АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/7711/2015                                   Головуючий у 1-й інстанції – Клочко І.В.

                                                                             Доповідач  Рубан  С.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

10 червня  2015  року  Колегія суддів судової палати з  цивільних  справ  Апеляційного суду м.  Києва      в складі  :

                                           головуючого судді     Рубан  С.М.

                                           суддів                           Білич І.М., Желепа О.В.

                                           при секретарі              Мурга М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Києві   апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Жданюк Дар’ї Василівни на рішенняДеснянськогорайонного суду м. Києва від 03 квітня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

                                               В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Деснянськогорайонного суду м. Києва від 03 квітня 2015 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – відмовлено.

Не погоджуючись з  рішенням суду, представник позивача Жданюк Дар’я Василівна подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в розмірі 504 411,67 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

 В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 заперечила проти апеляційної скарги.

Інші учасники процесу в судове засідання не з’явились, про час  і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Позивач ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 22.11.2007 року був укладений кредитний договір №2004/ФКВ-07 між ТОВ «Український промисловий банк» та відповідачем ОСОБА_2 З метою забезпечення виконання зобов’язання за вищевказаним кредитним договором ОСОБА_3 уклала з ТОВ «Укрпромбанк» договір поруки №2004/2фпор-07.

30.06.2010 року між ТОВ «Український промисловий банк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов’язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк», відповідно до якого ТОВ «Укрпромбанк» передає (відступає) на користь АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.

Станом на 12.02.2014 року заборгованість відповідачів перед ПАТ «Дельта Банк» за кредитом, згідно кредитного договору №2004/ФКВ-07 від 22.11.2007 року складає - 337032,42 грн.

Оскільки поручитель відповідає в повному обсязі, як і боржник, ПАТ «Дельта Банк» просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 загальну суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 337032,42 грн. та судовий збір в розмірі 3370,32 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що укладені 22.11.2007 року ТОВ «Український промисловий банк» з відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кредитний договір №2004/ФКВ-07 та договір поруки №2004/Zфпор-07 не містили заборони заміни кредитора у зобов’язанні та передачі персональних даних про позичальника третім особам. Однак, з встановлених у справі обставин не вбачається, що первісний кредитор та позивач, який є новим кредитором у зобов’язанні на підставі договору про передачу активів від 30.06.2010 року, надали відповідачам, як позичальнику і поручителю, в порядку визначеному зазначеним Договором докази переходу до ПАТ «Дельта Банк», як нового кредитора прав у зобов’язанні та своєчасного повідомлення позичальника та поручителя про відступлення прав вимоги, а тому посилання позивача на невиконання відповідачами своїх обов’язків перед новим кредитором є передчасними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 22 листопада 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №2004/ФКВ- 07, згідно якого відповідачу ОСОБА_2 надано кредит в іноземній валюті в сумі 44000,00 долари США з терміном погашення в повному обсязі не пізніше 20.11.2013 року, відповідно до п.1 Договору. (а.с.5-13 том 1).

З метою забезпечення виконання зобов’язання за вищевказаним Кредитним договором, 22 листопада 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 був укладений Договір поруки №2004/Zфпор-07, за яким поручитель ОСОБА_3 зобов’язується перед Банком відповідати за виконання ОСОБА_2 усіх зобов’язань перед кредитором. (а.с.14, том 1).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно ст. 611ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 1 ст.543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Також судом встановлено, що 30 червня 2010 року між ТОВ «Український промисловий банк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов’язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк», відповідно до якого ТОВ «Укрпромбанк» передає (відступає) на користь АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.4.8.1. Договору про передачу активів, Дельта Банк та «Укрпромбанк» зобов’язані письмово повідомити боржників про передачу «Укрпромбанком» Дельта Банку відповідних Прав Вимог шляхом направлення їм спільного повідомлення за формою, узгодженою Дельта Банком та «Укрпромбанком» в усіх істотних аспектах впродовж 5 (п’яти) робочих днів з дати укладення цього Договору. (а.с.28, т.1).

В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують направлення вказаного повідомлення з отриманням підпису боржників, саме протягом 5 робочих днів з дати укладення вищевказаного Договору.

Крім того, для з’ясування даних обставин судом першої інстанції була постановлена ухвала про визнання явки представника позивача в судове засідання обов’язковою, однак остання була проігнорована представником позивача.

Натомість від позивача на адресу суду надійшло повторне клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника. (а.с.12, 28, т. 2).

Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов’язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов’язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України  кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З підстав наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду, що укладені 22.11.2007 року ТОВ «Український промисловий банк» з відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кредитний договір №2004/ФКВ-07 та договір поруки №2004/Zфпор-07 не містили заборони заміни кредитора у зобов’язанні та передачі персональних даних про позичальника третім особам. Однак, з встановлених у справі обставин не вбачається, що первісний кредитор та позивач, який є новим кредитором у зобов’язанні на підставі договору про передачу активів від 30.06.2010 року, надали відповідачам, як позичальнику та поручителю, в порядку визначеному зазначеним Договором докази переходу до ПАТ «Дельта Банк», як нового кредитора прав у зобов’язанні та своєчасного повідомлення позичальника та поручителя про відступлення прав вимоги, а тому посилання позивача на невиконання відповідачами своїх обов’язків перед новим кредитором є передчасними.

Доводи апеляційної скарги про те, що неотримання відповідачем ОСОБА_2 повідомлення про заміну кредитора у зобов’язанні не може бути підставою для відмови в позові, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки повідомлення передбачено договором про передачу Активів та Кредитних зобов’язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банк» та є обов’язковим відповідно до пунктів 4.8.1 та 4.8.2 цього договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором, а суд першої інстанції не взяв це до уваги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки судом позивачу відмовлено з тих підстав, що первісний кредитор та позивач, який є новим кредитором у зобов’язанні, не надали суду доказів повідомлення відповідачів, як позичальника, так і поручителя про відступлення прав вимоги.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що належним доказом набуття ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за Кредитним договором є відповідний акт прийому-передачі, а також Додаток № 2 укладений між позивачем та ТОВ «Український промисловий банк», однак саме цих доказів позивачем суду надано не було.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд мав самостійно витребувати від позивача будь-які необхідні суду докази, колегія суддів не приймає до уваги оскільки суд діє відповідно до приписів статті 11 ЦПК України, а сторони в доведенні своєї позиції зобов’язані керуватись положеннями статті 10 та 60 ЦПК України.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. При цьому, відповідно до вимог ст. 295 ЦПК України при поданні нових доказів до суду апеляційної інстанції в обов’язковому порядку мають бути зазначені причини їх неподання до суду першої інстанції, чого скаржником в апеляційній скарзі зазначено не було.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовом банком заявлялися позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором № 2004/ФКВ-07 від 22.11.2007 року у розмірі 337 032,42 грн., з яких тіло кредиту – 268 461,88 грн., відсотки – 68 570,54 грн.

При поданні апеляційної скарги представник банку долучив копію заяви про збільшення позовних вимог, за якою просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 504 411,67 грн., з яких: 367 564,05 грн. – непогашений кредит, 136 847, 62 грн. – несплачені відсотки за користування кредитом, при цьому зазначаючи, що вказана заява, датована 29 липня 2014 року, була подана через канцелярію Деснянського районного суду м. Києва.

Однак, дане твердження колегія суддів не приймає до уваги, оскільки з матеріалів цивільної справи не вбачається доказів, які б свідчили про подання позивачем до суду першої інстанції заяви про збільшення позовних вимог.

Крім цього, при поданні заяви через канцелярію суду, як про це зазначається в апеляційній скарзі, проставляється відмітка про її одержання працівником канцелярії. Однак, такої відмітки заява про збільшення позовних вимог, яка долучена до апеляційної скарги, не містить, а тому колегія суддів вважає, що вказана заява до суду першої інстанції подана не була.

Таким чином, в силу положень ч. 1 ст. 303 ЦПК України колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції без урахування заяви про збільшення позовних вимог долученої банком до апеляційної скарги.

Також, колегія суддів не досліджує докази долучені позивачем до апеляційної скарги, які позивачем не були надані суду першої інстанції та судом першої інстанції не досліджувались, оскільки при долученні до апеляційної скарги ряду документів позивачем не виконано та порушено приписи статті 295 ЦПК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду  обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів  не вбачає  підстав  для його скасування.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія  суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - ЖданюкДар’ї Василівни – відхилити.

Рішення Деснянськогорайонного суду м. Києва від 03 квітня 2015 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту  проголошення,  може  бути оскаржена  в  касаційному  порядку  до  Вищого  спеціалізованого  суду  України  з  розгляду  цивільних  і  кримінальних справ  протягом  20  днів.

Головуючий           

Судді