Справа №2-342/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

м.Запоріжжя                                                                                                              27.02.2009

Комунарський районний суд  м. Запоріжжя у складі:

Головуючого, судді                                      Кухаря С.В.

при секретарі                                                 Шол М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до Запорізької міської Ради, третя особа ОП ЗМБТІ про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У суд з позовом звернувся позивач в якому просив суд: визнати за ОСОБА_1право власності на житловий будинок АДРЕСА_1у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1року.

В обґрунтування своїх вимог позивач пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її мати ОСОБА_2. Після її смерті залишилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1, який, на думку позивачки, належав їй на праві власності, яке вона за життя не оформила. Позивач є єдиним спадкоємцем першої черги. Інших спадкоємців немає. Вона проживає постійно за цією адресою, тобто фактично прийняла спадщину. Вказала, що на даний момент як фактично так і відповідно до характеристики будинку, господарських будівель та споруд завірених 11.01.2007 ЗМБТІ (а.с. 10) за вказаною адресою розташовані лише фундамент житлового будинку та фундамент прибудови.

            Представник відповідача позов не визнала повністю та вказала, що земельна ділянка під вказаний фундамент не відводилась і право власності на нього не встановлювалось, будівництво фундаментів здійснено на вказаній земельній ділянці самочинно.

Суд вислухавши позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України - «житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил».

Як встановлено судом будинок АДРЕСА_1 є самочинним. Земельна ділянка на якій розташований вказаний будинок нікому в користування не виділялась і є власністю місцевої громади в особі Запорізької міської Ради, будинок будувався без належного дозволу і без належно затвердженого проекту. Ці факти не оспорювались сторонами і підтверджені матеріалами справи. Окрім цього відповідно до характеристики будинку, господарських будівель та споруд завірених 11.01.2007 ЗМБТІ (а.с. 10) на даний час за вказаною адресою розташовані лише фундамент житлового будинку та фундамент прибудови.

Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» - «якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (ч. 1 ст. 376 ЦК), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва».

Тобто до спадкоємців не переходить право власності на самочинно збудований будинок, оскільки спадкодавець за життя не набув цього права.

Позивач звернулась до суду саме з вимогою визнання права власності за нею. Вона не просила суд визнати право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, виходячи з чого і жодних доказів в цій частині суду не надала.

Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній   ділянці,   що   не   була   їй   відведена   для   цієї   мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Таким чином законодавець встановив фактично дві підстави для можливості визнання судом права власності на самочинно збудовану споруду:

- це право визнається за особою, яка здійснила самочинне будівництво;

- і земельна ділянка у встановленому порядку надана особі під вже збудоване нерухоме майно.

Однак ці підстави відсутні, оскільки як вказала і сама позивач будинок АДРЕСА_1 будувався не позивачем, і земельна ділянка під вже збудоване нерухоме майно не надана.

Ця позиція суду не протирічить в тому числі і ухвалі колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19 березня 2008 р. (сторінки 15-17 №2 (8) 2008 р. Науково-практичного юридичного журналу «Цивільне судочинство. Судова практика у цивільних справах») де вказано, що відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній   ділянці,   що   не   була   їй   відведена   для   цієї   мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 215, 317, 321, 228, 236, 376, 1266, 1268 ЦК України, ст.ст. 3, 6, 8,10, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1до Запорізької міської Ради, третя особа ОП ЗМБТІ про визнання права власності  на житловий будинок АДРЕСА_1у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1року - відмовити повністю.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до Апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження з поданням її копії до апеляційного суду.

Суддя                                                                                        Кухар С.В.