 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 6 липня 2006 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду м. Києва від              21 вересня 2006 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: стягнуто з ОСОБА_2 на її користь 4 393 грн. 76 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 45 грн. державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 6 липня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.