У Х В А Л А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 16 січня  2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Ужгородського міськрайонного суду від 14 червня 2005 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, несудимого,

інваліда 2 групи,

засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України на один рік обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік.

 Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Закарпатської області від 26 вересня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено  без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що 17 вересня 2003 року приблизно о 09-ій год. 00 хв., перебуваючи на території ринку, розташованого по вул. Краснодонців у м. Ужгороді Закарпатської області, на ґрунті особистих неприязних стосунків він умисно наніс два удари кулаком в обличчя ОСОБА_2, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить постановлені у справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. При цьому свої вимоги аргументує тим, що судом І-ї інстанції на порушення вимог ст. 244 КПК України до розгляду прийнята скарга            ОСОБА_2, яка не відповідає вимогам закону. Вважає постановлений щодо нього вирок незаконним і необгрутованим. Вказує на те, що на обґрунтування висновку про його винуватість у вчиненні злочину, суд послався на показання таких осіб як ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, які, за його переконанням, є лжесвідками у справі.  Стверджує, що в показаннях свідків є істотні суперечності, яких суд не усунув і не дав їм оцінки. Вважає, що суд порушив його право на захист, оскільки не допустив до справи захисника. Крім того, зазначає, що потерпілий ОСОБА_2 обмовив його у вчиненні злочину з наміром заволодіти належним йому майном, спір із приводу якого існує між ними.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1 на підтримання касаційної скарги, думку прокурора, який вважав за необхідне вирок змінити і звільнити ОСОБА_1 від покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши  доводи касаційної скарги,  колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, а постановлені в справі судові рішення необхідно змінити в порядку, передбаченому ст. 395 КПК України.

Доводи в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 про недоведеність  вини в інкримінованому йому злочині та необгрунтованість засудження є безпідставними.

Так, потерпілий ОСОБА_2 показав, що 17 вересня 2003 року на речовому ринку по вул. Краснодонців у м. Ужгороді на грунті неприязних відносин ОСОБА_1 його двічі вдарив кулаком в обличчя. В той же день одержав направлення на судово-медичне обстеження та при огляді експертом підтвердив, що виявлені в нього тілесні ушкодження були йому заподіяні саме ОСОБА_1

Такі показання потерпілого ОСОБА_2 суд обгрунтовано визнав достовірними і поклав в основу обвинувального вироку, оскільки вони об'єктивно узгоджуються з даними висновку судово-медичної експертизи, згідно з яким у ОСОБА_2 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді косого перелому спинки носа з незначним зміщенням уламків, синців, саден та набряків на обличчі, які виникли внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії, яким могли бути руки сторонньої людини, затиснуті в кулак, і могли утворитись в час події, що мала місце 17 вересня 2003 року.

 Свідки ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 показали, що були очевидцями того, як ОСОБА_1, перебуваючи на ринку, наніс ОСОБА_2 два удари кулаком в обличчя. 

Суд з достатньою повнотою перевірив показання ОСОБА_1 про те, що він тілесні ушкодження ОСОБА_2 не завдав, а потерпілий і свідки з метою заволодіти його майном обмовили його у вчиненні даного злочину, і обгрунтовано визнав їх недостовірними і такими, що суперечать матеріалам справи, навівши у вироку переконливі мотиви.

Дослідивши повно та всебічно наведені в справі доводи, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному заподіянні ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад його здоров'я.

Дії ОСОБА_1 за ч.2 ст. 125 КК України кваліфіковані правильно.

Однак, призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі, поза увагою суду залишилась та обставина, що ОСОБА_1 згідно посвідчення НОМЕР_1 є інвалідом ІІ групи з 01 листопада 2000 року безстроково, а відповідно до ч.3 ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі до інвалідів другої групи не застосовується.

Санкцією ч.2 ст. 125 КК України передбачені такі альтернативні види покарання, як громадські або виправні роботи, арешт і обмеження волі.

Зазначені види покарань, крім арешту, до осіб, які досягли пенсійного віку, або є інвалідами першої і другої групи, не призначаються.

Таким чином, враховуючи звільнення ОСОБА_1 від покарання з випробуванням і неможливістю в зв”язку з цим застосувати до нього більш м”яке покарання, ніж обмеження волі, а саме арешт, і виходячи з роз”яснення, наведеного у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання”, вирок і ухвалу щодо ОСОБА_1 необхідно змінити в порядку, передбаченому ст. 395 КПК України, і звільнити його від призначеного йому покарання.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, зокрема і тих, на які зазначає в касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, які були б безумовною підставою для скасування постановлених у справі судових рішень, не виявлено.

Безпідставними є також доводи засудженого ОСОБА_1 про порушення його права на захист, оскільки в судах першої та апеляційної інстанцій брали участь захисники ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які здійснювали захист його прав і законних інтересів.

 Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України,  колегія суддів,

у х в а л и л а:

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 червня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Закарпатської області від 26 вересня 2005 року щодо ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст. 395 КПК України, змінити.

На підставі ч.4 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного цим вироком покарання.

Судді:

         Ю.М. Кармазін                       В.І. Косарєв               С.Д. Пекний