Справа №2-195/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

м.Запоріжжя                                                                                                              09.02.2009

Комунарський районний суд  м. Запоріжжя у складі:

Головуючого, судді                                      Кухаря С.В.

при секретарі                                                 Шол М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської Ради, третя особа Шоста Запорізька державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин та про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У суд з позовом звернувся позивач в якому просив суд:

1. Визнати, що самочинно побудований житловий будинок з придворними забудовами розташований за адресою: вАДРЕСА_1належав ОСОБА_2.

2. Встановити, що ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1р. та ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року були рідними братами і що у відповідності до ч. І ст. 549 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року), ОСОБА_3 прийняв спадщину після свого брата - ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, фактично вступивши у володіння та управління спадковим майном, але юридично не оформив його.

3. Визнати за ОСОБА_1, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1у порядку спадкування за заповітом після чоловіка ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1року.

            В обґрунтування своїх вимог позивач пояснила, що 4 червня 1994 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_3, запис акту НОМЕР_1. Після реєстрації шлюбу вона залишила дошлюбне прізвище - ОСОБА_1. Цей факт підтверджується свідоцтвом про шлюбНОМЕР_2 виданим 14 червня 1994 р. Комунарським районним відділом РАЦС Запорізького міського управління юстиції. 20 лютого 2007 року її чоловік помер. Реєстрація його смерті проведена 22.02.2007 року Мар'ївською сільською радою Запорізького району, Запорізької області, запис акту НОМЕР_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_4. При своєму житті чоловік склав заповіт на її ім'я, посвідчений 05.01.2007 р. по реєстру №02 Мар'ївською сільрадою Запорізького району, Запорізької області. На час відкриття спадщини, вона постійно проживала разом з чоловіком, тому у відповідності до ч. І ст. 1269 ЦК України  прийняла спадщину. Після смерті чоловіка, відкрилася спадщина на жилий будинок АДРЕСА_1. Вказаний будинок надійшов йому від брата -ОСОБА_2 який самочинно збудував будинок, але належним чином право своєї власності не оформив, що підтверджується повідомленням ОП ЗМБТІ № 2931 від 28.03.2008 р. У зазначеному житловому будинку, чоловік позивачки разом з братом постійно проживав

з дня свого народження і по час смерті. 13 січня 1973 року ОСОБА_2 помер. Реєстрація його смерті проведена 16.01.1973 року у запису акта НОМЕР_5 Шевченківському районному відділі РАЦС м. Запоріжжя. Крім мого чоловіка, інших спадкоємців уОСОБА_2 не було.

Представник відповідача позов не визнала повністю.

Представник Шостої Запорізької нотаріальної контори просив суд розглянути справу без його участі.

Суд вислухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України - «житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил».

Як встановлено судом будинок АДРЕСА_1є самочинним. Земельна ділянка на якій розташований вказаний будинок нікому є власністю місцевої громади в особі Запорізької міської Ради, будинок збудований без належного дозволу і без належно затвердженого проекту. Ці факти не оспорювались сторонами і підтверджені матеріалами справи.

Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» - «якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (ч. 1 ст. 376 ЦК), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва».

Тобто до спадкоємців не переходить право власності на самочинно збудований будинок, оскільки спадкодавець за життя не набув цього права.

Позивач звернулась до суду саме з вимогою визнання права власності за нею. Вона не просила суд визнати право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, виходячи з чого і жодних доказів в цій частині суду не надала.

Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній   ділянці,   що   не   була   їй   відведена   для   цієї   мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Таким чином законодавець встановив фактично дві підстави для можливості визнання судом права власності на самочинно збудовану споруду:

- це право визнається за особою, яка здійснила самочинне будівництво;

- і земельна ділянка у встановленому порядку надана особі під вже збудоване нерухоме майно.

Однак ці підстави відсутні, оскільки як вказала і сама позивач будинок АДРЕСА_1 був збудований не позивачем, і земельна ділянка під вже збудоване нерухоме майно не надана.

Ця позиція суду не протирічить в тому числі і ухвалі колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19 березня 2008 р. (сторінки 15-17 №2 (8) 2008 р. Науково-практичного юридичного журналу «Цивільне судочинство. Судова практика у цивільних справах») де вказано, що відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній   ділянці,   що   не   була   їй   відведена   для   цієї   мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Однак згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України: “Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.” Як встановлено судом і викладено в рішенні право власності позивача на самочинно збудований будинок не порушено, тому і визнавати факт який має юридичне значення, який просить позивач при відсутності доказів порушення її права у суду не має підстав.

Однак при цьому суд вказує, що позивач може встановити факт, який має юридичне значення відносно родинних стосунків її померлого чоловіка із своїм померлим братом звернувшись до суду для захисту інших її прав та інтересів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 215, 317, 321, 228, 236, 376, 1266, 1268 ЦК України, ст.ст. 3, 6, 8,10, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Запорізької міської Ради, третя особа Шоста Запорізька державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин та про визнання права власності - відмовити повністю.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до Апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження з поданням її копії до апеляційного суду.

Суддя                                                                                        Кухар С.В.