У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 6 лютого 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Бердичівського районного суду Житомирської області від 7 червня 2005 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженку та мешканку м. Бердичева,

раніше судиму 13.04.1992 року

Житомирським облсудом

за ст.ст. 93 п.п. “а”,”е”, 142 ч. 3, 142 ч. 2,

144 ч. 3 КК України 1960 року на 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, умовно-достроково

звільнену 27.12.2002 року на 3 роки 8 місяців 13 днів,

засуджено за ст. 121 ч. 2 КК України на 8 років позбавлення волі.

         На підставі ст. 71 КК України остаточно ОСОБА_1 призначено покарання на 9 років позбавлення волі.

         Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 16 серпня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

         ОСОБА_1 засуджено за те, що вона 29 січня 2005 року, близько 21 години, будучи у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно спричинила ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження, від яких остання померла.

         У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 зазначає, що суд неправильно встановив фактичні обставини справи, оскільки вона потерпілу по голові не била, а тому вважає, що ОСОБА_2 померла не від її дій. Просить вирок щодо неї скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

         Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

         Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину, за обставин, викладених у вироку, підтверджується сукупністю зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів.

         Зокрема, показаннями свідка ОСОБА_3 про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникла сварка, під час якої засуджена вдарила потерпілу дверима, а коли остання впала на підлогу, завдала їй удару макогоном по голові; аналогічними за змістом показаннями свідка ОСОБА_4; згідно з протоколами відтворення обставин та обстановки події за участю ОСОБА_3 та ОСОБА_4, останні показали як саме засуджена завдавала удари ОСОБА_2; даними судово-медичної експертизи про характер та локалізацію завданих потерпілій тілесних ушкоджень. 

         Твердження засудженої про те, що ОСОБА_2 померла не від її ударів, були предметом дослідження як суду першої так і апеляційної інстанцій і визнані безпідставними.

         Даний висновок суду сумнівів не викликає.

Суд повно дослідив обставини справи, дав зібраним доказам належну оцінку і правильно застосував матеріальний закон.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону по справі не встановлено.

Покарання призначене з урахуванням характеру та ступеня тяжкості вчиненого злочину, даним щодо особи засудженої.

Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів Верховного Суду України -

                                    у х в а л и л а :

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженій ОСОБА_1.

                                           Судді :