КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2015 р. Справа№ 911/847/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача Мочинський А.Р., дов. від 28.02.2015 №205,

від відповідача Коптілий О.М. - директор,

Битюк І.А., дов. від 18.03.2015 №1-17,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чубинецький Колос»

на рішення Господарського суду Київської області від 27.04.2015

(дата підписання - 30.04.2015)

у справі №911/847/15 (суддя Скутельник П.Ф.)

за позовом Яценка Сергія Анатолійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чубинецький Колос»

про стягнення вартості частки майна товариства,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.04.2015 позов Яценка Сергія Анатолійовича (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чубинецький Колос» (далі - відповідач) про стягнення вартості частки майна товариства задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача вартість частки майна ТОВ «Чубинецький Колос» в сумі 3337712,00 грн та 66754,24 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 27.04.2015 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачу виплачено невірну суму вартості частки товариства, оскільки її має бути обраховано на дату, коли учасник вибув з товариства - 02.03.2012, а не на дату фінансового звіту за рік - 01.01.2013. Крім того, за результатами розгляду справи у Сквирському районному суді Київської області був проведений повний розрахунок з Яценком С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 15.06.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення із сайту УДППЗ «Укрпошти» про вручення копії ухвали від 08.06.2015 позивачу та відповідачу - 11.06.2015, долучене до матеріалів справи (http://services.ukrposhta.ua/bardcodesingle/).

У судовому засіданні 15.06.2015 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 27.04.2015 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

12.05.2006 зареєстровано ТОВ «Чубинецький Колос», про що свідчить запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №13461020000000355.

Згідно п.п. 2.1, 2.3 Статуту товариства, затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом від 10.11.2010 №2 та зареєстрованого 24.11.2010 №13461050007000355, засновниками (учасниками) товариства були: громадянин України Яценко Сергій Анатолійович, частка якого у статутному капіталі складала 34000,00 грн, що становило 34% у статутному капіталі товариства; громадянин України Коптілий Олег Михайлович, частка якого у статутному капіталі складала 33000,00 грн, що становило 33% у статутному капіталі товариства; громадянин України Репецький Михайло Степанович, частка якого у статутному капіталі складала 33000,00 грн, що становило 33% у

статутному капіталі товариства.

Частиною 1 ст. 148 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 88 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасники господарського товариства мають право вийти зі складу товариства в передбаченому установчими документами порядку.

02.03.2012 Яценко С.А. подав загальним зборам товариства заяву, в якій просив вивести його зі складу учасників ТОВ "Чубинецький Колос" за власним бажанням. Частку у вказаному товаристві просив виплатити йому грошовими коштами в термін, визначений законодавством України. Справжність підпису Яценка С.А. на вказаній заяві засвідчено приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Іванчишиною Л.Г. та зареєстровано заяву в реєстрі за №573.

Згідно рішення загальних зборів учасників ТОВ "Чубинецький Колос" від 02.03.2012, оформленого протоколом №4, Яценка С.А. виключено зі складу учасників товариства у зв'язку з виходом на підставі поданої заяви. Частку Яценка С.А. виплатити у термін та порядку, встановленому законодавством України. У зв'язку з виходом зі складу учасників та виплати частки в товаристві Яценку С.А, учасникам, що залишились в товаристві поповнити статутний капітал в рівних долях, таким чином розподіл статутного капіталу серед двох учасників становить: Коптілий О.М. - 50000 грн, 50 % статутного капіталу та Репецький М.С. - 50000 грн, 50 % статутного капіталу.

З видаткового касового ордеру №30 вбачається, що 02.03.2012 відповідач видав позивачу 34000,00 грн вартості частки в статутному фонді.

Не погодившись із таким рішенням товариства, позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 3337712,00 грн вартості невиплаченої частки в статному фонді. Позивач вказує, що вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, яка визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства. Розрахунок: (активи згідно фінансового звіту станом на 01.01.2013 в сумі 9916800,00 грн * 34%) - 34000,00 грн вже виплачені = 3337712,00 грн.

Судом першої інстанції задоволено позов Яценка С.А. повністю, з чим погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно абз. 1 ч. 2 ст. 148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Частиною 1 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників. Враховуючи викладене, учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід, а у випадку відсутності такого рішення - з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом товариства для повідомлення про вихід з товариства (абз.4 п.3.5 рекомендацій президії Вищого господарського суду України "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007 №04-5/14).

Отже, при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю у товариства виникає обов'язок сплатити йому вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства, або здійснити такий розрахунок на вимогу учасника та за згодою товариства у натуральній формі.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 12.12.2011 у справі №3-131гс11.

У пункті 2.4.6 Статуту вказано, що у разі виходу з товариства засновнику (учаснику) виплачується вартість частки майна товариства, пропорційна його частці в статутному капіталі. На вимогу засновника (учасника) та за згодою загальних зборів засновників (учасників) товариства частка засновника (учасника), що виходить з товариства, повертається йому повністю або частково в натуральній формі в строк, зазначений загальними зборами учасників.

Статтею 190 ЦК України визначено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства (ч.1 ст.66 ГК України).

Згідно ст. 139 ГК України майном визначається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів. Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів. Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги. Особливим видом майна суб'єктів господарювання є цінні папери.

Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав, що вартість частини майна товариства, яка підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, яка визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення).

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 18.11.2014 у справі №3-182гс14.

Відповідно до ст.ст. 54, 64 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою або додатковою відповідальності, що виходить або був виключений з товариства, має право на одержання вартості частини майна товариства пропорційно розміру його частки у статутному капіталі товариства. У вирішенні спорів щодо розрахунків з учасником, що вийшов (був виключений) з товариства, господарським судам необхідно враховувати таке. Відповідно до ч.1 ст. 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки.

Як вказано вище у ч.1 ст.66 та у ст.139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства. Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому, в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610 (абз. 1-3 п.3.7 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 №04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин").

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що чистими активами підприємства є активи підприємства за вирахуванням його зобов'язань.

В матеріалах справи наявна копія фінансового звіту ТОВ "Чубинецький Колос" станом на 01.01.2013, згідно показників якого загальна сума необоротних та оборотних активів товариства (незавершені капітальні інвестиції; виробничі запаси; готова продукція; дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги; дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом; інша поточна дебіторська заборгованість; грошові кошти) на кінець 2012 року складає 11594,1 тис. грн.; загальна сума зобов'язань товариства (забезпечення наступних витрат і цільове фінансування; короткострокові кредити банків; кредиторська заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом, зі страхування, з оплати праці; інші поточні зобов'язання) на кінець 2012 року складає 1677,3 тис. грн.

Вартість чистих активів ТОВ "Чубинецький Колос" за 2012 рік (рік, у якому позивач вийшов зі складу учасників відповідача) складає 9916,8 тис. грн. (11594,1 (активи) - 1677,3 (зобов'язання) = 9916,8).

У листі Міністерства фінансів України від 16.06.2007 № 31-34000-10-16/12455 вказано, що в бухгалтерському обліку заборгованість перед учасником відображається після визначення частини вартості майна, що підлягає виплаті учаснику при виході його з товариства за даними рядка 380 Балансу (форма №1). При виході учасника з товариства (як зазначається у запиті) сума заборгованості перед таким учасником відображається у фінансовій звітності відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» і 5 «Звіт про власний капітал», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31.05.1999 №87, у рядках 300 і 590 графи 4 Балансу (форма №1) та рядку 240 графи 3 Звіту про власний капітал (форма №4). Відповідно до зазначеного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 5 підприємство наводить у примітках до річної фінансової звітності інформацію про зміни у статутному капіталі.

Згідно відомостей рядка 380 фінансового звіту ТОВ "Чубинецький Колос" станом на 01.01.2013, загальна сума за розділом І "Власний капітал" на кінець 2012 року складає 9916,8 тис. грн.

Враховуючи те, що вартість чистих активів ТОВ "Чубинецький Колос" за рік, у якому позивач вийшов зі складу учасників товариства складає 9916,8 тис. грн., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вартість частини майна ТОВ "Чубинецький Колос", яка підлягає виплаті позивачу пропорційно його частці у статутному капітал товариства (34%), відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", складає 3337712,00 грн за мінусом 34000,00 грн вже виплачених товариством.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що товариство провело повний розрахунок з Яценком С.А. та не доведено, що позивачем наведено невірний розрахунок вартості частки майна товариства.

Відповідач, посилаючись на рішення Сквирського районного суду Київської області від 27.11.2013 у справі №376/1389/13-ц, вказує, що у товариства відсутні будь-які обов'язки перед позивачем.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 27.11.2013 у справі №376/1389/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27.02.2014 у справі №376/1389/13-ц, у задоволенні позовних вимог Денисенко В'ячеслава Володимировича про виділ майна в натурі відмовлено повністю.

У вказаному рішенні Сквирський районний суд Київської області зазначив, що майно ТОВ "Чубинецький Колос" не є частковою спільною власністю учасників товариства, а є власністю самого товариства і майно, передане у власність його колишнім учасником Яценко С.А. є вкладом до статутного (складеного) капіталу товариства, було корпоративним правом Яценко С.А., яке він отримав при виході із товариства, а не спільною частковою власністю учасників товариства у розумінні ч. 1 ст. 366 ЦК України, у зв'язку з чим ТОВ "Чубинецький Колос" не зобов'язане відшкодовувати позивачеві Денисенко В.В. частку товариства за вищевказаними зобов'язаннями Яценко С.А.

В ухвалі від 27.02.2014 у справі №376/1389/13-ц Апеляційний суд Київської області вказав, що з 03.03.2012 року Яценко С.А. вийшов зі складу учасників ТОВ "Чубинецький Колос", подавши відповідну заяву, та з ним при виході проведено розрахунок, а саме сплачена його частка у статутному капіталі товариства в сумі 34000,00 грн, і відповідно він вже не є ні учасником товариства, ні співвласником майна товариства, тому Сквирський районний суд Київської області обґрунтовано відмовив у покладенні відповідальності на товариство шляхом виділення частини майна в натурі.

Однак, досліджуючи вказані вище рішення та ухвалу у справі №376/1389/13-ц, встановлено, що предметом розгляд вказаної справи було питання про звернення стягнення на частку учасника Яценко С.А. в статутному капіталі товариства, за наслідками чого встановлено, що на момент розгляду справи Яценко С.А. не є учасником ТОВ "Чубинецький Колос" та Яценку С.А. на час виходу зі складу учасників ТОВ "Чубинецький Колос" виплачено належну йому частку в статутному фонді товариства.

З огляду на викладене вище, твердження позивача, що виплата належної йому частки в статутному фонді товариства не являється виплатою в повному обсязі є обґрунтованою з огляду на те, що статутний фонд товариства є складовою частиною майна товариства, на частку якого Яценко С.А. має право за наслідками виходу зі складу учасників товариства пропорційно розміру його частки в статутному фонді товариства на момент виходу зі складу учасників товариства.

Так, Яценко С.А. з 03.03.2012 не є учасником товариства та йому не належить частка у статутному капіталі товариства, проте вихід учасника зі складу товариства не припиняє його право на виплату йому вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі, а навпаки, в силу положень ч. 1 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" право на отримання такої частки нерозривно пов'язане з припиненням корпоративних прав учасника товариства у зв'язку з його виходом та виникає в учасника при виході зі складу учасників товариства.

Враховуючи викладене вище, судом першої інстанції надано вірну оцінку обставинам справи, в зв'язку з чим обґрунтовано задоволено позовну заяву в повному обсязі.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 27.04.2015 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чубинецький Колос» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 27.04.2015 у справі №911/847/15 - без змін.

2. Матеріали справи №911/847/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій