У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів палати Верховного Суду України

з кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні 8 лютого 2007 року у м. Києві кримінальну справу  за касаційною скаргою ОСОБА_1, на вирок апеляційного суду  м. Севастополя від 26 вересня 2006 року,

в с т а н о в и л а:

         Зазначеним вироком скасовано вирок Гагарінського місцевого суду                м. Севастополя від 23 січня 2006 року в частині призначеного покарання, яким

                            ОСОБА_1,

1978 року народження,

раніше тричі судима, -

         - була засуджена за ст. 190 ч. 2 КК України на два роки позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на підставі статті 75 КК України, з іспитовим строком один рік.

         Вироком апеляційного суду м. Севастополя від 26 вересня 2006 року ОСОБА_1 засуджена до двох років позбавлення волі.

         ОСОБА_1 визнана винною в тому, що 25 червня 2005 року близько 15 години, перебуваючи в нетверезому стані, в районі базару на площі 50-річчя СРСР у м. Севастополі, повторно, шляхом обману і зловживання довір'ям, із корисливих спонукань, під приводом вчинення телефонного дзвінка заволоділа належним ОСОБА_2 мобільним телефоном, вартістю 400 грн. та сім-карткою вартістю 35 грн., а всього на суму 435 грн.

         У касаційній скарзі ОСОБА_1 покликається на суворість призначеного покарання і просить його змінити, призначивши покарання нижче нижчої межі, передбаченої законом.

         Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

         Висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який вона засуджена, доведена наявними у справі доказами і у касаційній скарзі не оспорюється.

         Дії ОСОБА_1 за статтею 190 частини 2 КК України кваліфіковані правильно.

         Призначене ОСОБА_1 апеляційним судом покарання відповідає вимогам статті 65 КК України, оскільки враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної та обставини, що пом'якшують і обтяжують її покарання.

         Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 раніше тричі судима, в тому числі - до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, однак належних висновків з цього не зробила.

         Не займаючись суспільно-корисною працею, вона вчиняла злочини проти особистої власності громадян, прагнучи в такий спосіб вирішити свої матеріальні проблеми.

         Отже, призначене ОСОБА_1 покарання у виді реального позбавлення волі є правильним як з точки зору її виправлення, так і попередження нових злочинів.

         Підстав до призначення засудженій покарання із застосуванням статті 69 КК України колегія суддів не знаходить.

         На підставі наведеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів:

у х в а л и л а:

         Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду м. Севастополя від 26 вересня 2006 року щодо неї залишити без змін.

С у д д і:

Верещак  В.М.                       Лавренюк  М.Ю.                            Пошва  Б.М.