Справа № 1519/2-653/11
УКРАЇНА
МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1
__________________________________________________________________________________________
Справа № 2-653 2011 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2011 року м.Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
судді –Маркарової С.В.
за участю секретаря –Тітової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ “ОСОБА_3 ОСОБА_4”, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання договорів недійсними, скасування заборони відчуження майна, -
ВСТАНОВИВ:
14.12.2009 року ОСОБА_2 звернулась із вищевказаним позовом та, уточнивши в процесі розгляду справи позовні вимоги, що на час вчинення такої процесуальної дії відповідало вимогам ЦПК України просила:
- визнати недійсним кредитний договір № 014/0077/74/58824 та договір іпотеки від 5.07.2006 року, укладені між нею та АППБ “Аваль”
- визнати цей кредитний договір фактично укладеним між банком та відповідачем ОСОБА_5
- скасувати заборону відчуження іпотечного майна, накладену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 5.07.2006 року, зобов’язавши нотаріуса внести відповідні записи про вилучення житлового приміщення АДРЕСА_1 з державного реєстру іпотек та єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.
- визнати недійсними договори поруки, укладені 5.07.2006 року між банком та ОСОБА_6, банком та ОСОБА_7
В обґрунтування своїх вимог позивач послалась на те, що 5.07.2006 року між нею та АППБ “Аваль”, правонаступником якого є ПАТ “ОСОБА_3 ОСОБА_4” був укладений кредитний договір, а виконання зобов’язань за ним забезпечено договором іпотеки.
ОСОБА_2 стверджувала, що такий правочин був вчинений нею під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, оскільки вона була підлеглою ОСОБА_4, працювала на нього на комісійних засадах в ТОВ “Академія СІ” та була у безпосередній фінансові та трудовій залежності, тому від укладення договорів не змогла відмовитись.
Фактично отримав грошові кошти за кредитним договором ОСОБА_4 Крім того, позивач вважала, що банком порушені вимоги Закону України “Про захист прав споживачів”щодо проведення переддоговірної роботи.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.
Представник відповідача ПАТ “ОСОБА_3 Аваль”позов не визнала, пославшись на те, що ОСОБА_2 було отримано багато кредитів в декількох банках, а спір штучно створений сторонами з метою ухилення від виконання зобов’язань за кредитним договором, жодними докази не доведений.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов визнав.
Інші учасники цивільного процесу в судове засідання не з'явились, повідомлені про розгляд справи належним чином.
З’ясувавши обставини, на які сторони послались як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши наявні докази суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлено, що 23.06.2006 року позивач особисто звернулась із письмовою заявою до АППБ “Аваль”, правонаступником якого є ПАТ “ОСОБА_3 Аваль”з заявою про надання кредиту в сумі 297.000 доларів США на придбання конкретної квартири за адресою АДРЕСА_2.
5.07.2006 року між ОСОБА_2 та АППБ “Аваль”був укладений кредитний договір № 014/0077/74/58824, за яким банк зобов’язався надати їй грошові кошти у розмірі 260.000 доларів США, а позивач повернути їх у обумовлений договором строк зі сплатою процентів за користування кредитними коштами.
Як вбачається зі змісту договору він був укладений позивачем добровільно, без наявності насильства, обману, помилки, прочитаний та підписаний нею, що також визнавалось представником позивача в судовому засіданні та відповідно до ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.
5.07.2006 року ОСОБА_2 за заявою про видачу готівки № 22, пред’явивши свій паспорт, фактично отримала обумовлені кредитним договором грошові кошти в сумі 260.000 доларів США.
В той же день нею була придбана вищевказана квартира, що підтверджується договором купівлі-продажу від 5.07.2006 року, посвідченим нотаріально (реєстровий № V- 147) та зареєстрованим в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 14.09.2006 року.
Пунктом 10 договору купівлі-продажу позивач засвідчила, що договір не носить характеру мнимого та удаваного, будь-яких обставин помилки, обману, насильства не є зловмисністю, не приховує іншу угоду між сторонами правочину та відповідає їх дійсним намірам створити юридичні наслідки.
Під час укладення договору купівлі-продажу позивач повністю оплатила вартість квартири, передавши грошові кошти в сумі 260.000 доларів США за неї продавцям, що встановлено пунктом 9 договору.
5.07.2006 року укладеним між банком та ОСОБА_2 договором іпотеки (реєстровий номер V- 148 ) було забезпечено виконання зобов'язання за спірним кредитним договором нерухомим майном –вищевказаною квартирою, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 в зв’язку із посвідченням іпотечного договору та згідно з вимогами ст. 73 Закону України “Про нотаріат”накладена заборона на відчуження обумовленої в іпотечному договорі квартири до припинення чи розірвання договору.
Крім того, 5.07.2006 року між банком та відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладені договори поруки на аналогічних умовах, за яким вони поручились перед банком відповідати за невиконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов’язань за кредитним договором.
Як вбачається з договорів поруки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2 з умовами кредитного договору були ознайомлені і вони були їм зрозумілі. Сторони договорів поруки погодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання позивачем зобов’язань по кредитному договору, вони несуть солідарну відповідальність перед банком за виконання боргових зобов’язань (п. 3.1 договору поруки).
Відповідно до п. 3 ст. 3 ЦК України та ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.
За ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”N 9, 06.11.2009 року визначає тяжкими обставинами такі, як тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.
Такий правочин може бути оспорений за наявності двох взаімопов*язаних факторів: знаходження суб’єкта, який уклав правочин, в тяжких обставинах та вкрай невигідні умови угоди.
Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Тяжка обставина при такому правочині змушує особу укласти угоду для рятування виниклого становища, а вкрай невигідні умови передбачають, що за угодою здійснена нееквівалентна передача майна та очевидність цієї обставини для сторін правочину.
В процесі розгляду справи судом не встановлено тяжкої для ОСОБА_2 обставини, для усунення або зменшення якої вона була вимушена укласти спірний кредитний договір, а сам по собі факт її сумісної роботи із ОСОБА_4 цих обставин не доводить.
Окрім того, твердження позивача про вкрай невигідні для неї умов угоди спростовуються фактом отримання за договором істотної грошової суми в 260.000 доларів США та придбання на них для себе квартири, розміром 223,6 кв.м., розташованої в центрі міста Одеси по вул. Жуковського, 22, що свідчить про поліпшення стану її життя.
В процесі розгляду справи ухвалою суду у прийнятті визнання в цій частині позову відповідачем ОСОБА_5 в порядку ч. 4 ст. 174 ЦПК України відмовлено, оскільки воно суперечить закону, спростовуються дослідженими судом доказами.
Не заслуговують на увагу і доводи ОСОБА_2 про те, що банком порушені вимоги Закону України “Про захист прав споживачів”щодо проведення переддоговірної роботи, оскільки судом безспірно встановлений не тільки факт підписання позивачем тексту договору, але й виконання його банком в частині надання їй грошових коштів, обумовлених договором, що свідчить про погодження сторін з умовами договору.
При таких обставинах позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним з підстав, викладених вище, є необгрунтованими та такими, що не відповідають вимогам закону.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову позивачеві у позові по позовних вимогах про визнання недійсним кредитного договору від № 014/0077/74/58824, а позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання його фактично укладеним між банком та відповідачем ОСОБА_5, скасування заборони відчуження іпотечного майна, накладеної приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 5.07.2006 року, зобов’язання нотаріуса внести відповідні записи про вилучення квартири з державного реєстру іпотек та єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, визнання недійсними договорів поруки, укладених 5.07.2006 року між банком та ОСОБА_6, банком та ОСОБА_7 є взаімопов*язаними, та такими, що витікають з вимоги про визнання кредитного договору недійсним та окремо існувати у даному випадку не можуть, підстави для їх задоволення відсутні.
Керуючись ст.ст. 60, 61, 209-215, 217, 218 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ “ОСОБА_3 ОСОБА_4”, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання договорів недійсними, скасування заборони відчуження майна –відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м. Одеси шляхом подання в 10 –денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя 20.06.11