У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 1 лютого 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Московського районного суду м. Харкова від 1 листопада 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 лютого 2006 року щодо ОСОБА_1

         Вироком місцевого суду

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

уродженця та жителя  м. Харкова,

судимості не має,

засуджено за ч.1 ст.286 КК України до штрафу в сумі 1700 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

На підставі ст.49 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1:

- на користь потерпілого ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. та матеріальної - 6 134 грн.;

-  у доход держави 1 574 грн. 80 коп. судових витрат.

         Як визнав суд, 17 вересня 2001 року, приблизно о 8 годині 30 хвилин, ОСОБА_1, керуючи автомобілем ВАЗ 2102, державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись вулицею Тарасовська у напрямку вул. Академіка Павлова у м. Харкові, поблизу перехрестя вулиці Тарасовська та проспекту Московського, порушив п.п.1.4, 16.10 Правил дорожнього руху України та вчинив наїзд на автомобіль ВАЗ 2105, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, заподіявши потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

         Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16 лютого 2006 року апеляція прокурора задоволена, а захисника ОСОБА_2 - залишена без задоволення. Вирок Московського районного суду м. Харкова від 1 листопада 2005 року щодо ОСОБА_1 змінено: знижено суму відшкодування моральної шкоди до 5 000 грн.

У касаційній скарзі захисника ОСОБА_2, яку підтримав засуджений, поставлено питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 і направлення справи на нове розслідування. Захисник вважає, що досудове та судове слідство проведено однобічно, неповно та необ`єктивно, висновки експертів не відповідають дійсним обставинам справи, винність засудженого не доведена, у справі допущено порушення кримінально-процесуального закону.

         Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги захисника, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Висновок суду першої інстанції, щодо доведеності винності                 ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження та пошкодження автомобіля, за обставин вказаних у вироку, стверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів, і є правильним.

На обґрунтування свого висновку суд підставно послався на показання потерпілого ОСОБА_3, котрий, як на досудовому слідстві, так і у судовому засіданні стверджував, що 17 вересня 2001 року, у ранковий час, він рухався проспектом Московський у м. Харкові. Під'їжджаючи до  перехрестя з вулицею Тарасовською, він відчув удар у передні дверцята його автомобіля. Від удару автомобіль розвернуло і він перекинувся на дах. Потерпілий стверджував, що рухався головною дорогою зі швидкістю 40-60 кілометрів за годину.

Показання потерпілого є послідовними і повністю узгоджуються із показаннями свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та даними, що є у протоколах огляду місця події та схемі до нього, відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілого та засудженого, висновках судово-медичної, транспортно-трасологічної та автотехнічної експертиз.

Зокрема, із висновку комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи вбачається, що своїми діями ОСОБА_1 порушив п.16.10 Правил дорожнього руху України, що й стало безпосередньою причиною ДТП.

Суд дав оцінку показанням засудженого про обставини дорожньо-транспортної пригоди, і обґрунтовано не взяв їх до уваги, оскільки вони повністю суперечать даним, що є у висновках експертиз та показання свідка ОСОБА_5, котрий був очевидцем ДТП і детально розповів про рух кожного автомобіля до моменту зіткнення, а також про події, що мали місце після пригоди. Підстав піддавати сумніву правдивість показань щодо свідка, не знайдено.

За таких обставин вважати, що на досудовому слідстві та у суді допущено однобічність, неповноту та необ`активність збирання і  дослідження доказів, а так само  й те, що винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину не є доведеною, немає підстав.

Посилання захисника, на те, що висновки експертиз суперечать фактичним обставинам справи, не можна визнати підставними.

Сукупність зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів, дала суду усі підстави зробити обґрунтований висновок щодо винуватості ОСОБА_1 та правильно кваліфікувати його злочинні дії саме за ч.1 ст.286 КК України. 

Своє рішення суд належним чином умотивував. Доводи захисника ці висновки суду не спростовують. Повнота дослідження зібраних доказів та обставин справи переконливо свідчать про всебічний розгляд справи і повну доведеність винності ОСОБА_1

Доводи захисника, аналогічні доводам касаційної скарги, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції і обґрунтовано визнані такими, що не підлягають задоволенню. З таким рішенням погоджується й колегія суддів Верховного Суду України.

Покарання  ОСОБА_1 призначено із дотриманням вимог ст.65 КК України, є необхідним і достатнім.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційної скарги захисника, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст.384 КПК України.

Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

у задоволенні касаційної скарги захиснику ОСОБА_2 відмовити.

Судді:

Кравченко К.Т.                      Канигіна Г.В.                    Лавренюк М.Ю.