У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

 Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 30 січня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними поданнями заступника Генерального прокурора України і заступника прокурора Львівської області на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 30 грудня 2005 року, яким          

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1, 

громадянин України, не судимий,

засуджений за ч. 3 ст. 212 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади строком на два роки без конфіскації майна.

         На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік шість місяців та покладенням на нього обов”язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу,:

         - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

         - раз в місяць з'являтися в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації;

         - повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

         В апеляційному порядку справа не розглядалась.

         Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що будучи директором ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого Департаментом  економічної політики і ресурсів Львівської міської Ради 26.02.1996 року за реєстраційним номером НОМЕР_1 за юридичною адресою:АДРЕСА_1, являючись службовою особою товариства в період із червня  по  грудень 2000 року, був зобов'язаний у відповідності до статуту цього товариства організовувати фінансово-господарську діяльність підприємства, відповідати за організацію ведення бухгалтерського та податкового обліку на підприємстві, складення податкової та бухгалтерської звітності і сплати податків.

         Він же, будучи відповідальним за додержання законів про оподаткування, шляхом безпідставного включення до податкового кредиту сум, що не були підтверджені належно оформленими накладними і податковими накладними, умисно ухилився від сплати податку на додану вартість в сумі  317 322 грн., що привело до ненадходження до державного бюджету податків в особливо великих розмірах.

         Він же, будучи директором цього товариства та розпорядником коштів, маючи право підпису бухгалтерських документів ІНФОРМАЦІЯ_2 не вів бухгалтерський облік товариства, не оформляв бухгалтерські документи, не зберігав належно бухгалтерські документи і печатку товариства, а довірив вчинення цих дій невстановленим слідством особам.

         Він же, будучи обізнаний про недостовірність даних фінансово-господарської діяльності ІНФОРМАЦІЯ_2, яка відображалася в податковій звітності, в період із червня по грудень 2000 року подавав в ДПІ Галицького району в м. Львова декларації по сплаті податку на додану вартість, в яких безпідставно відносив до податкового кредиту вартість придбаних товарів, робіт, послуг, які не були підтверджені.

         Внаслідок умисного порушення ОСОБА_1 Закону України “Про податок на додану вартість” у період із червня по грудень 2000 року в державний бюджет не надійшло податку на додану вартість на загальну суму 317 322 грн.

У касаційних поданнях:

- заступник Генерального прокурора України порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону і невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Вказує на те, що суд звільнив ОСОБА_1 з випробуванням як від основного, так і додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати керівні посади, не зазначив у вироку коло тих посад, права обіймати яких він позбавив, а також встановив періодичність проведення реєстрації засудженого, що віднесено до компетенції органів кримінально-виконавчої інспекції;

- заступник прокурора Львівської області просить вирок щодо  ОСОБА_1 скасувати в зв”язку з неправильним застосуванням кримінального закону в частині призначення додаткового покарання та направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про підтримання касаційних подань, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подань, колегія суддів дійшла висновку, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

         Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному ухиленні від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними в справі доказами і касаторами в поданнях не оспорюється.

         Дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 212 КК України кваліфіковані правильно.

         При призначенні ОСОБА_1 покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який вперше притягувався до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся, позитивно характеризувався, має на утриманні двох неповнолітніх дітей і матір - інваліда 2 групи.

         Враховуючи обставини, що пом”якшують покарання, та зважаючи на час вчинення ОСОБА_1 злочину, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та обгрунтовано застосував ст. 75 КК України.

         Таке рішення суду колегія суддів вважає правильним.

         Відповідно до ст.ст. 75, 77 КК України суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням лише тих осіб, які засуджені до виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п”яти років. У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання (крім конфіскації майна), зокрема, у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Та обставина, що у формулюванні застосування ст. 75 КК України суд не зазначив про звільнення ОСОБА_1 тільки від основного покарання, не дає підстав вважати, що судом прийнято рішення про звільнення засудженого і від додаткового покарання, оскільки, як видно з вироку, такого рішення не приймалось, а інше тлумачення рішення суду щодо застосування цієї норми закону є припущенням.

         Також з матеріалів справи видно, що вирок щодо ОСОБА_1 звернутий до виконання в частині призначення йому додаткового покарання, що свідчить про його звільнення лише від відбування основного покарання (т. 6 а.с. 365).

         Як встановив суд, на момент вчинення злочину ОСОБА_1 обіймав посаду директора ІНФОРМАЦІЯ_2 і був службовою особою товариства, а отже рішення суду про позбавлення його права обіймати керівні посади є обгрунтованим і не суперечить вимогам ст. 55 КК України.

У разі виникнення сумнівів при виконанні вироку, питання щодо їх усунення вирішується судом, який постановив вирок, у порядку, встановленому ст. 409 КПК України. 

         Таким чином, підстав для задоволення касаційних подань з мотивів неправильного застосування кримінального закону при призначенні ОСОБА_1 додаткового виду покарання, немає.

Між тим, всупереч роз”ясненням, які дав Пленум Верховного Суду України у п. 9 постанови № 7 від 24 жовтня 2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання” (із змінами, внесеними згідно з постановою Верховного Суду України № 18 від 10.12.2004 року), суд із звільненням ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням поклав на нього серед інших зазначених у вироку обов”зків обов”язок, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України, яким установив періодичність проведення реєстрації в органах кримінально-виконавчої системи.

Проте вирішення цього питання відповідно до ч. 3 ст. 13 Кримінально-виконавчого кодексу України віднесено до компетенції кримінально-виконавчих інспекцій.

У зв”язку з цим підлягає виключенню з вироку щодо ОСОБА_1 посилання суду про встановлення періодичності проведення реєстрації засудженого в органах кримінально-виконавчої системи.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

         касаційне подання заступника Генерального прокурора України та касаційне подання заступника прокурора Львівської області задовольнити частково.

Вирок Залізничного районного суду м. Львова від 30 грудня 2005 року щодо ОСОБА_1 змінити, виключити з нього посилання суду про встановлення періодичності проведення реєстрації ОСОБА_1 в органах кримінально-виконавчої системи.

                Рекомендувати Залізничному районному суду м. Львова вирішити в порядку, передбаченому ст. 409 КПК України, питання про усунення допущених у вироку сумнівів щодо призначення ОСОБА_1. додаткового виду покарання у виді з позбавленням права обіймати керівні посади строком на два роки.

С у д д і:

Ю.М. Кармазін                   М.Р. Кліменко                Б.М. Пошва