У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючого |
Кравченка К.Т., |
|
суддів |
Канигіної Г.В., Лавренюка М.Ю., |
|
за участю прокурора |
Ковтун Н.Я., |
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 1лютого 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 березня 2006 року.
Вироком місцевого суду
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженку та жительку м. Євпаторія
Автономної Республіки Крим,
судимості не має,
- засуджено за ч. 4 ст. 190 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на два роки позбавлення волі без конфіскації майна.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 1323 грн. 86 коп. судових витрат та 30067 грн. 60 коп. на відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_3
Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 березня 2006 року апеляції потерпілої та засудженої задоволено. Вирок Євпаторійського міського суду від 26 січня 2006 року в частині призначення покарання змінено. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки. Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_2 покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої систем та повідомляти цей орган про зміну місця роботи чи проживання.
Як визнав суд, 22 квітня 2002 року, ОСОБА_2, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1, шляхом обману та зловживаючи довірою ОСОБА_3, заволоділа грошима потерпілої у сумі 7700 доларів США. Для цього ОСОБА_2, не маючи наміру повертати борг, повідомила потерпілій про те, що вона є власницею квартири АДРЕСА_2 і власноручно написала розписку про те, що позичає вказану суму грошей у ОСОБА_3, а у разі не повернення боргу, зобов'язується передати останній право власності на вказану квартиру, котра їй не належала.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу провадженням закрити за відсутністю в її діях складу злочину. Вважає, що матеріалами справи не доведено те, що засуджена мала умисел на заволодіння грошима ОСОБА_3 саме шахрайським шляхом, і що між потерпілою та засудженою мали місце лише цивільно-правові відносини.
Потерпіла ОСОБА_3 у запереченні на касаційну скаргу захисника посилається на те, що винність ОСОБА_2 у суді була встановлена і підтверджена відповідними доказами.
Доводи, наведені у скарзі захисника не відповідають дійсності і матеріалам справи.
Як зазначила потерпіла у запереченні, ОСОБА_2 не розкаялася у вчиненому, гроші не повернула і не має наміру це робити.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора про законність й обгрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги захисника, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.
Висновок суду першої інстанції, щодо доведеності винності ОСОБА_2 у вчиненні шахрайства, стверджується сукупністю зібраних у справі доказів, і є правильним.
На обгрунтування свого висновку, щодо винуватості ОСОБА_2, суд підставно послався на показання потерпілої, яка як на досудовому слідстві, так і у судовому засіданні стверджувала, що 22 квітня 2002 року до її помешкання прийшла ОСОБА_2 та позичила у неї 7700 доларів США. Винна власноручно написала розписку, де вказала, що зобов'язується повернути борг до 1 вересня 2002 року, а уразі невиконання зобов'язань - передати у власність потерпілої квартиру АДРЕСА_2. При цьому засуджена повідомила, що згадана квартира належить їй на праві приватної власності.
Показання потерпілої є послідовними і повністю узгоджуються із показаннями свідків ОСОБА_4,ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також із даними, що є у повідомленні Євпаторійського міського бюро технічної інвентаризації, про те, що квартира АДРЕСА_2 у місті Євпаторії, ОСОБА_2 не належить.
Крім того, суд підставно послався на дані, що містяться у розписці засудженої про отримання нею від ОСОБА_3 грошей у сумі 7700 доларів США, та іншими доказами у справі.
Зокрема, із висновку почеркознавчої експертизи вбачається, що текст розписки про позику грошей у ОСОБА_3 та підпис, виконано власноручно ОСОБА_2
Посилння захисника на те, що ОСОБА_2 не мала умислу на заволодіння грошима потерпілої шахрайським шляхом, є безпідставним і спростовуються дослідженими доказами, яким суд дав належну оцінку та підставно поклав їх в основу вироку.
Що стосується твердження захисника про те, що між потерпілою та засудженою мали місце цивільно-правові відносини, то його не можна визнати підставним, оскільки із наведених вище доказів убачається, що ОСОБА_2, обманула потерпілу, саме з метою заволодіння її грошима, повідомивши потерпілій неправдиві відомості щодо права власності на квартиру.
Суд, на підставі зібраних доказів дійшов правильного висновку, що винна, саме у такий спосіб, заволоділа грошима ОСОБА_3
Суд дав оцінку й тому факту, що винна повернула лише незначну суму грошей, але решту - повертати не мала наміру.
За таких обставин, правильність висновку суду щодо кваліфікації злочинних дій ОСОБА_2 саме за ч. 4 ст. 190 КК України, сумнівів не викликає.
Зі справи видно, що ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції не заперечувала про доведеність її винності у вчиненні цього злочину та не оспорювала правильність кваліфікації її дій за ч.4 ст.190 КК України.
Аналогічного змісту доводи скарги захисника були предметом перевірки суду апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження. Колегія суддів також не знаходить підстав вважати наведені захисником доводи підставними, оскільки вони не грунтуються на матеріалах справи і не спростовують висновки суду.
Покарання ОСОБА_2 призначено із дотриманням вимог статті 65 КК України, є необхідним і достатнім.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, що тягнуть зміну чи скасування судових рішень, у справі не виявлено.
Керуючись статтями 394, 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційної скарги захиснику ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_2 відмовити.
С у д д і:
Кравченко К.Т. Канигіна Г.В. Лавренюк М.Ю.