головуючий суддя І інстанції - Чапланова О.М.
суддя - доповідач - Геращенко І.В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 04 » березня 2009 року справа № 2а-10/09/0549 м. Донецьк, б. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Геращенка І.В.
суддів апеляційного суду Арабей Т.Г., Малашкевича С.А.
при секретарі судового засідання Літвіновій Л.О.
за участю:
від позивача не з'явився
від відповідача Глущенко Ю.А., довіреність від 12.01.2009 року № 2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області, ОСОБА_1
на постанову Торезького міського суду Донецької області
від 12.01.2009 року
у справі № 2а-66/09
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну допомогу
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Торезького міського суду Донецької області з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області про зобов'язання донарахувати та виплатити додатково суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 6822 грн. 88 коп.
Постановою Торезького міського суду Донецької області від 12.01.2009 року у справі № 2а-10/09 позовна заява задоволена частково.
Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Вказує на те, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про відмову в задоволенні заяви про поновлення строку, встановленого для звернення до адміністративного суду.
Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням норм матеріального права.
Вказує на те, що позивач отримує грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 року № 13 “Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми”, в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 “Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми”.
На підставі ст. 56 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” зупинена дія статті 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, в якій встановлювалась допомога по догляду за дитиною до трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років - з 01.04.2007 року в розмірі 463 грн., з 01.10.2007 року в розмірі 470 грн.
На виконання Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлена допомога по догляду за дитиною до 3-х років в розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 90 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнані неконституційними деякі положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до 3-х років, але не внесені відповідні зміни до законодавства, яке регулює це питання.
З викладеного заявник скарги дійшов висновку про правомірність застосування в спірних правовідносинах розміру таких виплат, встановленому Постановою КМУ від 11.01.2007 року № 13.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.
ОСОБА_1 згідно свідоцтва про народження є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, у зв'язку з чим перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та отримує грошову допомогу, передбачену чинним законодавством, виплату якої з 15.02.2007 року по 30.11.2008 року здійснювало УПСЗН Єнакіївської міської ради Донецької області (а.с. 19, 46).
Фактично УПСЗН Торезької міської ради Донецької області виплатило їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік:
- у лютому 2007 року - в сумі 60 грн. 38 коп.;
- у березні 2007 року - в сумі 120 грн. 75 коп.;
- у квітні 2007 року - в сумі 129 грн. 03 коп.;
- у травні 2007 року - в сумі 129 грн. 03 коп.;
- у червні 2007 року - в сумі 129 грн. 03 коп.;
- у липні 2007 року - в сумі 129 грн. 03 коп.;
- у серпні 2007 року - в сумі 132 грн. 64 коп.;
- у вересні 2007 року - в сумі 134 грн. 45 коп.;
- у жовтні 2007 року - в сумі 136 грн. 13 коп.;
- у листопаді 2007 року - в сумі 140 грн. 05 коп.;
- у грудні 2007 року - в сумі 144 грн. 10 коп.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, в апеляційній скарзі УПСЗН Торезької міської ради Донецької області вказується на порушення норм матеріального права, як вважає вищевказаний орган, він правомірно при здійсненні зазначених виплат керувався Постановою КМУ від 11.01.2007 року № 13. ОСОБА_1 вважає що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про відмову в задоволенні заяви про поновлення строку, встановленого для звернення до адміністративного суду.
Колегія суддів вважає висновок УПСЗН Торезької міської ради Донецької області помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а скаргу ОСОБА_1 - частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлений Законом України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”.
Тобто, Закон України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.
Статтею 5 цього Закону визначено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).
Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, на якого чинним законодавством покладений обов'язок щодо нарахування та виплати допомоги сім'ям з дітьми до досягнення нею трирічного віку.
Колегія суддів вважає помилковим висновок УПСЗН Торезької міської ради Донецької області щодо правомірності застосування при здійснення зазначених виплат положень Постанови КМУ від 11.01.2007 року № 13, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 1 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” встановлено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Статтею 3 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги.
Статтею 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Статтею 1 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому, з аналізу цієї норми не вбачається, що Кабінету Міністрів України делеговані функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Крім зазначеного, колегія суддів враховує наступне.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми” від 11 січня 2007 року № 13 (в редакції постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 900 “Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1751 та від 11 січня 2007 р. N 13”) передбачено, що на виконання статті 56 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, не застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, призначається та виплачується з метою створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини з урахуванням таких особливостей: допомога призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень (мінімальний розмір).
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року № 9 визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Відповідно до статті 56 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року № 489-V допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” та Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006, № 489-V зупинена на 2007 рік дія статті 43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням”, статті 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) статті 56, 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року N 489-V.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Отже, з 9 липня 2007 року відновлена дія статті 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” від 21 листопада 1992 року № 2811-XII, за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Статтею 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” затверджений на 2007 рік прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.
Таким чином, починаючи з 09.07.2007 року при здійсненні виплати допомоги сім'ям з дітьми до досягнення ними трирічного віку відповідач повинен був керуватись зазначеними сумами.
Колегія суддів вважає не правомірною відмову суду першої інстанції в поновленні позивачу строку для звернення до суду з адміністративною позовною заявою, з наступних підстав.
Строки звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав встановлені Главою 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у позові просив поновити строк на звернення до суду із адміністративним позовом, посилаючись на знаходження на утриманні неповнолітньої дитини та те, що дізналася про порушення своїх прав у вересні 2008 року, коли звернулась до відповідача з заявою про перерахування призначеної допомоги та отримала відмову. Відповідач у відзиві на позовну заяву вказував на пропуск позивачем строку для звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України, та просив відмовити в задоволені позову саме з цих підстав.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції, щодо застосування ст. 99 КАС України, не відповідають обставинам справи, оскільки приведені обставини вказують на поважність пропуску строку на звернення до суду з адміністративним позовом. Постанова суду прийнята при вірному застосуванні норм матеріального але з помилковим застосуванням норм процесуального права, що призвело до неправомірного вирішення справи, а тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
З урахуванням викладеного сума недоплаченої відповідачем позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік складає (463 грн./31 день х 23 днів) - (129 грн. 03 коп./31 х 23) + 463 грн. - 132 грн. 64 коп. + 463 грн. - 134 грн. 45 коп. + 470 грн. - 136 грн. 13 коп. + 470 грн. - 140 грн. 05 коп. + 470 грн. - 144 грн. 10 коп. = 343 грн. 51 коп. - 95 грн. 73 коп. + 330 грн. 36 коп. + 328 грн. 55 коп. + 333 грн. 87 коп. + 329 грн. 95 коп. + 325 грн. 90 коп. = 1896 грн. 41 коп.
На підставі викладеного керуючись Конституцією України, Законом України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, ст. 2, ст. 11, ст.160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області на постанову Торезького міського суду Донецької області від 12.01.2009 року у справі № 2а-10/09 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Торезького міського суду Донецької області від 12.01.2009 року у справі № 2а-10/09 - задовольнити частково.
Постанову Торезького міського суду Донецької області від 12.01.2009 року у справі № 2а-10/09 - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну допомогу - задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року неправомірними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3 річного віку з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року рік у розмірі 1896 грн. 41 коп.
Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
У судовому засіданні 04.03.2009 року проголошений повний текст постанови.
Головуючий І.В.Геращенко
Судді Т.Г.Арабей
С.А.Малашкевич